Через грубо зігноровані 40 років тому норми будівництва газопроводу нині у Рожнятівському районі людей просто викидають на вулицю. Так, у 70‑х роках минулого століття на території Рожнятівського району проклали газопровід «Союз», яким і нині перекачують газ до Європи. Проклали, м’яко кажучи, недбало.
Тому що за нормами його можна було споруджувати не ближче 350 метрів до населеного пункту. Отже, значна частина території сіл району опинилася в охоронній зоні. Наприклад, в Осмолоді це половина села. У Ясені, найбільшому селі району, газопровід пролягає практично через самісінькій центр. Інші села – від двох до десяти будинків. До речі, у тій же Осмолоді в межах охоронної зони розташований пансіон «Ганс», а в Підлютому – славнозвісна дача митрополита Шептицького.
Отак і жили люди майже 40 років під загрозою небезпеки в разі аварії. До недавнього часу вони приватизовували землі, будували житло, вели господарство. Жодних претензій до них ніхто не висував. А в останні кілька років до Рожнятівського суду на селян посипалися позови «Укртрансгазу» з вимогою про знесення їхніх помешкань, визнання недійсними рішень сільрад про виділення земель під забудову, актів на приватизацію тощо. Судді по‑різному реагують на вимоги позивачів. Наприклад, по останніх кількох справах Богородчанському лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів (ЛВУМГ) у позові відмовили, але апеляційний суд рішення скасував і відправив на новий розгляд. Одна з таких історій трапилась і з родиною Худяків із села Осмолода.
Від печалі до…
Ще у 1994 році Володимиру Худяку виділили земельну ділян-ку під забудову. «У мене тоді були всі правильно оформлені документи, – розповідає Худяк. – Аж раптом у 2008 році Богородчанське ЛВУМГ заявило, що наші будівлі треба зносити, бо вони в охоронній зоні газопроводу».
Цікаво, що у «список на знесення» серед місцевих споруд законослухняні Худяки втрапили першими, скоріше за все, тому, що 10 років тому вирішили погодити з газовиками спорудження на своїй території літніх майданчиків. Та нічого не вийшло. Як каже Худяк, начальник управління Володимир Слободян їх просто відфутболив. Без пояснень. А своїм працівникам наказав не видавати жодних дозволів.
Потім Худяки вирішили збудувати літню кухню. Звідти й почалися суди. Згодом об’єктом знесення визначили й будинок. По цій справі у Рожнятівському суді відбулося близько десяти засідань. І якби не компетентний юрист, а також наявність усіх документів на будівництво, то, мабуть, було б їм непереливки. А так суд виніс вердикт на користь селян. Та остаточне рішення, на яке дуже сподіваються стомлені тяганиною люди, має винести 17 березня апеляційний суд.
Наразі це чи не «найкраща» серед десяти судових історій. За словами голови Рожнятівського райсуду Володимира Витвицького, нині вже розглянули сім таких справ. І по шести з них позови газовиків задоволені.
Довоювалися
Мешканець села Ясень Василь Петриляк розповідає, що справа його батька, інваліда війни І групи, у райсуді вже більше двох років. У будинку, який 80‑літній чоловік збудував на власному городі, він проживає з онуком і невісткою, які за ним доглядають. «Ми навіть не згадували про те, що існує газотраса, доки не прийшли штрафувати, – розповідає пан Василь. – Так ми дізналися, що живемо у зоні стихійного лиха. Чому ж не зупинили будівництво, коли ми ставили фундамент? За ту землю батько воював і проливав кров. А нині у старого каліки відбирають будинок. Батько каже, що буде писати в раду ветеранів. А сусіди сміються, мовляв, бач, Романе, довоювався».
В Ясені таких будинків, «на знесення», близько 80.
За три роки судової тяганини Леон Федорак отримав із суду близько 50 повісток. «У радянській державі ми, напівголі і напівголодні, працювали лише на те, щоб розрахуватися з нею. Розцінюю той період як рабство. Згодом у село запхали газопровід «Союз», – обурюється пан Леон. – То було на моїх очах і я точно знаю, що ніхто не розумів, що воно для нас означає. Аж тепер стало ясно. Але насправді не вони мають подавати на нас, а ми на них. По-перше, життя фактично у тій хаті немає, бо навіть світло не дозволяють підводити. А по‑друге, газопровід мав прокладатися горами, а не селом. Цю проблему треба вирішувати не зносом будинків, а укріпленням і зменшенням зони. Або ж забрати трубу в гори і дати людям спокійно жити на своїй землі».
Юридична кулеша
Людська біда – це одне. А беззаконня, на яке напрочуд легко наважилося Богородчанське ЛВУМГ, – дещо інше.
За Цивільним процесуальним кодексом України кожна сторона має довести в суді підставу своїх вимог. Оскільки газовики жодних обґрунтованих підстав позиватися до селян не мають (принаймні, вони не вказані, наприклад, у позовній заяві до родини Худяків), то й перекладають на суд свої прямі обов’язки. А власні проблеми із газопроводом наразі намагаються вирішити за рахунок мешканців села.
Хоча, Олег Ткачук, юрисконсульт Богородчанського управління, який подав справу Худяка на апеляцію, каже, що правота — їхня. І викладена вона у тій же позовній заяві.
Ще одне. У державі, де пріоритет прав і свобод – за громадянином, а позбавляти людей житла без законних на те підстав, ніхто не має права, як кажуть юристи, вимога газовиків зносити законно зведені будівлі взагалі порушує норми Конституції України.
Чому тільки тепер Богородчанське ЛВУМГ активізувало свої дії – не зрозуміло. Відсутня чітка відповідь на це питання і в юриста управління Ігоря Соколова. Яка, мовляв, різниця – раніше чи пізніше… Крім того, Соколов додав: «Тиск настільки високий, що навіть віддаль 350 метрів не врятує». Дивна логіка. Отже, замість займатися технічним обслуговуванням газопроводу, газовики настільки «переймаються» безпекою селян, що намагаються позбавити їх житла.
«Сільські ради не мали права давати дозволи на будівництво в охоронній зоні газопроводу, – говорить Соколов. – Щороку голові сільради привозять припис і він підписується, що ознайомлений із тим, де знаходиться газопровід. Отже, сільради видавали дозвіл незаконно». Напевно, зі скасуванням цього акту, сільраді гріхи простяться. А люди?
До речі, і для нинішнього сільського голови Осмолоди Мирослави Кос все дуже просто. За словами Віктора Худяка, відвідуючи судові засідання по його справі, вона втішала його, що ніхто й так не буде зносити будинок, навіть якщо суд задовольнить позов газовиків. Мовляв, чого перейматись…
А й справді, чого? Може за 30 років експлуатації газопровід уже не настільки надійний? І щоб не брати на себе відповідальність в разі аварії, газовики вирішили піти простішим шляхом – прикритися рішенням суду. З цього приводу суддя Рожнятівського райсуду Ганна Каленій зазначила: «За таких обставин власнику газопроводу слід вирішувати питання безпеч-ної його експлуатації іншим способом».
Comments are closed.