«Обережність, скритність та уважність» – такими словами головний сержант стрілецької роти 4-го батальйону 102 бригади ТрО Ігор на псевдо «Лютий» описує те, що сьогодні допомагає військовим виживати на позиціях. Понад сто днів він провів на одній із них. А після повернення розповів про роботу з особовим складом, життя під постійною загрозою дронів, пораненого побратима та рішення, яке свого часу привело його до війська.
Історію бійця розповіли на Facebook-сторінці бригади, пише Репортер.
Ігор родом із Тернопільщини. З 2002 року живе в Івано-Франківську. До війська він долучився на початку січня 2022 року.
До цього десять років працював у корпорації «Фоззі», згодом їздив за кордон на будівництво. Каже, відчуття, що велика війна може початися, тоді вже не відпускало.
Повномасштабна війна ще не почалася, але відчуття, що вона станеться, вже не відпускало. До останнього жевріла надія, що обійдеться. Але я вирішив, що чекати не буду. Треба долучатись до війська, – каже військовий.
24 лютого Ігор зустрів уже в армії. Перші вибухи пролунали в Івано-Франківську.
Тепер його основна робота – особовий склад. Як головний сержант роти, він відповідає за бойову підготовку, дисципліну, зброю та готовність військовослужбовців виконувати завдання.
За словами Ігоря, окремий виклик – військові, які приходять до підрозділу без попереднього досвіду служби. Він пояснює їм правила, допомагає адаптуватися та говорить про відповідальність за власні рішення.
Найважливіше, щоб людина зрозуміла: тут треба відповідати не тільки за себе. Від тебе залежить твій побратим, а від нього – ти. Тому дисципліна тут не для того, щоб просто виконувати чиїсь накази, а щоб усі повернулися, – говорить боєць.
Нещодавно Ігор повернувся з позиції, де провів понад сто днів. Каже, там по-новому відчув ціну речей, які в цивільному житті здаються звичайними. Однією з них стала вода. За його словами, доставити її на позицію вдавалося не завжди, тому військовим доводилося шукати інші джерела.
Їжі можна не мати день, два, навіть більше. Без води все набагато складніше. Доставку не завжди вдається організувати, тому доводиться шукати інші способи. На одній із позицій навіть знайшли воду в системі опалення – її доводилося очищати та використовувати. Їжа – це так, можна потерпіти день, два, три. А вода – зовсім інше. Без неї дуже важко, – говорить Ігор.
Та найбільше на позиціях, за словами Ігоря, треба стежити за тим, щоб самому не стати ціллю.
Обережність, обережність і ще раз обережність. Війна зараз така, що дрон може висіти за сотню-дві метрів, а бачити тебе як на долоні. Скритність, уважність – це найперше, що має бути, – говорить боєць.
Читайте: «Злість на ворога мотивує». 58-річний прикарпатець провів на позиції 256 днів (ВІДЕО)
Довгі місяці на позиції допомагали витримувати думки про дружину та молитва. Ігор розповідає, що молився вранці та ввечері, а під час обстрілів просив, щоб вони припинилися.
Зранку, ввечері обов’язково старався молитися. Подякувати за день, подякувати за ніч, під час обстрілу — щоб припинилося. Це дуже сильно підтримувало, – каже військовий.
Окремо Ігор згадує випадок із пораненим побратимом, якого певний час не могли евакуювати. Він називає цей епізод одним із найважчих за час перебування на позиції.
Людина психологічно почала падати, але ми підтримували, як могли. Хлопці стягнулися, збирали ліки. Це було дуже важко – в першу чергу психологічно. Найбільше лякало те, що ми зробимо щось не так і це скінчиться чимось поганим, – каже Ігор.
Зрештою військового вдалося евакуювати.
Нещодавно Ігор отримав почесний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за професіоналізм, лідерські якості та рішучість під час виконання військового обов’язку.
Тим, хто зараз думає про службу, Ігор радить насамперед не сприймати страх як причину нічого не робити.
Боятися — це природно. Я так само боюся, бояться всі. Але якщо вже прийняв рішення, то дій, – говорить боєць.
Він вважає, що свої навички варто враховувати ще під час вибору військової спеціальності. Людина з досвідом у техніці, водінні чи іншій сфері може шукати посаду, де ці знання будуть потрібні.
Чим довше сумніваєшся, тим більше ці сумніви наростають. Я рішення приймав так: раз – і все. Сказав, що піду, і пішов. Рішення має бути всередині тебе, а не просто в думках, – говорить Ігор.
