У середу, 28 веренся, у Коломиї кілька тисяч людей проводжали Любомира Бордуна в останню дорогу.
Скорботна процесія пройшла вулицею Театральною, де зупинилися попрощатися із місцем роботи – управлінням освіти, потім вирушили до ратуші. А біля його рідної школи №5 для Любомира лунав останній дзвоник. Учні з квітами на колінах зустрічали загиблого, пише Репортер з посиланням на Інформатор.
Любомир Бордун народився в сім’ї Борислава та Надії Бордун 29 червня 1984 року в місті Заболотів. Спершу навчався в коломийському ліцею № 5, а потім у Коломийський гімназії імені Грушевського, яку закінчив із золотою медаллю.
Дві вищі освіти з відзнакою здобув в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Два роки поспіль отримував президентську стипендію.
Навчався на аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де почав свою педагогічну діяльність.
Рада національної безпеки і оборони України відзначила Любомира Бордуна нагрудним знаком “Захисник України”. Нагородити Любомира вирішили ще 9 вересня. Але, на жаль, особисто відзнаку він так і не отримав – війна забрала життя. Заступник Голови Державної служби якості освіти України Іван Юрійчук під час похорону передав нагрудний знак його сім’ї.
А у селі Тростянець Долинської територіальної громади попрощалися із бойовою медикинею Мар’яною Тряско на позивний Квітка. Жінка повернулася в Україну з Італії, щоб піти на фронт, пише Суспільне.
Скорботна церемонія з військовослужбовицею почалася біля її будинку у селі Тростянець. Звідти кортеж вирушив до церкви святого Миколая. Попрощатися із Квіткою прийшли рідні, побратими, односельці.
Мар’яна Тряско служила у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. На фронт поїхала у квітні.
