У Чернієві відкрили пам’ятні дошки чотирьом полеглим захисникам

16 грудня на фасаді ліцею у с. Черніїв відкрили пам’ятні дошки чотирьом захисникам – Олександру Савчаку, Віктору Римику, Ігорю Колодію, Василю Доцяку.

Про це пише повідомляє Репортер з посиланням на Оперативні новини Руслана Марцінківа.

Пам’ятні дошки полеглим захисникам відкрили на фасаді ліцею у с. Черніїв, в якому колись навчались майбутні воїни. Лише Ігор Колодій переїхав у с. Черніїв вже у дорослому віці разом зі своєю сім’єю. З початком повномасштабного вторгнення Ігор Колодій добровільно пішов боронити країну від ворога, воював на Запорізькому напрямку. Троє його синів також стали на захист України.

Кожен із наших героїв, вірив у те, що повернеться, і неодмінно здійснить свої задумані земні мрії. І сьогодні ми, відкриваючи ці памʼятні дошки, обіцяємо Героям, що памʼять про них буде нетлінною, вічною. Ми всією громадою обіцяємо, що будемо допомагати, підтримувати, бо тільки у нашій єдності буде перемога!», – говорить директор Черніївського ліцею Володимир Лещишин.

Ірина – рідна тітка Василя Доцяка. Вона зізнається, що мамі полеглого не відразу розповіли про те, що син на передовій. Тому часто саме Ірина зідзвонювалася з Василем. В одній із розмов він зізнався, що вороги активно наступають, ситуація напружена. Також, пригадує жінка, розповів, що має проблеми із серцем. Василь служив в органах внутрішніх справ. Був старшим сержантом поліції штурмового полку «Сафарі». Брав безпосередню участь в обороні на території Луганської та Донецької областей. Помер у лікарні у Краматорську.

Він так бідував. З 6 років лишився без батька. Батька машина вбила. Мама сама виховувала 2-х синів без тата. І так прожив своє життя і віддав його за Україну», – говорить тітка Василя Доцяка – Ірина.

Спогадами про Олександра Савчака поділилась донька Вікторія. Крізь сльози пригадує, якою чудовою людиною був її тато. У 2022 році Олександр повернувся з-за кордону, щоб добровольцем піти захищати Україну. Невдовзі під час бойового завдання отримав поранення. Після лікування одразу повернувся у стрій.

Добровільно вступив до лав ЗСУ. Пізніше у складі Нацгвардії воював. Був чудовим другом, заміняв кожному батька, ставав для кожного близькою людиною. Ніколи не чула, щоб хтось говорив про нього без доброго слова. Завжди згадували його жарти, – каже донька Героя Олександра Савчака – Вікторія Савчак. – Дуже рада, що є такі ініціативи, які допомагають нам пам’ятати та не забувати. І найкраще, що ми можемо робити – це продовжувати їхній шлях, допомагати й пам’ятати Героїв. Пам’ятайте полеглих, допомагайте живим і кричіть про полонених».

Віктора Римика найрідніші згадують як доброго і справедливого чоловіка, який завжди вірив у краще і навіть у найскрутніші часи не втрачав оптимізму. Віктор загинув у бою під Бахмутом 20 серпня 2024 року.

На жаль, ми не повернемо сьогодні найкращих. Робімо так, щоб найкращою пам’яттю був справедливий мир і підтримка наших військових. Цього року громада спрямувала понад 606 мільйонів гривень на підтримку військових. Так, ми від багато чого відмовилися. Те, що могли зробити в мирний час. Але у воєнний час ми повинні допомагати. Тому, що інакше все решта не буде мати сенсу. Пам’ятаймо, підтримуймо! Ніхто за нас справедливий мир, нашу перемогу не здобуде. Пам’ятаймо, якою це ціною!» – говорить Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.