Зайнявши вигідну для стрільби позицію, снайпер Андрій майже одразу вирахував двох окупантів. Вони причаїлись за кількасот метрів у ворожому окопі. Чоловік затамував подих, зосередився, прицілився — постріл. Ціль ліквідовано. Зробив вдих-видих, вдих-видих, прицілився знову — другого нелюда знищено.
На рахунку Андрія, снайпера одного з підрозділів нашої бригади територіальної оборони, кілька десятків ліквідованих рашистів. Усе життя він працював в лісовому господарстві, а за півтора тижня до початку широкомасштабного вторгнення був на заробітках у Польщі — хотів зібрати гроші на весілля доньки. Проте 24 лютого минулого року, ані хвилини не вагаючись, він зібрав речі та повернувся додому, пише Репортер з посиланням на 102 бригаду ТрО.
До цього моменту ми тримали такі позиції, з яких вести снайперську стрільбу було дуже незручно через поганий огляд, — розповідає Андрій. — Згодом вийшли на таку місцевість, де було гарно видно противника. Першого ж дня помітив двох окупантів. Один із них, наскільки я побачив за обрисами, був слов’янської зовнішності, другий, його обличчя я вже бачив в оптику, — азієць.
До армії Андрій не мав жодного стосунку до 2018 року, доки не уклав контракт на службу в резерві. Але замолоду захоплювався полюванням, мав гарні навички в стрільбі. Тож успішно пройшов прискорені курси снайперів у Десні та бойове злагодження зі спецпризначенцями, брав участь у навчальних зборах. А від початку березня 2022 року служить в бригаді територіальної оборони.
Спочатку тероборонці виконували завдання з охорони об’єктів критичної інфраструктури на Полтавщині, Сумщині та Харківщині. Від весни минулого року воїни бригади тримають рубежі на Запоріжжі. Саме тут Андрій виконав своє перше бойове завдання — знищив двох російських окупантів.
Переважно снайпер працює на максимально близькій до противника відстані в групі прикриття.
Це вимагає від нього неабиякої майстерності. Говорить, хоч робота на дистанції 300-400 метрів не дуже практична для снайпера, але більш результативна. Але найважливіше для нього під час роботи в складі групи — це не підвести побратимів.
Працювати самому набагато легше. Найбільше хвилююсь, коли потрібно прикривати хлопців, відчуваю за них величезну відповідальність. Для мене це — найбільш складний момент. Як тільки починається бій, я маю швидко виявити вогневі позиції ворога, щоб подавити їх, – каже Андрій.
Саме під час прикриття побратимів Андрій виконував своє найважче на цей момент завдання. Тоді група воїнів висунулась у сіру зону та в якийсь момент опинилась на відкритій місцевості. Водночас український снайпер помітив на тому боці ворожого бійця.
Я миттєво ліквідував ворога. З тої сторони в наш бік теж пролунав один постріл, скоріш за все, спрацював їхній снайпер з СВД. Але я не зміг його знайти, адже позиції противника розміщені в лісовій місцевості, у них там багато укриттів, – говорить Андрій. – Я дуже переймався, що не міг убезпечити хлопців, але, на щастя, всі повернулись цілі.
Більшість із тих, кого знищив, воїн вирахував сам.
Для виконання завдання Андрій висувається у район, де був помічений рух противника, вибирає зручну позицію з гарним оглядом і починає вишукувати ціль. За будь-якої можливості, коли ловить у прицілі ворога, відкриває вогонь на ураження.
На позиціях часто доводиться лежати по декілька годин. Це доволі складно, адже маю проблеми з хребтом, але нічого, справляюсь. У моєму тепловізійному прицілі є функція запису відео, яке й стає підтвердженням ліквідації. Звісно, бували випадки, коли просто не встигав увімкнути запис. Тож кількість реальних знищень дещо більше за зафіксованих офіційно, – каже снайпер.
Неможливо зафіксувати на відео і знищення, які здійснює снайпер під час бойових зіткнень. Так, під час одного бою снайпер за 10 хвилин ліквідував п’ятьох окупантів.
Ворог зайняв свої позиції і готувався до штурму. Побратими мене попередили, що на певній ділянці відбувається рух. Зав’язався жорсткий стрілецький бій, я почав знищувати цілі. Ми тоді гарно попрацювали. Після цього бажання штурмувати у ворога зникло, хоча попервах і ДРГ висувались, і були спроби витіснити нас з позицій. Нині такого бажання у противника поменшало, – розповідає Андрій.
Працює наш снайпер із карабіна 308 калібру, який придбав за власні кошти. Днями йому передали нову та більш далекобійну гвинтівку 338 калібру. З цією зброєю воїн зможе вже спокійно працювати на дистанціях понад один кілометр. Хоча, говорить, що й нинішня його гвинтівка доволі гарна.
З власної рушниці на тренуваннях влучав 3 постріли із трьох у бронеплиту з російського бронежилета на відстані 840 метрів. Напевно, міг би й більше, якби дозволили розміри стрільбища. До речі, випробували цю бронеплиту. Вона 4 класу, якщо вірити напису на ній, але з 300 метрів прошивається легко, – каже Андрій.
Говорячи про ворожих снайперів, захисник зауважує, що серед них хоч і є гарні, добре озброєні фахівці, проте здебільшого вони мають проблеми із влучністю.
Неодноразово він брав участь і в снайперських дуелях, із яких виходив переможцем.
Одного разу ворожий снайпер виявив мою позицію і намагався мене «зняти», але щоразу промазував. Натомість я чув, як поряд пролітають кулі, хоча звуку самого пострілу не було, – розповідає снайпер. – Я, на жаль, теж не зміг його дістати, адже той стріляв крізь посадку. А мені так хотілося затрофеїти його зброю… Але, попри такі випадки, недооцінювати ворога не можна, серед них є професіонали. Була в мене й інша сутичка з їхнім снайпером. Якраз на Святвечір я його виявив через приціл, побачив силует, хоча у бінокль нічого помітно не було. Зробив постріл, ще один, тоді помітив, як з окопу висунулась інша людина і просто затягла в окоп вбитого.
Потім із перехоплень переконались, що то дійсно був ворожий снайпер. Іншим разом вирахував снайпера в тепловізор, помітив світло від приладу нічного бачення та силует голови. Відпрацював.
Приємно, але це не головне, я зовсім не за нагородами сюди йшов. Коли вертався з Польщі, де мав гарну роботу, я навіть не розраховував, що мені будуть платити якусь заробітну плату. Я їхав сюди, бо відчував, що потрібен своїй країні, що можу принести користь. Я хочу вигнати всю нечисть із рідної землі, щоб мої діти й діти всіх українців могли спокійно жити в спокої і в мирі, – говорить Андрій.
Матеріал підготували журналісти Інформагентство АрміяInform Владислав Дем’яненко та Оксана Уретій.
