Одного разу в Кутах

Ця сумна історія, яка трапилась напередодні новорічних свят і ще не закінчилась, напевно, можлива лише в нинішній Україні. Чому? Та бо саме в нас сьогодні більшість люду має підстави не вірити міліції, суду, прокуратурі та геть упевнена, що за гроші можна «порішати» все. Саме в сучасній Україні у будь-кого є шанс отримати по голові – аж до каліцтва чи навіть смерті – а міра покарання кривдника більше залежить не від злочину, а від статусу злочинця в суспільстві. І найактивніші громадяни нині частіше діляться гнівом у соцмережах в інтернеті чи переповідають плітки – замість шукати правди в реальному житті та з відкритим обличчям. Але найгірше те, що вже ніхто нічому не дивується. Смерть 18-річного хлопця в результаті бійки у барі – що може бути банальніше? Сьогодні в Україні – тільки відсутність покарання.

Останній вечір

Миколі Перцовичу, учню ПТУ № 36, що в смт Кути Косівського району, 26 лютого мало виповнитися 19 років. Він був сиротою при живій мамі, яку позбавили батьківських прав. Мешкав у селі Виж­ній Березів із 91-річною бабцею. Ще мав двох братів і двох сестер. Один із братів помер трохи менше двох місяців тому. Тепер нема й самого Миколи.

У п’ятницю, 27 грудня, хлопець отримав стипендію та «сирітську» допомогу (разом приблизно 2500 грн.) і зібрався із двома друзями відсвяткувати початок новорічно-різдвяних канікул. Десь від п’ятої вечора вони гуляли по Кутах, пили вино й пиво. Закінчити свято вирішили у барі «Ґаздів сховок», що працює прямо в центрі селища, метрів за 30 від тутешньої ради та опорного пункту міліції. Там і нарвалися на іншу компанію – теж нетверезу, більш чисельну та агресивну. Тих було шестеро.

Микола Перцович

Спершу Миколу та його друзів спробували підбити на могорич за стипендію: гроші отримали, виставляйте. Не вийшло. Тоді одному з «агресорів» не сподобалось, як на нього подивився Перцович. Микола пообіцяв, що більше туди не погляне. Не допомогло. Нападник ударив хлопця по потилиці, одразу підбігли ще двоє, потім іще один – почалася загальна бійка. Двоє з тих шести у сутичку не втручалися, але вистачило й перших чотирьох.

Найбільше дісталося саме Перцовичу. Його кинули на підлогу, били ногами. Хлопець втратив свідомість, бійка швидко закінчилась, бо всі перелякалися. Підійшли і ті двоє, що не билися. На обличчя Миколі спочатку лили недопите шампанське з сусіднього столика, потім купили ще пляшку води – відливали. Хлопцю ніби полегшало, він не надовго прийшов до тями, але потім знову знепритомнів. Тоді його на плечах понесли до квартири, яку Микола винаймав у Кутах, від бару – метрів 200 через площу.

Нині бар «Ґаздів сховок» закритий

Там його знову пробували відкачати самі, та зрозуміли, що не справляться й викликали швидку допомогу. Медиків чекали недовго, але врятувати хлопця вони не змогли. Тоді зателефонували до міліції.

В інтернеті судять швидко

Причетних до бійки визначили легко, вже за кілька годин міліція затримала чотирьох мешканців Кутів – трьом по 18 років, одному 17. Тіло Миколи відвезли до моргу, де судмедексперт зробив розтин. І от саме з висновку експерта виник тепер уже всеукраїнський резонанс. Бо, за його даними, смерть настала в результаті серцевої недостатності. Далі – міліцейська версія: «Такий висновок медиків безперечно схвилював правоохоронців, адже молодий чоловік помер одразу після бійки. Для більш фахового обстеження було запрошено завідувача відділу судово-медичної експертизи трупів Івано-Франківського бюро судово-медичних експертиз, який також зробив висновок про те, що на тілі померлого тілесних ушкоджень, від яких могла б наступити смерть, немає. Окрім того, у крові та сечі померлого було виявлено значний вміст алкоголю – 2,6 проміле (за різними формулами це приблизно пляшка горілки – Авт.) З’ясувалося також, що раніше під час медогляду в одному із медичних закладів у хлопця вже виявляли порушення серцевої діяльності».

Затриманим оголосили пі­дозру лише за статтею 226 ККУ – хуліганство – та відправили їх під домашній арешт.

Тут треба нагадати, що Кути – селище невеличке, трохи більше 4 тис. мешканців. Тож люди діз­налися про все майже миттєво, хтось передзвонив знайомому до Києва, той кинув повідомлення у мережу «Фейсбук», звернувся до журналістів і депутатів. Водночас і друзі Миколи Перцовича в мережі «ВКонтакте» створили дві сторінки пам’яті хлопця. Основний меседж інтернет-розголосу можна висловити таким чином: «мажори» до смерті забили хлопця-сироту, а куплена їхніми багатими батьками міліція намагається зам’яти справу. Їх відпустили по домах, а двоє вже втекли до Польщі». Дорослі вимагають чесного слідства, а підлітки – справедливої кари, аж до смертної.

Власники квартири, яку винаймав Микола Перцович, запам’ятали його як дуже чемного хлопця. Вони також обурені й не дуже вірять у справедливе покарання тих, хто побив хлопця

Хто перевірить експерта?

Історію останнього Миколиного вечора «Репортер» збирав із різних джерел, перевіряючи версію міліції. Намагався розпитувати очевидців – як завжди, всі все знають, але виключно на рівні «люди говорять». Не повірите – найбільше був готовий розповідати начальник Косівського райвідділу міліції Микола Нємцов, хоч і відчутно втомився від запитань.

А основні питання дуже прості. Перше – чи справді в Миколи Перцовича було хворе серце? За медичною довідкою із військкомату: «Під час приписки до призов­ної дільниці був визнаний таким, що потребує лікування з діагнозом пролапс МК (мітрального клапана – Авт.) ІІ ступ. з регургітацією (++)». На хлопський розум останнє складне слово та ще й з двома плюсами – це серйозно. Є згадка про «ПМК» і в довідці з ПТУ № 36. Натомість директор ПТУ Наталія Кравчук говорить, що він займався фізкультурою разом з усіма, а за словами друзів, Микола ніколи не скаржився на серце. Вони не вірять, що причиною його смерті стала саме хвороба та алкоголь, а не побиття.

Друге – наскільки заможні сім’ї підозрюваних, яка репутація в цих підлітків? За словами селищного голови Кутів Дмитра Томащука, достаток в одного не вище середнього, а решта взагалі геть не багаті. Репутація – та як і в усіх інших, «звичайні діти». Дільничний, правда, зізнався, що головного винуватця бійки одного разу затримували за адмінпорушення. Та зараз усі вони під домашнім арештом, їм не можна виходити навіть за межі обійсть, не те, що їхати за кордон. Присутність підозрюваних на місці перевіряють двічі на день, стверд­жують у міліції.

Третє – чому на фото з похорон, розміщеному в інтернеті, у Миколи Перцовича запухле, перекошене, страшне обличчя, а міліція далі говорить про серце? За словами підполковника Нємцова, це результат експертизи, після якої шкіра обличчя, вибачте за деталі, «не сіла на місце». Мовляв, до розтину в хлопця на обличчі був пошкоджений лише ніс. Друзі Миколи також кажуть, що лице в нього було нормальним, але ніс – зламаний.

Від сумнозвісного бару до входу селищної ради та опорного пункту міліції – метрів тридцять

А от знайти відповідь на четверте й головне запитання – чи можна вірити експертизі – сьогодні навряд чи вдасться. Їх уже було дві, нині триває ще одна, комісійна. Її результати будуть десь через місяць. Але ж ми розуміємо, що перевірити експерта може лише інший експерт. Справу взяла на контроль прокуратура.

…Цікаво, що з юридичного боку справи тут немає конфлікту. У старшого брата Миколи Перцовича, який є потерпілою стороною, нема претензій до слідства. Як каже його адвокат Ярослав Мельничук, клієнт зустрічався і з рідними підозрюваних. Про що вони говорили, адвокат не знає.

Отже, сьогодні є міліція, на яку насідає обурена інтернет-громадськість. Десь там поруч із громадськістю є журналісти, бо їм там і місце. Є брат загиблого Миколи – без претензій. А ще є Кути – невеличке селище, в якому всі переживають і мовчать. А от Миколи Перцовича вже нема.

P. S. Якщо експертиза таки зупиниться на серці, а слідство на хуліганстві, то підозрюваним загрожує обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі – до чотирьох.