Війна Статті Люди

Кризова кімната у Франківську: для тих, кому вдома несолодко

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Уже четвертий місяць у Франківську працює кризова кімната для жертв домашнього насильства.

За цей час тут побували близько 30 людей – жінки та діти. Історії, як і самі люди – різні, і не завжди у них щасливий фінал, пише Репортер.

Фото ілюстративне
Заяви не пишуть

«Ідея створити таку кімнату виник­ла приблизно два роки тому, – говорить голова правління ГО «Дом 48.24» Наталія Вишневецька. – Вперше про цю проблему я почула від патрульних. Зазвичай ми працювали з групою реа­гування «Поліна» у попередженні насильства, проводили різні курси. Якось зібрали круглий стіл, запросили ще різні соцслужби, священника та всіх причетних до проблеми насильства в сім’ї. Є таке поняття «поліцейське піклування», тобто, коли поліція бачить, що жінка в небезпеці – вона не має права її там залишити».

І тут, за словами Вишневецької, виникло питання – а що робити з кривдником? Можна зробити припис, заборонити йому з’являтися в цій квартирі, але тільки якщо постраждала напише заяву. А заяви зазвичай жінки не пишуть. Такі випадки поліція вважає не підтвердженими.

«Як нема заяви, то поліцейські нічого не можуть зробити, – каже Наталія. – І жінку, якщо в тієї немає рідних чи друзів, вони змушені залишити з кривдником. Буває, на деякі випадки можуть виїжджати по кілька разів за ніч, бо чоловік починає агресувати ще більше».

Більшість жінок, за словами Наталії, юридично неграмотні й часто не готові розірвати стосунки, якщо чоловік підняв руку. Багато з них також бояться пліток, бояться, що інформація піде по сусідах. А ще бувають випадки, коли кривдник каже прямо «я тебе вб’ю» або «я вб’ю нашу дитину».

«Соціальні служби намагаються все вирішити на словах і мирним шляхом, – зітхає Вишневецька. – Але вони ж не знають, що там нема з ким мирити. Справу закрили, родину вберегли, галочку поставили. А те, що жінка того ж дня знову біжить до сусідів, це вже не їхня справа. Буває, жінка вірить в хороше, що чоловік поміняється – це просто один з етапів у житті, на жаль. Не можу сказати, що таке рішення треба поважати, але його треба прийняти. Після поганих моментів наступають хороші – чоловік приносить квіти, вибачається, але потім усе повторюється. І жінка далі сподівається на хороше».

Одна з жінок розповідала, що мала таке дуже довго, а потім кілька років все було чудово. Але одного разу в чоловіка таки стався зрив – через алкоголь. Зранку він побив ледь не половину родини.

Читайте: Зимова субсидія 2020: що змінилося та як отримати допомогу

Окрім таких випадків, бувають ще й кривдники психологічні, що змушують жінку повірити, ніби вона нікому не потрібна та й винна в усіх бідах.

«Відкриття кризової кімнати ми просували протягом двох років. Представники однієї з соцслужб відстоювали думку, що цього не потрібно, бо є кризовий центр у Верховині, соціальні квартири в Тлумачі, – каже Наталія Вишневецька. – Але ж не всі готові зібратися, все кинути та поїхати. За два роки ми зрозуміли, що в місті цим займатись ніхто не буде. А ще свого додав карантин, коли люди цілодобово разом – випадки почастішали. У нас одна жінка перебувала майже місяць, а держава не могла вирішити, куди їй податися далі».

Офіційно кімната відкрилася 10 серпня цього року. Проєкт був грантовий, мав тривати чотири місяці, але його планують продовжити принайм­ні до весни. За цей час тут побувало близько 30 людей – жінки разом з дітьми, від одного до 28 днів.

Фото ілюстративне

За словами Вишневецької, кризова кімната – це притулок першого рівня, бо час перебування обмежений до кількох днів. Другий рівень – перебування в антикризовому цент­рі протягом трьох місяців, де жінці забороняють мати будь-які контакти з кривдником, і з нею постійно працює психолог. Третій рівень – перебування в соціальній квартирі, поки жінка не почне нове життя.

Коли доводиться тікати

«Зараз у нас є одна старша жінка, і я б навіть назвала цю ситуацію типовою, – розказує Наталія Вишневецька. – В неї є психологічні особливості, але вона цілком нормальна, товариська. Її донька зловживає алкоголем. В родині постійно скандали, дочка побила матір і вигнала з хати, і не вперше».

Вишневецька пригадує першу жінку, що потрапила у кризову кімнату. Каже, та не з нашої області і їй довелося тікати від чоловіка. Займається з нею досі.

«Вона ромка і, скоріш за все, в українки таких проблем не було б, – зітхає вона. – Має шість дітей, але до нас потрапила з чотирма найменшими. Ми зіткнулися з тим, що навіть коли влаш­товували дітей в садки та школи, то саму жінку на роботу брати відмовлялися. Я особисто займалась цим питанням. Люди бояться, що вона може бути «табірна», що когось буде приводити. Вона й до нас шукала роботу, але навіть офіціанткою чи мити посуд – не беруть».

У багатьох соцслужбах, каже Наталія, до цієї жінки упереджене ставлення і нею ніхто не займається. Багато разів чула, як її обзивали пиячкою, крадійкою, але поки вона перебувала у кризовій кімнаті – нічого подібного й близько не було. Зараз жінка в іншій області. Винайняла дешеве житло, холодне. Грошей не вистачає ні на дрова, ні на харчування дітям, яких, до речі, досі не влаштували ні до школи, ні до садка.

Читайте також: Ветеранська піца. Чому франківці полюбили “Одуванчік”(ФОТО)

«Ще одна історія торкнулася молодої жінки, яка проживала сама, народила дитину, – продовжує Наталія Вишневецька. – В один момент в неї припинилися виплати по безробіттю. До всього – її виставили з квартири і замість того, аби кудись звертатися, вона переїхала до Франківська, бо тут вчилася. Думала, знайде своїх одногрупників і зможе в них пожити якийсь час. А в результаті нічого не вийшло. Якийсь час жила в хостелі, але гроші швидко закінчилися. Ну і все.. Чуже місто, дитина на руках, в кишенях порожньо. Ну, ми змогли якось допомогти, а потім вона вернулася до Тернополя, бо сама звідти».

За словами Вишневецької, якщо людина з іншої області, то соцслужби можуть відмовити в допомозі. Це пов’язано з пропискою, з купою довідок і небажанням комусь допомогти. Й тоді на поміч приходять інші, вони є, завжди.

* * *

За даними Нацполіції області, від початку 2020 року поліцейські отримали 1843 виклики за фактом домашнього насильства. Заяви написали 638 людей. Також поліція склала 394 протоколи та 409 термінових заборонних приписів.

Автор: Богдан Мисюк
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні