Сьогодні далеко не кожен наважиться сісти на траву в парку чи дозволить це зробити своїй дитині. Чому? Бо там із легкістю можна напоротися на собаче лайно.
До сьомої й після
Центр міста. Меморіальний сквер. З 2009 року він має статус пам’ятки державного значення. Тут поховано понад 10 тисяч людей.
Кінець робочого дня. У парку гуляють багато молодих матусь із дітьми. Спацерують закохані пари. Біля каплиці, на одній із лавочок, сидять п’ятеро бабусь та якось критично споглядають на молодь. Тихо, тепло, затишно.
Близько сьомої вечора у парку з’являються собаки та їхні господарі. Десь поміж могил-пам’ятників бігає рудий пес. Двоє дівчат-школярок у парк прийшли з маленькою таксою. Десь посеред дерев поважна бабуся блукає з товстим чорним псом. Молода дівчина накручує кола по парку з великою дворнягою. Ще збоку чоловік у спортивному костюмі з кульком зелені вигулює старого пекінеса. За пам’ятником заховалася худорлява жінка з двома псами. Один, що на повідку, попісяв на той пам’ятник, а інший просто ганяє парком і зацікавлено обнюхує перехожих. Буквально за годину тут наповну вирує собаче життя. Поруч із тими ж мамусями, дітьми та могилами.
При вході до парку, з боку квіткового базару, на старій тополі можна зауважити таку ж стару дерев’яну вивіску — «Вигул собак заборонено». Там ще колись писало про якийсь штраф, але цифри замалювали чорною фарбою. Може, та вивіска зависоко прибита, що її ніхто не помічає, й люди не знають про заборону?
Просто вивернути пакет
«Кажуть, що не можна гуляти з собаками, але нам більше немає де, — якось дуже щиро розказує студентка Олена. — Чула, що є місце на Пасічній, але нам туди задалеко. Треба везти на маршрутці. Свого хворого собаку я туди не повезу».
Олена каже, що її псові вже сім років і всі ці роки вони гуляють саме у сквері. Бо тут гуляють усі. Щодо прибирання екскрементів за своїм псом, то дівчина має «залізні» аргументи — той же гадить на травичку, а не на доріжку.
А от наступна наша співрозмовниця пані Ірина завжди з собою має кульок і все гарненько прибирає. Говорить, що довший час жила за кордоном і тепер має таку звичку.
«Я навіть підробляла, вигулюючи собак, — ділиться жінка. — У цьому немає нічого складного. Вивернути пакет, взяти рукою екскременти і викинути все у смітник». На жаль, ми знайшли лише одну таку свідому громадянку.
«Я щодня тут собак вигулюю і нічого, — розповідає пенсіонерка пані Галина. — Звичайно, хотілося б, аби була окрема ділянка суто для собак, бо не добре, що тут усе на купу — і діти, і пси. Я навіть готова платити на місяць якусь суму, аби там були всі умови для собак, якісь ігрові майданчики. Але такого нема. Тому буду вигулювати тут».
На жаль, багатьох зовсім не знітило запитання, а як же кладовище, неповага до могил, хрести навколо? І те як люди себе почувають, коли їхні песики випорожнюються на могилах? Декілька відповідей просто вражали: мовляв, радянська влада взагалі побудувала тут громадські туалети, то порівняно з цим їхній песик не робить нічого поганого.
«Я одного пса вигулювала 15 років, а зараз вже рік цього, — показує на невеличкого чорно-білого собаку пані Оксана. – Тут багато людей з псами, бо місць нема. До міського озера далеко й ніхто не піде. За весь цей час до мене ніхто не підходив, не робив зауважень, що порушую правила, Хіба двірники зранку нарікають. Патрульні підходять лише до тих господарів, у яких великі собаки, а маленьких не чіпають. Я, звісно, не проти, аби в нас були такі ж умови, як за кордоном. Але їх ніколи ніхто не зробить, бо треба великі майданчики, а в нас усе забудовують. Треба поділити все за секторами: для цуценят, малих собак, великих. За цим хтось має дивитися. Гроші на це ніколи ніхто не виділить».
Ніхто не займається
Нам стало цікаво, а чи хтось в Івано-Франківську стежить за дотриманням правил вигулу собак?
За словами керівника муніципальної інспекції з благоустрою Степана Кукули, раніше всіма дозвільними місцями на вигул собак керувало міське комунальне управління, а нині цим не займається ніхто. І взагалі, останнє рішення про правила утримання собак у нашому місті не мало жодних змін, певно, років зо п’ять. А далі Кукула спровадив нас у департамент комунального господарства.
Звідти «Репортер» намагалися повернути до Кукули, а потім, зрештою, відправили до керівника комунального підприємства «Полігон ТПВ» Богдана Тимочка. Йому собаки таки ближчі. За словами Тимочка, хоч їхні бригади займаються бродячими псами, з якими у місті також великі проблеми, але траплялося мати справу і з господарськими.
В Україні є закон, каже Тимочко, де записано, як утримувати тварин, вигулювати їх та прибирати за ними. «На жаль, більшість наших мешканців цього не роблять, — говорить керівник КП «Полігон ТПВ». — Наприклад, людина живе у центрі міста, має породисту собаку та вигулює, де їй ближче. Вся вулиця Шевченка вигулює у парку, а мешканці вулиці Степана Бандери — у Меморіальному сквері і т. д. Є одиниці, що мають машини й везуть своїх вихованців на спеціальні території. Наприклад, ввечері понад річкою по Набережній. Хоч і так не добре, бо дзвонять люди і скаржаться, що там багато собак, і вони бояться».
Треба жорсткіше?
Виявляється, в Івано-Франківську є аж 14 місць, на яких дозволений вигул собак. Це мікрорайон заводу «Родон» (уздовж вул. Івасюка), правий бік мікрорайону «Каскад», вул. Надрічна (від залізничного моста до автозаправки), вул. Тролейбусна (біля депо), мікрорайон Пасічна (в районі котельні, вище дамби Бистриці Солотвинської), територія на розі Гаркуші та Лепкого, пустир на Ребета, лівий бік уздовж колективних садів в районі ріки Бистриця Надвірнянська, Південний Бульвар (в районі міського озера), вул. Івасюка (біля гаражів) та вул. Хоткевича, 44, корпус 4 — також біля гаражів. Цей перелік був затверджений ще у 2000 році.
За словами Богдана Тимочка, час від часу по місті роблять рейди, переважно влітку і в центрі, бо собаки риються на клумбах.
«Я не чув, аби когось сильно покарали, — розповідає Тимочко. — Лише попередження. Підходить міліціонер, інспектор і попереджує людину, мовляв, тут більше не гуляйте, бо звернемося у службу і вас оштрафують. На жаль, це не дієво, бо нині людина послухає, а завтра-післязавтра знову вийде гуляти. У нас немає жорсткого закону, аби добре оштрафувати чи взагалі забрати собаку — аби людина заплатила, щоб забрати пса назад. Тоді люди поводися б інакше».
«Є стаття 154 «Про порушення порядку утримання собак, котів чи інших тварин» Кодексу України про адміністративні правопорушення, — розказує Василь Гультайчук, керівник прес-служби обласної міліції. — Вигул собак без повідків і намордників чи у не відведених для цього місцях — на території шкіл, дитячих садків, лікарень, парків — несе за собою попередження або накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторне порушення протягом року — від 10 до 12 неоподатковуваних мінімумів, і вже з конфіскацією тварини».
За словами Гультайчука, минулого року на Прикарпатті було складено 44 протоколи за цією статтею, з них по Франківську — 23 порушення. Цьогоріч правоохоронці склали вже 24 протоколи, з них 12 — в обласному центрі.
Ну, з владою все зрозуміло — їй нема коли, заважають закони, ментальність чи купа всього іншого. Є проблема з місцями для вигулу собак. Але виглядає, що також маємо негаразди з пакетиками, руками та головами. Невже в лайні жити приємніше?
Comments are closed.