Військовий з позивним «Сова» родом з Коломийщини, навчався в Чернівецькому університеті на інженера-електротехніка і, паралельно, на артилериста на військовій кафедрі. До війни працював електриком на Франківщині, а коли почалася війна – був направлений в 102 бригаду в мінометну батарею.
Про його службу в ЗСУ розповіли у пресслужбі 102 окремої бригади сил територіальної оборони.
Ми ніколи не стріляємо навмання, не витрачаємо боєкомплекти. Спочатку ми розвідуємо ворога, визначаємо ціль і вирішуємо, чи доцільно її уражати. Тільки тоді наносимо удари. У цьому відношенні нам повезло з командиром батальйону – ставить тільки такі завдання, які можливо виконати, – каже Сова.
Багато в чому це завдяки ідентичній системі наведення та коригування вогню, схожому принципу стрільби гармати та мінометів, але, звісно ж, чимала заслуга тут і командира, який за такий стислий термін спромігся підготувати бійців. Хоча в гармати є режим стрільби прямим наведенням, хлопці стріляють в основному балістичною траєкторією – так відстань ураження становить більше 8 км. Вже були перші влучання по ворожих бліндажах.
Боєприпаси та озброєння нам забезпечує держава, але все інше – дрони, планшети, автомобілі – волонтери, частину ми самі купуємо за свою зарплату, – каже Сова. – У принципі, наразі всього вистачає, хоча зброї ніколи забагато не буває. Існує потреба в автомобілях. Деякі за півтора року вже повиходили з ладу, або були знищені ворогом. Тому, якщо хтось захоче передати нам на мінометний підрозділ джип – ми не відмовимось.
Comments are closed.