На розгляді Верховної Ради нині перебуває законопроєкт «Про рієлтерську діяльність в Україні».
Парламентський комітет з економічної політики він уже пройшов. Якщо стане законом, то мав би врегулювати цей ринок послуг у державі. Окрім контролю діяльності рієлторів, законопроєкт встановлює додаткові вимоги до продажу нерухомості. Новацій там багато, але рієлтори проти. Чому? Розкаже Репортер.
Багато запитань без відповідей
«В Україні є спільнота рієлторів, які у професії практично з 1995 року, – каже Надія Левконович, власниця франківського агентства нерухомості «Надія Люкс». – Є кілька громадських організацій, я належу до однієї з них – «Асоціація фахівців з нерухомості України». Наша мета проста – створити загальні правила для всіх рієлторів, щоб вони працювали за одним, умовно, кодексом етики. А в цьому законопроєкті є пункти, що перекреслюють усі закладені норми й виходять за межі».
За словами Левконович, насторожує вже те, що в проєкті закону є посилання на ГО «Національна федерація фахівців у сфері рієлтерської діяльності», але ніде не йдеться про те, що ця організація має бути створена із представників нинішніх громадських організацій.
«Перепрошую, але не може кухарка зайти в цей бізнес і вносити якісь корективи! – обурюється пані Надія. – Як мінімум рієлтор мусить розуміти основи – технічне планування чи що таке архітектура споруди».
Натомість федерацію наділяють найбільшими повноваженнями, а при ній хочуть створити дорадчий орган, тобто другорядний – саме з представників громадських організацій, які давно працюють.
Читайте: Футбольний арбітр Іван Бондар насудив на рубрику “людина тижня”
Також нова федерація буде держателем двох реєстрів, каже Левконович. Перший – інформація з даними про всіх сертифікованих рієлторів України. Другий – про всі об’єкти оренди / продажу. Тобто, громадська організація, а не державна установа, матиме доступ до особистих даних покупців і продавців. Мало того, власник квартири вже не зможе продати її чи здати в оренду самостійно, без послуг рієлтора – не матиме права.
«Виходить, тепер виключно рієлтор повинен створювати для людини інформаційний паспорт, вносити туди всі дані – площа, адреса, ім’я власника, користувачі, і подати все до реєстру, – пояснює Надія Левконович. – Дивно, але при тому немає жодного слова про оплату цього індивідуального номера. Хто платить – рієлтор чи особисто його клієнт? А якщо об’єкт довго стоятиме на продажу? Та й наша головна мета – щоб держателем реєстрів була не якась там федерація, а держава».
Після створення реєстраційного номера рієлтор звертається до нотаріуса за підписом. Той, у свою чергу, вносить номер до бази з особистими даними продавців / покупців. Ймовірно, ця послуга також буде платною, але хто платитиме – також невідомо, бо в законопроєкті про це не йдеться.
«До речі, якщо подумати, то нотаріус також буде вносити якусь плату, аби мати доступ до цих реєстрів, – каже пані Надія. – І ще є такий пункт як «дарування». У законопроєкті він перейшов до «відчуження». Отже, якщо, наприклад, брат схоче подарувати сестрі будинок чи квартиру, то доведеться також все робити через рієлторів? Словом, питань занадто багато, а відповідей немає зовсім. Сподіваємось, що закон не приймуть, а якщо так станеться – то не в такій формі».
Сам собі фахівець
«Я здаю в оренду п’ять квартир, переважно через рієлторів, – говорить франківець Роман (прізвища чоловік просив не вказувати). – Законопроєкт, звісно, читав, бо треба бути в курсі справ. Якщо його раптом ухвалять, то в мене є своє запитання – що заважає мені стати рієлтором? Тобто, як виглядає картина зараз – я даю дублікати ключів рієлтору, нічого не сплачую. По суті вони роблять за мене усю роботу як посередники, а в кінці беруть з людей комісійні – 50-100 %. Ставши рієлтором, я зможу робити все це сам. Не думаю, що будуть якісь складнощі з навчанням чи отриманням паперів».
Та найбільше запитань у Романа, як у всіх зацікавлених людей, до фінансової складової процесу. Адже зараз, за його словами, усе просто, а тепер ніхто не знає, як буде далі.
Читайте також: У Франківську підписали угоду про створення футбольної Академії Прикарпаття
«Поки не ухвалили цей законопроєкт, то людям, що здають або продають квартири через сервіси в інтернеті, живеться легко, навіть комфортно, – каже він. – Сфотографував, описав, ціну поклав – готово. З рієлторами це працює ще легше, бо не приймаєш жодних дзвінків, нікому не треба постійно відписувати. Дивно, що там не написані ціни за послуги. Не думаю, що тисячі, та якщо постійно платити за найменшу деталь чи папірчик – то треба буде щось придумати».
Роман вважає, що новий закон мав би вивести з тіні усіх «чорних» рієлторів. Плюс до всього – вони сплачуватимуть податок з комісійних, адже всі дані будуть у реєстрі. На сайтах з продажу / оренди майна спорожніє пункт «від власника», а дешево знайти квартиру вже не вийде. І це вдарить по кишені орендарів.
З приватизацією, за його словами, ситуація інша – рієлтори тут жодним чином не дотичні. А от з даруванням ситуація зовсім перевертається. І нотаріусу доведеться платити за все.
«Виходить, крім того, що платиш за експертну оцінку майна, треба ще вносити дані у два реєстри. Звісно, це буде не безкоштовно, але й ніде не пише, що платно, – говорить Роман. – Зараз, наприклад, якщо вартість майна приблизно мільйон гривень, то послуга оцінювання коштує десь 100 доларів. Плюс платиш 5 % держмита. Та якщо ще доведеться платити за реєстраційний номер, за внесення до бази – тоді можна спокійно їхати головою».
