Давати чи не давати дозволи на автономку? Це питання мучить івано-франківську владу вже не перший рік. Хто мерзне, але платить, той давно мріє про від’єднання від централізованого опалення. Влада боронить.
Кілька років тому Кабмін дозволив від’єднуватися лише цілими будинками. Але сесія міськради сказала – стояками. Як відомо, мешканцям домовитися буває проблематично, бо часто є хоча б один, хто проти. То що ж робити? А от цього влада досі не вирішила.
Тепла менше, рахунки більші
Мешканець вул. Галицької, 149 Юрій Гаврилів двічі отримав відмову в дозволі на від’єднання від центральної тепломережі. Відтак пішов іншим шляхом. Звернувся із заявою в департамент комунального господарства, щоб там скасували дозволи, які міжвідомча комісія видавала його сусідам у 2004-2007 роках.
Загалом у будинку 72 квартири. А його сусідами, які користуються індивідуальним опаленням, є достатньо відомі люди: нардеп Олександр Сич, депутат облради Ольга Бабій, керівник управління з питань сім’ї, молодіжної та гендерної політики Володимир Соловйов, начальник міського управління із надзвичайних ситуацій Юрій Щочкін та інші.
Департамент відмовив. Відтак чоловік пішов у прокуратуру. Ті переправили заяву міському голові Віктору Анушкевичусу, щоб виніс на сесію. Мовляв, скасовувати акти виконавчих органів влади може тільки міськрада…
Гаврилів стверджує, що після того, як понад 60?% мешканців будинку відключилися, решта змушена платити за тепло вдвічі більше. Пояснює це двома причинами. Перша – не всі мешканці проводять ізоляцію, яка припиняє тепловіддачу від стояків. А отже через це вони можуть платити ще й за обігрів «автономних» сусідів. «Хтось робить ізоляцію, а хтось ні, – каже Юрій Гаврилів. – Але ж ніхто не пускає, щоб перевірити».
А другою причиною є те, що за опалення місць загального користування платять тільки ті, хто має централізоване, а користуються ними всі.
«Я воюю вдома з дружиною, – зізнається Гаврилів, – бо вона питається: як я буду дивитися в очі сусідам, якщо їм відключать опалення? А як вони мені дивляться? Такі, як я, платять за них».
Чоловік акцентує, що через «автономників» відбулося розбалансування системи. Мовляв, мало того, що він платить більше, ще й тепла тепер менше – вище за 18 градусів квартира не прогрівається.
Як насправді можна зараз усе повернути назад, Гаврилів не знає. Каже, коли доб’ється правди, то це стане прецедентом.
Заплати за сусіда
«Це більше політичне рішення, – сказав на виконкомі заступник керівника департаменту комунального господарства Михайло Смушак. – Бо тут живуть Сич, Бабій, Щочкін, Соловйов». Додав, що в тому будинку від опалення відключилися приблизно 10?15?% мешканців. А Гаврилів проти, тому що «такий чоловік», подобається людині писати скарги.
Як з’ясував «Репортер», інформація Смушака, м’яко кажучи, не точна. Бо, за словами заступника директора «Теплокомуненерго» Ігоря Угриновського, із 72 тамтешніх квартир від опалення відключилися 45.
Отже, виконком прийняв рішення про те, щоб винести це питання на сесію із думкою не підтримувати заяву чоловіка. Як вважаєте, депутати підтримають Юрія Гавриліва?
Як каже Ігор Угриновський, послуги з теплопостачання чоловікові надають якісні. Мовляв, були питання тільки по якості гарячої води. «Все нормально з теплом, – наголошує Угриновський. – 18 градусів це нормальна температура, яка має бути згідно з нормами. По якості теплопостачання будинку немає ніяких питань».
Заступник керівника підприємства розповідає, що до 2004 року дозволи на відключення від централізованого опалення й не були потрібні. Жек не заперечував і досить. Це пізніше була створена спеціальна міжвідомча комісія. І більшість дозволів по цьому будинку комісія видала у 2004-2007 роках.
«Там є два під’їзди і дев’ять поверхів, – говорить Ігор Угриновський. – У першому під’їзді із 36 квартир тільки п’ять квартир з централізованим теплом. Там навіть два стояки відключені повністю. Тому й інші мешканці ще в цьому році могли б відключитися».
Що ж до місць загального користування, то Угриновський зізнається, що це дійсно є проблемою. Бо за цю послугу платять тільки ті, хто має централізоване опалення. Каже, підприємство планує її вирішити, запровадивши нарахування за опалення місць загального користування усім мешканцям. Правда, це питання є актуальним не для всіх. Адже у 80 % будинків ті ж під’їзди просто не опалюються.
Між Львовом та Ужгородом
На останній сесії міськради голова комісії з питань промисловості, підприємництва, стратегічного розвитку міста, інвестицій і туризму Олександр Бубен зачитав запит, у якому попросив міську владу роз’яснити, що вона планує робити в плані централізованого опалення.
Він підкреслив: плачевна ситуація з відсутністю належного фінансування та єдиного бачення розвитку галузі останніх 20 років призвела до дистрофії системи централізованого опалення. Як результат, місто втрачає свою популярність не тільки через неякісні й дорогі послуги, а й за рахунок недалекоглядної та безвідповідальної політики.
«За останні роки влада Івано-Франківська так і не змогла визначитися зі стратегією розвитку системи опалення та гарячого водопостачання, – сказав Бубен. – Ми не йдемо шляхом Ужгорода, де чітко визначено, що місто обрало для себе варіант розвитку саме індивідуального опалення. Але й не слідуємо прикладу Львова, який надав перевагу централізованому опаленню, заборонивши автономне та прийнявши відповідні рішення на рівні місцевої влади, розвиваючи цей напрям та інвестуючи сюди кошти».
Як підкреслив Бубен, від такої бездіяльності влади страждає й бюджет міста, який змушений щороку дотувати збиткове «Теплокомуненерго». Зрештою страждає і нова приватна компанія СТЕК, бо не може без визначеної стратегії влади планувати свою роботу та інвестувати в розвиток підприємства. А головне – страждають мешканці.
Натомість, міський голова Віктор Анушкевичус каже, що Івано-Франківськ посередині між Ужгородом та Львовом. «Не можна порівнювати Ужгород, – говорить він, – який удвічі менший і має 90 % малоповерхової забудови, з Івано-Франківськом, де є понад 2000 багатоповерхових будинків. У всій Європі у містах, які мають 150?200 тис. населення, – тільки централізоване опалення, і вони розвиваються в напрямку альтернативи».
А от у нас, наголосив мер, багато популізму. Бо, з одного боку, говорять про дешевий газ для населення. Але тільки той, який мешканці споживають через газову плиту. А от для підприємств, які займаються тепловою енергетикою, газ, навпаки, дуже дорогий. Якби ж уряди відійшли від популізму і зробили дійсно дешевий газ для населення, то у мешканців не було б бажання встановлювати індивідуальні котли і масово згортатися.
«10 років тому 1000 кубів газу коштувало не цілих 50 доларів, а сьогодні – 500, – акцентує Анушкевичус. – Має бути на загальному рівні прийнято вольове рішення, яке б дало можливість ефективно розвивати централізоване опалення, встановило нормальну цінову політику для підприємств теплоенергетики та зобов’язання модернізувати теплову енергетику».
Чому ж ми не можемо піти шляхом Львова? Тут Анушкевичус спирає на франківських депутатів, які вимагають від влади сприяння для дозволів на автономку, і прийняли рішення видавати дозволи не будинками, а стояками.
Як каже секретар міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого теплопостачання Михайло Смушак, тільки у 2013 році міська рада двічі приймала рішення про надання дозволів на автономне опалення.
Перше – в лютому. Воно стосувалося відключення мешканців із 23 стояків та ще двох квартир, де дозволи мають усі, окрім двох квартир. Загалом 122 споживачі. Друге – у квітні. Воно стосувалося відключення шести стояків та ще трьох квартир, де індивідуальне опалення мають на стояку всі, крім двох квартир. Загалом 36 квартир.
Директор «Теплокомуненерго» Руслан Гайда дозволи видає, попри те, що не згідний. Більше того, він навіть подав заяву до суду, щоб заборонити депутатам приймати такі рішення.
Віктор Анушкевичус у цьому підтримує Гайду. Мовляв, він повинен дбати не тільки про свій політичний імідж, а й про те, що буде завтра.
«У нас із 45 тисяч абонентів залишилося трохи більше 33 тис., тобто понад 10 тис. пішло, – каже мер. – Якщо ми й далі будемо рухатися у напрямку задоволення всіх, то повністю розбалансуємо систему. А це може призвести до того, що 20 тис. споживачів, включаючи садочки, школи й лікарні, залишаться без тепла, тому що підприємство не зможе працювати».
Анушкевичус вважає, що мешканці мають домовлятися між собою так, щоб інші не страждали. А от що робити тим, хто страждає вже?
