Популярною темою розмов і суперечок в Україні, крім політики і виборів, є вакцинація. Особливо з 2008 року, коли у Краматорську після щеплення від кору помер 17‑річний школяр Антон Тищенко. Днями про це заговорили ще з більшою силою.
Адже починається навчальний рік, і у школах, і в дитячих садочках обов’язково перевіряють, чи отримала дитина всі необхідні щеплення. Та далеко не кожні батьки сьогодні погоджуються на проведення вакцинації своїм дітям.
Пред’явіть довідку
Профілактичні щеплення в Україні мають формально-добровільний характер. Як розповіла «Репортеру» Тетяна Джус, завідувач епідеміологічного відділу Івано-Франківської обласної санепідемстанції, щоб дитина потрапила до виховного, навчального, оздоровчого чи іншого дитячого закладу, в неї має бути медична довідка. Видають цей документ після медогляду та профілактичної вакцинації, проведеної згідно зі спеціальним календарем щеплень. При цьому керівники навчальних закладів мають право відмовити у прийомі дітям, які не отримали щеплення. І з цим нічого не вдієш.
Здебільшого люди бояться реакцій, які можуть з’явитися після вакцинації. Як каже Лідія Сенюта, головний спеціаліст з педіатрії управління охорони здоров’я ОДА, на різні вакцини може з’явитися температурна відповідь. Так, після ряду вакцин на 7‑10 день буває підвищення температури, а деякі з них дають високу температуру вже в першу добу. І це добре, говорить Сенюта, все правильно, організм у такому разі краще формує імунну відповідь. А от коли на місці щеплення з’являється почервоніння, обов’язково треба показати дитину лікарю.
Особливо уважними лікарі мають бути при вакцинації дитини, схильної до алергії.
Якість і контроль
«Кожна вакцина в Україні проходить ряд клініко-епідеміологічних випробувань, – стверджує Галина Бенько, головний спеціаліст з дитячої імунології управління охорони здоров’я ОДА. – Вони відповідають міжнародним стандартам. За результатами проведених випробувань видається відповідний сертифікат якості на кількох сторінках з детальними показниками. Якщо при перевірці виявляють відхилення від стандартів, таку партію вакцин повертають виробникові».
За словами Галини Бенько, в Україні діє налагоджена система сповіщення у випадку ускладнень після щеплення. Крім того, суворо контролюється процес доставки вакцин, їхнє збереження та використання.
«Реакції чи ускладнення на щеплення виникають вкрай рідко, – каже пані Галина. – У такому разі лікар терміново повідомляє санепідемстанцію. Звідти інформацію негайно передають до Києва. Буквально за лічені дні проблему вивчають і про неї знають на всіх рівнях».
До речі, цього не можна сказати про звичайні ліки. Такої жорсткої системи сповіщення тут немає. Виняток – сильні алергічні реакції. До того ж, за різними неофіційними даними, нині близько 70 % медикаментів в Україні – фальсифіковані. Видається, що замість майже істеричних дискусій навколо вакцинації, було би краще задуматися над контролем за усіма медикаментами.
На пороховій діжці
На пороховій діжціІнфекційний імунітет в державі є тоді, коли понад 95 % населення має вакцинальний захист. В Україні цей показник, наприклад, від інфекції поліомієліту – близько 80 %. «Ми сидимо на пороховій діжці, – говорить Галина Бенько. – У будь-який момент може бути спалах інфекції».
Батьки ставляться до щеплень безпечно, тому що не стикаються з інфекціями особисто. З іншого боку, проблема туберкульозу є надзвичайно актуальною, і тому ніхто з батьків не відмовляється від цього щеплення, а його роблять немовляті на третій день життя…
Як каже Лідія Сенюта, кожна хвороба повертається через певний проміжок часу. Так, для сальмонельозу – це 24‑27 років. На початку 1970‑х років у СРСР ця хвороба стала серйозною проблемою, особливо страждали діти. До слова, саме тоді на Прикарпатті створили дитяче відділення інфекційної лікарні. Отже, спалахи сальмонельозу «повернулися» в Україну наприкінці дев’яностих. Люди тоді або помирали, або ставали інвалідами. На жаль, від цього недугу вакцини поки що немає.
А кір у народі колись називали дитячою чумою. За ним в області слідкують з 1950‑х років. У 1960‑х від нього почали щепити. Вже за півроку захворюваність впала у 5‑6 разів. Циклічність кору на Прикарпатті – 4‑5 років. Останній спалах був чотири роки тому, отже найближчим часом лікарі чекають повторення. І на сьогодні немає ефективного противірусного препарату, який би впливав на збудник кору. Єдиний вихід – вакцинація.
Проблема суспільства
Видається, що недовіра до вакцинації є проблемою не медичною, а соціальною. Часто пацієнти легковажно ставляться до свого здоров’я і не виконують приписи лікарів. Населення просто не усвідомлює важливість профілактичної медицини. Є речі, які у розвинутих західних країнах вважають аксіомою, наприклад медичний огляд раз чи двічі на рік. А в Україні лікарі змушені доводити, а то й умовляти людей час від часу обстежуватися, навіть якщо нічого не турбує, аби помітити ранні стадії хоча б таких страшних недугів, як рак чи туберкульоз.
Аналогічна ситуація і з профілактичними щепленнями. Промовистий випадок. Мати мала виїжджати зі своїм сином-школярем за кордон на постійне місце проживання. До цього вона була категоричним противником вакцинації, тож дитина пропустила кілька щеплень. Жінка просила лікаря за три дні вколоти синові все, що він не отримав за кілька років, бо терміново був потрібен сертифікат. Далеко не відразу мати зрозуміла, чому цього не можна робити. Навіть, коли лікар пояснив, що дитина може просто не витримати такої «інтенсивної» профілактики…
Небезпечна десятка
Щорічно у світі від інфекційних хвороб гине близько 9 млн. дітей, з них майже 3 млн. – від інфекцій, проти яких існують вакцини. В Україні календар щеплень передбачає вакцинацію від десятьох вірусних інфекцій.
• Туберкульозом у світі щорічно інфікується 1 млрд. людей. Близько 3 млн. помирають.
• Гепатит В супроводжується ураженням печінки. У 30 % випадків гостра форма захворювання переходить у хронічну, яка є основною причиною виникнення цирозу та первинного раку печінки.
• Захворювання кашлюком у чверті маленьких пацієнтів супроводжується запаленням легень, зупинкою дихання. Завдяки вакцинації проти нього медики запобігають у світі 85,5 млн. захворювань і 750 тис. летальних випадків.
• Дифтерія відноситься до найтяжчих інфекцій. Великий відсоток її токсичної форми закінчується летально.
• Дуже тяжким захворюванням є правець. Супроводжується судомами і також може закінчитися смертю.
• У довакцинальний період від поліомієліту помирав кожен десятий уражений, 40 % ставали інвалідами. У світі є близько 20 млн. дітей і дорослих з паралічами, спричиненими цим недугом.
• Гемофільна інфекція типу b (ХІБ) є найбільш небезпечною для дітей віком до 5 років. Вона впливає на розвиток гнійних менінгітів, пневмоній, сепсису, отитів.
• За даними ВООЗ щорічно у світі на кір хворіє не менше 40 млн. дітей. Помирає понад 1 млн.
• Епідемічний паротит є однією з найпоширеніших причин ураження чоловічих статевих залоз. Після перенесеного паротитного орхиту (запалення яєчок) можливий розвиток атрофії яєчок, пухлин, імпотенції, порушення сперматогенезу, безпліддя.
• Розрізняють дві форми краснухи – вроджену та набуту. Перша виникає у новонароджених, якщо жінка під час вагітності перехворіла на краснуху. При синдромі вродженої краснухи у новонароджених розвиваються вади серця, глухота, катаракта, запалення легень тощо. Набута краснуха може ускладнитися енцефалітом, артритом, тромбоцитопенією.
Глас народу
Сергій, менеджер:
«Рік тому під час вакцинації моєї дитини попросив показати мені упаковку від вакцини. Хотів потім подивитися в Інтернеті. Ви би бачили, що влаштувала лікар! Такого зверхнього ставлення я давно не відчував. Хоча робити щеплення все одно треба, бо доньку не візьмуть ані в садочок, ані потім – до школи».
Пані Лідія, бухгалтер:
«Я впевнена, що щеплення таки потрібне. Звісно, перед тим дитину треба обстежувати, зважати на алергію чи інші ускладнення. Але іншої альтернативи немає, інакше нам можуть загрожувати серйозні епідемії».
Наталія, продавець:
«Напевно, вакцинація необхідна. Та чи від усіх тих хвороб, якими нас лякають? А також я категорично проти того, щоби дітям робили щеплення без згоди батьків. У школі чи в садочку. Батьки мають все знати і свідомо приймати рішення».
Comments are closed.