На Прикарпатті спостерігається тенденція до збільшення природніх катаклізмів, – ДСНС

В Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості випадків стихійних метеорологічних явищ.

Цьому сприяє низка чинників, зокрема, розбалансованість кліматичної системи через кліматичні зміни, діяльність людини, фізико-географічні особливості територій тощо. Про це йдеться в опублікованому звіті ДСНС України, пише Репортер.

У документі зазначається, що специфіка цих явищ полягає у їх раптовому і швидкому перебігу.

Катастрофічні наслідки стихійних метеорологічних явищ в Україні ілюструють декілька прикладів:

• 07 серпня 2016 року у м. Одеса спостерігалися стихійні явища: дуже сильний дощ (кількість опадів – понад 90 мм за неповні 4 години), шквали (швидкість вітру до 29 м/с тривалістю близько 30 хв). Як наслідок, були знеструмлені житлові
  будинки, повалені дерева, порушено рух міського транспорту, через засміченість зливової каналізації було затоплено частину міста. Внаслідок удару блискавки у с. Затока загинула людина.
• 22 – 23 червня 2020 року в Івано-Франківській області інтенсивність дощів склала 106 – 168 мм, що спричинило катастрофічні паводки, які призвели до трагічних наслідків: загинуло троє людей, підтоплено 250 населених пунктів,
  затоплено сільськогосподарські угіддя, зруйновано господарські об’єкти, в тому числі автодороги, мости, берегоукріплення.
• 28 липня 2017 року внаслідок смерчу у м. Перещепине та м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область) пошкоджено покрівлі 81 житлового будинку та 12 господарчих споруд, повалено дерева.

Тож на підставі аналізу статистичних даних та прогнозних показників виділено певні регіони України, яким найбільш властиві певні види стихійних метеорологічних явищ.

За даними гідрометеорологічної служби України, в державі упродовж 2011– 2020 рр. зафіксовано 2 752 випадки стихійних метеорологічних явищ. Особливістю останнього 10-річчя є значна кількість випадків дощу, вітру та снігу, що досягли критеріїв стихійного явища. Найбільша кількість стихійних метеорологічних явищ у всі сезони року відмічена: в Карпатському регіоні, Автономній Республіці Крим, Одеській та Херсонській областях, а також на Закарпатті.

Сильний та надзвичайно сильний дощ (злива) займають перше місце серед стихійних метеорологічних явищ, призводять до катастрофічних селів, повеней та паводків і складають близько половини від усієї кількості стихійних
метеорологічних явищ в Україні.

Щорічно на території України в середньому фіксується більш ніж 100 випадків сильного дощу, які ускладнюються випаданням великого граду (5% випадків) та сильним вітром (35% випадків).

Дуже сильний дощ випадав на території усіх областей, найбільша кількість випадків – на Закарпатті, Прикарпатті та в горах Криму.

Сильний та надзвичайно сильний вітер або шквал і пов’язані з ним явища (смерчі, пилові бурі тощо) займають друге місце серед стихійних метеорологічних явищ. Найбільше випадків стихійного вітру виявлено на Прикарпатті та у південній частині України, найменше – на півночі країни.

Сильний вітер та шквали за 10-річний період відмічені в усіх областях. Найбільше випадків в Одеській, Херсонській, Івано-Франківській областях та Автономній Республіці Крим (53-63 випадки).

Смерчі в теплий період року відмічалися практично у всіх регіонах країни, найчастіше у Київській, Черкаській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях.

Великий град спостерігається весною, влітку і восени у більшості областей України – в середньому по 1-2 випадки; у Житомирській, Чернігівській, Закарпатській, Івано-Франківській областях – 3-5 випадків. Інтенсивність складає
21-30 мм, влітку 34-70 мм.

Найнебезпечнішим з точки зору ймовірності формування паводків та селевих потоків є Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області), зокрема його гірська частина.

Паводки відносяться до гідрологічних явищ, які формуються в результаті швидкої зміни погодних умов в короткостроковій перспективі. Їх передбачення, як у світі, так і в Україні, на сьогодні можливе тільки з невеликою завчасністю – до 1-3 доби.

Таке явище, як селі, пов’язане з природними умовами селеутворення, а також наслідками діяльності людини та майже повною відсутністю спеціальних протисельових споруд.

На території Українських Карпат виділені три особливо небезпечних селевих райони: північно-західний (Стрийський район Львівської обл., Калуський, Івано-Франківський та Надвірнянський райони Івано-Франківської обл.);
південно-східний (Верховинський, Косівський райони Івано-Франківської обл., Вижницький район Чернівецької обл.); південно-західний (Рахівський та Тячівський райони Закарпатської обл). На решті гірських районів Карпат також існує висока ймовірність формування селевих потоків та зсувів.

Слід акцентувати, що прогнозування стихійних метеорологічних явищ є складною задачею, яка на 100% не реалізована навіть в провідних країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Японія). Особливо це стосується явищ
літнього періоду – такі явища не тривалі по часу і мають локальний характер, в наслідок чого допоки не існує ефективних прогностичних методів визначення часу і місця виникнення такого стихійного явища. Тому за світовими практиками прогнозування стихійних явищ можливе і завчасністю декілька годин, а умов
можливого їх виникнення – за декілька днів.