Нині здається, що нормальне життя нам приснилося, а в реальності ми завжди носили маски, дезінфікували руки та слідкували за статистикою нових випадків Covid-19.
Але пройшов тільки рік: для багатьох найважчий, для всіх – найдивніший, пише Репортер.
11 березня 2020 Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила, що у світі пандемія. 12 березня навчальні заклади по всій Україні відправили на дистанційне навчання. З 15-го закрили кордони для іноземців, а всім українцям за межами держави дали короткий період, щоб повернутися додому.
З 17 березня ввели загальний карантин: закрили всі кафе й ресторани, спортивні, розважальні заклади, салони й перукарні, більшість магазинів. Людям рекомендували працювати з дому, а молитися по телевізору. Перед магазинами були черги на вхід, усім міряли температуру. В Івано-Франківську громадський транспорт спочатку не їздив, потім – лише комунальний і то – для медиків і працівників критичної інфраструктури. Всі думали – це лише на два тижні…
Потім жорсткий карантин продовжували, послаблювали, змінювали на адаптивний, карантин вихідного дня, ділили області на зони. За цей рік змінилося багато, але ми точно стали витривалішими.
З нестачі масок до щеплень
Перший випадок Covid-19 в Україні зафіксували 3 березня в Чернівецькій області. Перший летальний – 13 березня, померла жінка з Житомирщини.
Івано-Франківська область вперше зафіксувала випадок коронавірусу посмертно: 18 березня у Франківську померла 56-річна жінка. А потім кількість хворих стала стрімко наростати. У квітні Прикарпаття було одним із лідерів серед областей за кількістю хворих і лідером за кількістю померлих. Загалом, за рік пандемія забрала життя майже 1500 прикарпатців.
На початку епідемії в Україні було обмаль ПЛР-тестів, а зразки досліджували в одній лабораторії. Навіть у червні-липні черги зразків у лабораторіях були величезні. Бувало, позитивний тест на коронавірус приходив людині, яка вже встигла вилікуватися.
За цей час справжніми супергероями стали лікарі. Спочатку вони опинилися сам-на-сам з невідомою небезпечною хворобою. Захисних костюмів і масок не вистачало, хворі телефонували на 103 й замовчували симптоми, тож лікарі швидкої приїжджали непідготовленими. Тоді багато хто з прикарпатських медиків залишався ночувати в лікарнях, щоб не наражати на небезпеку домашніх.
Читайте: Медики говорять голосно. Чому працівники інфекційної лікарні не отримують обіцяні доплати
Були й лікарі, які написали заяву на звільнення на початку пандемії. Втім, більшість залишилися: вони хворіли одними з перших, а потім виходили на роботу, щоб рятувати інших «ковідних» пацієнтів. До того ж, робили це всупереч недолугим звинуваченням у тому, що вони отримують гроші від «придуманої» пандемії. Нестачу в медперсоналі трохи поповнювали студенти медуніверситету та інтерни.
Зараз на Прикарпатті зафіксували новий штам коронавірусу. Тож перед лікарями постали нові виклики.
На початках у франківські лікарні щодня поступало по 20-25 людей – і це в період загострення ситуації. Зараз – в рази більше. Тож лікарі й далі ледве справляються з напливом пацієнтів. До того ж, кількість важких хворих значно зросла. Тому медики продовжують непросту боротьбу.
Втім, є надія. Коли рік тому світові виробники вакцини оголосили, що починають працювати над виготовленням захисту від нової хвороби, обіцянки здавалися примарними. Та ось 26 лютого першою на Прикарпатті вакцинували завідувачку відділення швидкої допомоги Надвірнянської ЦРЛ Лесю Возняк. Станом на вівторок, 16 березня, на Прикарпатті щепили понад 2000 людей.
Темпи вакцинації, м’яко кажучи, не вражають, але у битві з новим вірусом за рік ми таки просунулися.
Школу рятував креатив
Чи не найбільше від пандемії в Україні постраждала освіта. Школярі й студенти першими відправилися на карантин і фактично досі з нього не вийшли.
Коли школи закрили спочатку на три тижні, всі розуміли, що карантин триватиме довше. Дистанційне навчання організували відразу. По телевізору йшли, хоч і критиковані, уроки від міністерства освіти і науки, а вчителі проводили заняття на платформах Google Classroom, Kahoot, Zoom та інших. Деякі креативні вчителі знімали для школярів свої відео, викладали уроки на Youtube-канали, придумували різні конкурси й вікторини. Так і закінчили навчальний рік, випускники навіть здали ЗНО і вступили до вишів.
Онлайн – не проблема. Як франківські вчительки зацікавили дітей навчанням
Онлайн-уроки часто критикували батьки, на яких лягла більша відповідальність за навчання дітей, особливо малих. Найгірше було в селах, де не всі мали доступ до інтернету, а вчителі часто нехтували обов’язками. Але за рік усі трохи звикли до нових реалій.
З вересня й донедавна учні початкових класів таки ходили до школи, тож це зменшило навантаження на батьків. Школярі середньої і старшої школи то виходили на навчання, то знову мали онлайн-заняття, але тепер це вже нікого не шокує. Звісно, освіта (особливо у вишах, де студенти навчаються онлайн уже рік), багато втратила за цей рік. Але те, що школи зробили крок до сучасних технологій, точно є плюсом.
На гастролі від локдауну
У той час, коли ресторани ще можуть працювати на виніс, кінотеатри та театри постійно закривали свої двері.
За словами директорки франківського кінотеатру «Люм’єр» Лідії Шкрібляк, з часів пандемії відвідувачів значно поменшало. Через це скасували ранкові сеанси, але й вечірні переважно не заповнюються навіть на дозволених 50 %. Частково причина в тому, що багато цікавих прем’єр перенесли через Covid-19. Зараз – знову «червона» зона, кінотеатри закриті й невідомо, як зможуть пережити новий локдаун.
З театром трохи легше – можна поїхати на гастролі. Саме так виходить з ситуації франківський драмтеатр. Восени, коли Івано-Франківськ вперше потрапив до «червоної» зони, театрали поїхали з виставами в інші міста області. Тепер вони теж не сидять, склавши руки: вже виступали в Сєвєродонецьку, на лінії розмежування, і в Чорнобилі. Також грали свої відомі вистави у Львові та Києві.
Тим часом, наприклад, франківський театр ляльок імені Марійки Підгірянки мусить постійно зачинятися з приходом нової хвилі недуги. Те саме з філармонією та музеями.
З початком карантину багато світових оперних театрів і картинних галерей зробили безкоштовним доступ до своїх архівів, щоб про них не забували. Втім, заклади культури ще довго будуть відновлюватися від втрат, які приніс довгий карантин.
Мандри пішли на паузу
У всіх рейтингах найбільш постраждалих галузей від пандемії, подорожі – на першому місці. Ще рік тому можна було купити квитки зі Львова в Берлін чи Стокгольм і назад по ціні, дешевшій, ніж поїздка у Київ купейним вагоном. Завдяки безвізу й лоукостерам нічого не заважало зірватися в поїздку на вікенд. А можна було за рік до мандрівки купити недорогі квитки в екзотичні країни і не боятися, що плани можуть зірватися.
Зараз у нас немає свободи пересування й вільного планування. Досвідчені мандрівники радять не організовувати поїздку раніше, ніж за місяць, а то й взагалі за тиждень. І навіть тоді є ризик, що умови в’їзду за кілька днів зміняться. А кількість варіантів мандрівки зменшилася до кількох десятків «сміливих» країн.
Минулого року Європа у червні тішила українців обіцянками відкритися: спочатку з 1 липня, потім – з 15-го. Результат – туристичні кордони закриті досі. Зараз наближається новий сезон відпусток, Греція та Іспанія вже оголошують про наміри відрити кордони. Втім, скоріш за все, українців (до того ж, невакцинованих) це не стосуватиметься.
Свідки минулих подій. Як двоє сестер їздять Україною і шукають старі хати (ФОТО)
За зиму багато українців відкрили для себе екзотичні напрямки: Домінікана, Занзібар і Мальдіви були дешевшими, ніж у доковідні часи. Втім, для гаманаця середньостатистичного українця, ціни все одно непідйомні. Залишаються стабільні Туреччина і Єгипет, при чому, не лише для пляжного відпочинку. Наприклад, зараз з’являються нові рейси в турецьку Каппадокію, а в Стамбул турагентства возять так часто, як колись у Прагу. Поки що можемо відвідати Грузію (щоправда, з кількома ПЛР-тестами), Йорданію (але прямих рейсів з України поки немає), ОАЕ (теж з ПЛР), деякі балканські країни.
Здавалося б, закриті кордони – найкращий час, щоб мандрувати рідними місцями. Справді, за минулий рік багато людей відкрили для себе цікаві куточки України. Хоч тут теж заважали «червоні» зони, в які час від часу потрапляла та чи інша область. Зате після весни в чотирьох стінах ми навчилися цінувати кожен ковток свіжого повітря посеред природи.
***
Як висновок – за рік багато чого змінилося. Тоді, 17 березня 2020, ми не хотіли вірити, що цей шлях буде настільки довгим. Сподіваємося, ми пройшли хоча б половину.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.