Минулого літа під час ремонту вулиці Лесі Українки біля головного корпусу медуніверситету комунальники наткнулися на фрагменти фортифікаційних споруд, які згодом визначили як фундамент Тисменицької брами. На осінь розкоп законсервували – обіцяли що до літа. Але липень вже добігає, а нічого не змінилося.
Днями оголосили конкурс на проєкт музеєфікації, пише Репортер. То що далі?
Видимий приклад та освітній об’єкт
Юрій та Марія Козакевичі – засновники ініціативи «Франківськ який треба берегти» очолили процес розкопу та підготували інформаційні матеріали, які розвісили на огородженні довкола ями. З часу археологічної знахідки минув рік.
Коли ж зайшла мова за консервацію – взялися за кампанію з музеєфікації брами. Восени йшлося про те, що за зиму опишуть знайдене і може навіть встигнуть підготувати проєкт музеєфікації частини фундаменту брами.
За словами Юрія Козакевича, вони з Марією минулої осені були на зустрічі в мерії з археологами та науковцями, представниками департаменту комунального господарства. Тоді дійшли до консенсусу, що потрібно готувати архітектурний конкурс або взяти в роботу проєктну ідею Марії.
«Якби в управлінні погодили нашу ідею, то можна було б шукати підрядників і з початку року робити. Або якби вона не годилася зовсім, тоді можна було б провести конкурс. Після цього були ще окремі зустрічі, але ми так і не розуміємо, чи влаштовує їх наша концепція, – говорить Юрій Козакевич. – Конкурс – це добре. Наш проєкт теж може взяти участь, може, хтось запропонує щось цікавіше. Скляний саркофаг може бути в рівень із землею або ж над нею. Головне – щоб він був видимим і доступним, давав поштовх на наступні дослідження».
Каже, їхня ідея музеєфікації обійдеться приблизно у мільйон гривень. Це може бути такий собі скляний МАФ з металевими сходами, водовідведенням і клімат-контролем. Вже й підрядник є. Юрій переконаний, що нема потреби шукати закордонних фахівців – у нас теж є добрі виконавці.
«Тисменицька брама – це акцент, який треба було врятувати, витягти і показати, – додає Юрій. – Абсолютно логічно архітектори, археологи та мистецтвознавці кажуть, що потрібно продовжити розкопки уздовж вулиці Галицької з виходом на площу Ринок, із захопленням Тринітарської площі перед палацом Потоцьких. Сама основа брами мала, можливо, і сотні метрів квадратних, але ми не зможемо їх розкопати. Тому нашим завданням було дослідити і музеєфікувати цей фрагмент».
Каже, архітектурний конкурс може бути хорошим рішенням, якщо довести його до логічного завершення. Бо як тільки проєкт реалізують, це дасть досвід і впевненість у наступних. Майбутню конструкцію Козакевичі бачать як освітню локацію, куди будуть приходити франківці, екскурсоводи водитимуть туристів, науковці – проводитимуть додаткові дослідження, а студенти – навчатимуться.
«Коли ми музеєфікуємо цю нашу розкопку на 50 м і за плечима буде один археологічно-архітектурний проєкт, доведений до логічного завершення, тоді можна буде братися і за наступні – Тринітарську площу перед палацом, Галицьку браму, палац Потоцьких. Можливо, можна буде щось розкопати і закопати. Але хоч щось треба залишити видимим, щоб воно виконувало освітню функцію».
Журі обере найкращих
Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради оголосило конкурс на найкращий проєкт щодо музеєфікації Тисменицької брами Станіславівської фортеці 18 липня. Триватиме він до 18 листопада. А визначити переможця журі має 22 листопада.
До журі увійшли: краєзнавець Іван Бондарев, завідувачка відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марія Вуянко, завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини управління культури, національностей та релігій ОДА Андрій Давидюк, головний архітектор області Микола Дорошенко. А також – архітектори Микола Капак, Орест Кос, Володимир Кочмар, завідувачка кафедри архітектури та містобудування Зоряна Лукомська, заступник головного архітектора міста Артур Прокіпчук, директор Музею мистецтв Прикарпаття Василь Романець і директор департаменту житлової і комунальної політики та благоустрою міської ради Михайло Смушак.
Учасники конкурсу мають розробити ескізний проєкт музеєфікації брами. Згодом його виставлять для ознайомлення громади.
Переможець конкурсу отримає премію 7000 грн, друге місце – 5000 грн, а третє – 3000 грн. Обіцяють також заохочувальні призи: почесні грамоти, дипломи, цінні подарунки, інші відзнаки.
У коментарі «Репортеру» начальник управління архітектури Орест Кошик каже, що конкурс мусить бути, а яким буде кінцевий результат – ще не відомо:
«Є журі, яке має визначити переможця. Якщо це буде проєкт музеєфікації, будемо реалізовувати, якщо консервації – значить так і буде».
А от щодо ідеї музеєфікцації Козакевичів, то він радить активістам подавати свою ідею на конкурс – якщо той переможе, то отримає всі шанси на реалізацію.
Не лише Тисменицькою брамою
Архітектор-реставратор Ігор Панчишин каже, консультативна рада, яку управління архітектури вперше скликало в червні цього року якраз з приводу Тисменицької брами, постановила законсервувати і капітально закрити вже існуючий розкоп. Натомість – максимально дослідити ще шматок дороги.
За його словами, це оптимальний варіант. Каже, щоб продовжити копати хоча б до тротуару, а в ідеалі і до стін бібліотеки медуніверситету, треба забезпечити проїзд транспорту по ділянці, яка нині – за огородженням. Але поки рада оформила протокол засідання, минув час, за який настрої в мерії змінилися і виникла ідея провести конкурс на музеєфікацію брами.
«Козакевичі пішли до мера, а той дав розпорядження провести конкурс. Він закінчиться у листопаді і в кращому випадку можна щось планувати на наступний рік. Але ж робити треба було вже. А якщо там далі ще щось? Може, треба великий проєкт робити? Або не робити взагалі? – говорить Панчишин. – В цьому місці повно комунікацій, і їх треба перекидати, відводити воду, забезпечити температурний режим, щоб воно не руйнувалося. Плюс освітлення і мережі. Це не дизайнерський проєкт, а технологічний – на цілу вулицю. Ці хлопці й дівчата (Козакевичі – Ред.) – амбітні, їм хочеться всього: і дверей, і мосту, і брами. Я в захваті від їхньої енергії. Проблема в тому, що мер – популіст і йому важливий результат. Якщо вони будуть тиснути на мера, то він послухає. І те, що воно потім не проживе – запітніє, провалиться, протече – нікого не цікавить».
Каже, у Франківську це не перший і не наймасштабніший розкоп. Згадує, як розкопали залишки рову біля брами палацу Потоцьких і знайшли гарматні ядра. Можна було шукати й більше, але забракло часу та ресурсів.
Потім був ще один розкоп перед палацом, який теж наразі засипали, хоча його, на думку Панчишина, варто було заховати під скло. А на території палацу – взагалі неоране поле роботи. Але поки там є місце лише для фестивалів. Каже, перед палацом музеєфікувати можна вже – були б гроші й бажання. Та й знахідок достатньо: ядра, брук XVIII століття.
«Краще б бралися за те, що вже розкопали біля палацу Потоцьких – там значно більше відомо і вже багато було розкопано. Чому за це не взятися? Там взагалі нічого не заважає, – говорить Ігор Панчишин. – На території палацу стільки роботи, що вистачить поколінням. Не можна розковирювати яму посеред міста, коли є вали – там церкву будують. Галицька брама була важлива – вона головна, зв’язана з пивзаводом. Якби то все відкрити, оце було б глобально».
