Ця історія вже настільки прогриміла у Франківську, наскільки й лишила купу питань. Хтось невідомий розібрав історичні будинки, всі покричали, пообурювалися й на тому скінчили.
Хто це зробив? Франківці, власники. А влада що? А нічого. Отже…
Наприкінці березня на вулиці Василіянок, біля будинків № 12 і № 14, звели будівельний паркан. За ним опинилися старі будинки, один з яких має понад 200 років, та частина комунальної землі. Влада міста винесла припис за незаконний паркан, але будинки вже почали розбирати. Роботи і нині не припиняються.
Міський голова Руслан Марцінків відреагував бурхливо – назвав це «безпрєдєлом», направив туди муніципалів і повідомив, що місто подаватиме до суду за самозахоплення землі. За словами мера, роботи там веде будівельна компанія «Цитадель», яка вже зверталася за дозволами на будівництво, але їй відмовили. Тож будова, що може згодом розпочатися, – незаконна.
4 квітня виконком вирішив скасувати дію будівельних паспортів на забудову земельних ділянок, виданих трьом фізичним особам. В управлінні архітектури, дизайну та містобудівної діяльності кажуть, це три різні фізособи. Але прізвищ не називають.
У рішенні йдеться про ділянку на Василіянок, 12 і дві – на Василіянок, 14. Власники хотіли звести там кожен по двоповерховому будинку. Відомо, що одна з них – Надія Хоминець.
З нею «Репортер» говорив по телефону. Жінка каже, що ділянка на Василіянок, 14 і справді належить їй – придбала десь 14 років тому.
«Коли ми купували, це був житловий будинок. І про те, що це пам’ятка, ніхто не казав, – говорить Надія Хоминець. – Спочатку «Вамбуд» хотів там будувати, але в них щось не вийшло. А кілька років тому ми дали дозвіл на будівництво фірмі «Цитадель». Папери робилися довго – цим займалися юристи, бо я в цьому нічого не розумію».
Каже, про те, що будинок розбирають, їй повідомили знайомі. Мовляв, сама процесу не контролює і взагалі не впевнена, що з того щось буде.
А 11 квітня, коли, згідно з рішенням виконкому, розбирали частину будівельного паркана, будинку на Василіянок, 14 уже й не було. Начальник відділу муніципальної інспекції з благоустрою Тарас Босович на місці демонтажу представника фірми-забудовника так і не дочекався. Тож паркан склали на зберігання, поки власник за ним не з’явиться сам, а заодно й не оплатить демонтаж. Але за цей час так ніхто й не зголосився.
За кілька днів на тому ж місці, на тих же опорах натягли новий паркан. Від 200-літнього будинку не лишилося й каменю. Нині робітники розбирають будинок з табличкою № 12.
«Чи зверталися вони по демонтований паркан, мені не відомо, хоч я сумніваюся, – говорить Мирослав Федорків, начальник муніципальної інспекції з благоустрою. – Було рішення демонтувати паркан, ми його виконали. Чи буде таке ж рішення щодо нового паркана – я не знаю. Будинків уже нема. Дозволів на будівництво теж нема. Далі цим має займатися архбудконтроль, департамент архітектури. У нас таких повноважень немає. Муніципальна інспекція стежить за вивісками та парканами».
Припис про демонтаж паркана винесли не на власників ділянок чи компанію-забудовника, а за фактом встановлення за адресою. Тож власника цього паркана у муніципальній інспекції теж не знають.
У новому управлінні архітектури, дизайну та містобудівної діяльності (колишній департамент) кажуть, зробили все, що від них залежало.
«Ми звернулися з листом до державної архітектурно-будівельного інспекції (ДАБІ), що паспорти на будівництво скасовані, і тепер вони мають скасувати дозволи на початок будівельних робіт, – говорить начальник управління Орест Кошик. – Хіба я буду стояти на місці і з палкою відганяти. На розбирання будинку дозволів не потрібно. Якщо будівництво ведеться, то це компетенція ДАБІ».
Отак без дозволів і розібрали двохсотлітній будинок. Бо якимось дивним чином його у реєстрі пам’яток немає. Начальник управління охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрій Давидюк каже, ці будинки не є пам’ятками, і він цьому зарадити не може.
«З 1991 року його у реєстрі немає. У міста була можливість взяти на облік, але вони цю можливість втратили, як і з садибою Гриневичів», – говорить Давидюк.
За словами архітектора-реставратора Ігоря Панчишина, у 1980-х цей будинок таки був у реєстрі. Втім, дивним чином зник звідти, як і кілька інших франківських кам’яниць.
«Ми у 1980-х робили тотальну інвентаризацію пам’яток, і Василіянок, 14 точно був у реєстрі. Як і будинок на Василіянок, 15, на місці якого згодом побудували офісний центр. А коли я в 2004 році повернувся до цього питання, в реєстрі його вже не було, – говорить Ігор Панчишин. – Але у мене немає конкретних свідчень, коли саме він був і коли його з реєстру забрали. Сьогодні опорний план вже підготували на основі наявного реєстру – і лише від нього залежить, що є пам’яткою, а що – ні. У Франківську немає кому укласти реєстр пам’яток. Для цього мусить бути окремий підрозділ, який би підпорядковувався лише меру і міністерству культури. І Львів, наприклад, утворив управління охорони історичного середовища і все це робить».
Керівник ТОВ «БК Цитадель» Олександр Вовчук участь своєї фірми у роботах на Василіянок, 12 і 14 заперечує. Каже, не має до того жодного стосунку. Мовляв, це не єдина «Цитадель» у місті, яка займається будівництвом. Є ще одна фірма зі схожою назвою – ТОВ «Цитадель груп», де теж від будівництва відхрещуються і кивають на фірму зі схожою назвою. Зручно, правда?
А будинків нема. Дозволів на будівництво теж немає – ні на приватні будинки, ні на багатоповерхівку. От чиновники є, але від того не легше.
