Сергій Жидков ніколи не ототожнював себе з армійською службою. Навіть на військову кафедру Харківського політехнічного інституту пішов, аби не служити в армії. Далі успішно працював у сфері ІТ і навіть у страшному сні не міг уявити себе військовим. При чому не просто військовим, а командиром танку, чий позивний викликатиме повагу у друзів й ненависть у ворогів.
Хрещення на закритих позиціях
Коли 32-рчному інженеру-комп’ютернику Сергію Жидкову вручили повістку, він одразу пішов до харківського військкомату. За плечима була військова кафедра, військовий фах танкіста, що й вирішило його подальшу долю. Хоча, про танк Сергій мав досить розпливчате уявлення, адже за все навчання йому довелось проїхатись лише… 600 метрів.
Протягом місяця мобілізованих офіцерів готували у Львівській академії Сухопутних військ. Т-64, Т-72, Т-80, Т-64БМ «Булат» – усі ці машини довелось опановувати у стислі терміни, тож у головах курсантів була суцільна каша.
4 липня Сергій Жидков прибув у Коломию на посаду командира танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону 10 ОГШБр. 21 липня він уже був в районі зосередження, а за чотири дні поїхав на свій перший бойовий виїзд.
Читайте: Хроніки війни. Як працюють на Прикарпатті релоковані університети
Спочатку виїжджав навідником під керівництвом командира роти. Потім Сергію довірили керувати екіпажем.
Зазвичай недосвідчених танкістів спочатку посилають на стрільбу з закритих позицій. Тобто танк стоїть за кілька кілометрів від лінії зіткнення та стріляє по координатах, які по рації дають з КСП. Раніше процес наведення займав купу часу – танкісти возили з собою артилерійську бусоль, купу таблиць, здійснювали складні розрахунки. Тепер, завдяки планшетам із системою «Кропива», уся процедура займає близько 5 хвилин.
Деякі з танкістів, особливо старшого покоління, мали серйозні проблеми з опануванням планшета, але навички айтішника допомогли Сергію швидко знайти з ним «спільну мову».
Більше того, невдовзі він запровадив певні ноу-хау.
Аби прив’язати танк до місцевості, командир має вибігти вперед на 150 метрів, а навідник – зафіксувати його координати.
Втім, це досить довго, а коли пройшов дощ і всюди болото, то ще й важко. Досить часто стріляють з одних і тих самих рубежів, відтак Сергій вперше біжить у полі з палкою, на яку вішає пластикову пляшку. Цей орієнтир добре видно, координати в планшеті забиті, тож наступні рази прив’язка робиться за лічені хвилини.
Якщо хтось думає, що стрільба з закритих позицій нагадує вправи у тирі, то він глибоко помиляється. Ворог швидко засікає, звідки ведеться вогонь, і невдовзі за танком починається справжнє полювання.
Вперше лейтенант Жидков почув свист снарядів уже на першому виїзді. Тоді між нашими й ворожими батареями розігралась артилерійська дуель. Снаряди часто пролітали над головою танкістів, позиція яких була як раз посередині.
Десь на шостому виїзді нас накрила арта противника, – згадує Сергій. – Ми виїхали на поле з соняшниками, перед селом Берестове. Я збігав прив’язатись, встромив палку, повернувся, навівся і чекав команди відкрити вогонь. Раптом десь за 100 метрів від нас розірвалось щось велике, мабуть працював 120-мм міномет. Потім другий приліт – вже ближче, десь за 50 метрів. Тільки встигли прикрити люки, як над нами розірвалась касета – потім бачили купу осколків на броні. Я дав наказ мехводу виїжджати заднім ходом. Як виявилось – вчасно. Невдовзі по нашій позиції прилетіло ще три міни.
Командирський почерк
Командир танкового взводу одночасно є командиром танка. Це відповідальна посада, адже саме він корегує роботу всього екіпажу та підтримує радіозв’язок із командуванням. Перш за все, має добре розбиратись у танковому обладнанні. Уявіть, що ви виїхали на стрільбу прямим наведенням і раптом якась відмова – наприклад, не стріляє гармата. Тут командир чимось нагадує лікаря – він повинен миттєво встановити «діагноз» та призначити «лікування». При чому зробити це швидко, коли час йде на секунди.
Читайте: Думав, не повернеться. Франківський пілот Дмитро Шкаревський одужує та хоче літати
Також на взводному лежить велика відповідальність з ідентифікацію цілі. Тобто навідник каже: бачу якусь техніку попереду. Командир мусить переконатись, що це ворог, і дати команду на ураження. Відповідальність колосальна, адже ціна помилки надто велика.
Кожен командир має свій стиль керівництва. Сергій Жидков опрацював свій «командирський почерк». Спочатку він отримує бойову задачу та обмірковує її особисто. Потім збирає екіпаж та радиться, як її краще виконати. Усі хлопці ризикують однаково, тому кожен має право висловитись, порадити щось толкове. Четвертим членом екіпажу жартома вважають планшет, адже він допомагає прокласти новий маршрут і незамінний при стрільбі з закритих позицій.
Як відомо, досвід приходить з практикою.
Сергію довелось зіткнутись з багатьма ситуаціями, про які не розповідали інструктори. Ось найбільш суттєві з них.
Коли вперше виїхав на стрільбу прямим наведенням, спочатку ніяк не міг зорієнтуватись у просторі. Танк їде прямо, башта дивиться ліворуч, позаду прильоти, тому дуже важливо не розгубитись, зрозуміти де ти є, куди їхати й куди стріляти.
Завжди пам’ятай про мінні поля. Коли ідеш на нову позицію, обов’язково питайся у піхоти, де заміновано. Ти можеш забути спитати, вони можуть забути попередити і як наслідок – підрив на своїй міні.
Перший виїзд прямою наводкою ледь не завершився трагічно через… пилюку. Виїхали, зупинились, зробили постріл, перед танком здійнявся стовп пилу. Нічого не видно, як стріляти? Висунувся з люку по пояс, більш-менш побачив, що коїться попереду і продовжив керувати боєм. А по поверненню отримав звіздюлєй від командира роти. Висовуватись категорично не можна, адже перший-ліпший вибух поблизу танка – і ти готовий.
Танки йдуть на штурм
Найскладнішими завданнями танкісти вважають штурм ворожих позиції. Так, перед цим працює розвідка, сапери роблять проходи у мінних полях. Але ніхто не скаже точно, де причаївся ворожий ПТКР і чи раптом на тебе не виїде москальський танк. Чи два. Відтак штурмові дії потребують ідеальної злагодженості екіпажу та миттєвої реакції командира на зміну обстановки.
На початку вересня танк лейтенанта Жидкова прикомандирували до мотострілецького батальйону. Наступного дня пішли в наступ поблизу села Спірне. Крім танкістів, задіяли дві БМП. Ворог утримував посадку, перпендикулярно розташовану до українських позицій. Піхота почала штурмувати край посадки, а наш Т-72 зосередив вогонь на її середній частині, аби не дати можливості ворогу відійти чи підтягнути резерви.
Операцію спланували грамотно.
Піхота спішилась з БМП та закріпилась. Танк відкрив нищівний вогонь. Через деякий час пролунала команда – перенести вогонь в кінець посадки. Це значило, що нашим вдалося захопити позиції. Ворог потім намагався контратакувати, але марно – завдання було виконано.
Найбільш яскраві враження Сергій отримав на Покрову – 14 жовтня 2022 року. Тоді два наших танки зробили справжній подвиг – підійшли до російських позицій на околиці села Берестове і з відстані 600 метрів зрівняли їх з землею.
«Спочатку все йшло добре, – розповідає Сергій Жидков. – Розбирали під..рів гарно, навіть влучили у їхній склад БК, бо файно палало. Вистріляли весь конвеєр – 22 снаряди. Я навіть не помітив, коли противник відкрив по нас вогонь, думав, що то стріляє сусідній танк. Лише коли від сусіднього вибуху в люк посипалась земля, зрозумів, що москалі оговтались. Інший, новіший танк Т-80 швидко відступив, а у нас почались проблеми.
Кричу механіку-водію «Вивозь нас звідси!», а танк ледве повзе задом по полю, що перетворилось на суцільне болото. А вибухи все ближче. Схоже москалі підняли дрон, корегують свою артилерію і мають твердий намір не випустити нас живими.
Втім, майстерність нашого мехвода і криворукість руснявих артилеристів дозволила танку успішно відійти».
P.S. Війна швидко заставляє вчитись. Менше ніж за рік айтішник-фрілансер Сергій Жидков перетворився на досвідченого офіцера танкіста. За особисту мужність і героїзм він представлений до нагородження орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та готується приймати танкову роту.
Майор Іван Бондарев
Comments are closed.