Молодший сержант з Івано-Франківська Дмитро Волкотруб на позивний “Вовк” служить у 50 полку Національної гвардії України. Воює ще з часу Антитерористичної операції. Тоді Дмитро служив у десантних військах та морській піхоті.
Про це йдеться у дописі 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України, пише Репортер.
Перший бій, що відбувся в Авдіївці у 2016 році, пам’ятає до дрібниць.
Під час того, як ми знаходилися на позиції, пішов ворог у наступ. Ми почали відстрілюватися, добили противника, після чого нас почав крити міномет. Так я зустрів свій перший бій, – згадує чоловік.
Під час повномасштабного вторгнення Дмитро вже був удома. Прокинувшись 24 лютого о 4:30 через вибухи, він вивіз родину до Польщі, а наступного дня добровільно пішов до військкомату. Спочатку він навчав новобранців та передавав їм власний досвід, а згодом повернувся на фронт.
Читайте також: «Ясні очі». З волонтерів-партизан до бойового підрозділу
За словами Вовка, війна сьогодні зовсім інша — технологічна, але не менш небезпечна. На передовій найважче залишається піхоті, яка бере на себе головний удар противника.
Як би хто не казав, піхоті найтяжче на позиції. Піхота вигрібає все. Коли навіть йде штурм, це добре, що товариші БПЛА-шники знищують ворога на підходах, але витримати навіть сам артобстріл – це дуже тяжко, – ділиться думками Вовк.
Дмитро каже, що потрібно реалістично оцінувати ворога, який швидко адаптується до умов війни.
Телевізор показував, що проти нас воює мавпа з автоматом. Це найбільша помилка, яка тільки може бути – недооцінювати противника. Він так само швидко адаптується. Єдине, що досі не можу зрозуміти – скільки їх не вбивай, вони все одно йдуть, йдуть і йдуть, – розповідає Дмитро.
Попри труднощі військової служби, про рішення приєднатися до війська він не шкодує. За словами Вовка, головне для українців – вивчити уроки історії, щоб не повторювати минулих помилок у майбутньому.
Найбільша мрія Дмитра — повернутися до мирного життя.
Дома на мене чекає жінка. Вона мене обов’язково дочекається. Коли закінчиться війна, перше, що я зроблю – поїду до моря. Давно я не був біля моря. Для мене море рідніше, ніж гори, – каже Дмитро Волкотруб.
