Куди бігти у разі війни? Про сховища у Франківську

Міська влада виклала на своєму сайті мапу з усіма об’єктами цивільної оборони Івано-Франківська. Звісно, краще б воно не знадобилося, але в теперішніх умовах знати це потрібно. Тож куди в разі чого ховаємося?

Як розповідає начальник управління з питань надзвичайних ситуацій міськвиконкому Юрій Щочкін, насправді карту зробили ще влітку.

«Міський голова сказав, що було б добре показати людям, де у нас є захисні споруди, – говорить Щочкін. – Та й люди до нас з цього питання почали звертатися, ще відколи почалися події на сході. Проблема була в тому, що ми не знали, яка саме інформація є конфіденційною».

Колись, каже начальник управління, розміщення споруд цивільної оборони було під грифом «секретно». По кожному окремому сховищу людей можна було інформувати, а от показати картину по місту загалом – ні, тим більше розказати про місткість цих сховищ і т. д.

«Ми питали в обласній службі з питань надзвичайних ситуацій, – продовжує Юрій Щочкін. – І там чітко сказали: конфіденційна інформація – це карта всієї області, а от окремо взяту картину по місту можна оприлюднювати. Ми попробували це зробити, але мені самому трошки не сподобалося те, що зробили мої підлеглі. Бо карта є, вулиці є, але ромбик, який показує місце сховища, захоплює кілька будинків, тож важко розібратися, що й де».

Мапу взялися переробляти, але справа відтягнулася аж до зими. Врешті, цього вів­торка, 16 грудня, оновлена карта з’явилася на сайті МВК.

Отож, що ми маємо. Як каже, Юрій Щочкін, у місті є 50 сховищ, але рівно половина з них є непридатними для захисту людей, вони у поганому стані – підтоплені, сирі, вологі.

«І це не зараз сталося, вони вже десятки років в такому стані, – каже він. – Бо всі наші сховища знаходяться на підприємствах, вони не у житловому секторі. І будувалися вони свого часу за тою доктриною, що вони для захисту не мешканців міста, а найбільшої працюючої зміни підприємства. Вважалося, під час воєнних дій населення міст буде евакуйоване у сільську місцевість, а підприємства лишаються і вони мають працювати, особливо ті, які працюють на оборону. Отже, на тих підприємствах, які зараз ще живі – «Промприлад», «Укр­телеком», «Хлібокомбінат» і т. д. – сховища утримуються в належному стані, а на таких як «Автоливмаш», «Пресмаш» – зруйновані».

До слова, усі ці сховища були розраховані на 26 тисяч осіб, бо найбільша працююча зміна на той час у місті була 24 тисячі. Для нинішніх часів це дуже мало, враховуючи, що населення міста понад 200 тисяч, а половина сховищ непридатні.

Плюс у Франківську є ще сім протирадіаційних укриттів – розраховані вони на 1075 осіб. Кілька з них таки у жилому секторі – наприклад, на Донцова,13 чи Толстого, 1.

Враховуючи малу кількість офіційних пунктів цивільного захисту, на карту вирішили внести й ті приміщення, які в разі небезпеки можуть такими стати. Тобто підвали шкіл, садків і лікарень. Як каже, Щоч­кін, в освітянських закладах знайшлося 27 придатних для захисту людей підвалів, щодо медичних – на момент верстки номера їх іще рахували.

На кінець розмови начальник управління додає: ховатися можна і у звичайних підвалах житлових будинків, у місті таких багато, їх просто немає сенсу наносити на карту.

Якщо маєте хвилину, поцікавтеся, де від вашого дому таке найближче сховище, та головне – щоб нікому з нас не довелося ними користуватися.