Аби згадати про радіацію — приводів достатньо. Незабаром річниця вибуху на Чорнобильській АЕС, з Японії теж новини геть невтішні. Телевізор лякає, що радіація з Фукусіми може дістатися України. Як не дивно, але прикарпатські науковці також не виключають версії, що така мінливо-незрозуміла, навіть для весни, погода — перші ознаки приходу японської радіації.
Ступінь третій — передостанній
Після вибуху Чорнобиля дісталось і Прикарпаттю. Атмосферним вихором опади з радіонуклідами випали у Снятинському районі, де утворили зону підвищеного забруднення. У ній опинилися декілька сіл: Стецева, Стецівка, Підвисоке, Русів і Потічок. Десять років тому науковці університету нафти і газу проводили в тому районі спеціальні дослідження. Брали проби ґрунту, води, харчів — виміряли, аналізували та окреслювали найнебезпечніші ділянки.
«Завдяки нашим дослідженням люди отримали доплати до пенсії, — каже доцент кафедри екології, кандидат географічних наук ІФТУНГ Лариса Міщенко. — Потім піднімалося питання, щоб знову провести такі дослідження, але все затихло. Хоч це дуже актуально та проблематично. Наприклад, в Іллінцях Снятинського району, у лісопосадці, біля клубу, ми виявили радіоактивність — 150 мікрорентген за годину (допустима норма по Україні до 50 мікрорентген за годину). Недалеко жив один чоловік, почав хворіти. Згодом мусив покинути свою оселю».
За словами Лариси Міщенко, за щільністю забруднення Снятинський район відноситься до третьої зони, але люди продовжують там жити.
«Якщо зважати на те, що Чорнобиль — четверта зона, де щільність забруднення дуже велика, то на Снятинщині маємо третій ступінь — передостанній, — пояснює науковець. — Потрібно досліджувати та більше інформувати населення. Тим більше зараз це знову стало актуальним через вибух АЕС у Японії. Нещодавно головний еколог України Володимир Борейко сказав, що на Європу вже випали радіоактивні опади. Тож є можливість, що вони з’являться і в нас. І ця незрозуміла погода останніми днями — не просто так».
 |
Харчі в нормі
«Репортер» вирішив дослідити, чи не вплинула радіація на продукти, зокрема, на свіжі овочі, адже багато чого на Прикарпаття привозять з інших регіонів і країн. Позичили побутовий дозиметр-радіометр і подалися на ринок. Аби без проблем зайнятись дослідами, сказали, що ми студенти, а це — практичне завдання. Ніхто не перечив. Люди підходили та запитували, чи ми, бува, не радіацію вимірюємо. Далі вже нічого не вигадували. Просто прикладали радіометр до овочів: редиски, помідорів, огірків, полуниці, кабачків, яблук.
«Редис — це така культура, яка досить сильно накопичує радіонукліди, — каже Лариса Міщенко. — Є навіть кольорова теорія. За нею, червоні кольори здатні накопичувати більше, ніж, наприклад, зелені рослини. Такі дослідження були представлені на одній з наукових конференцій».
Отож, на дозиметрі редиска «зафонила» на 14 мікрорентген. Норма. Решта овочів також. Підходили люди, які просили виміряти й їх. Бояться радіації. Поміряли. Норма.
Хоча спеціалісти стверджують, що ці прилади не призначені для вимірювання вмісту штучних радіонуклідів цезію-137 чи стронцію-90, що ними можна міряти лише гамма-фон, який створюють харчі. Але навіть так, за допомогою побутового дозиметра, ми більш-менш заспокоїли себе й тих людей з базару.
Рятує прикарпатський ґрунт
Аби пересвідчитися в усьому остаточно, прямуємо в обласну санепідстанцію. Адже тут функціонує відділ радіаційної гігієни, де перевіряють продукти з усієї області.
«Радіація була і до Чорнобиля, — каже лікар з радіаційної гігієни радіологічного відділу Василь Мурзов. — Через випробовування ядерної зброї. Наприклад, у 1969 році наша лабораторія виявляла ці радіоактивні елементи. Але зараз наклався ще й Чорнобиль. Період напіврозкладу стронцію та цезію — 28-30 років, а повного — 280-300 років».
У радіологічному відділі є три підходи планування радіонуклідів. Щоквартально зі всієї області відбирають продукцію. За допомогою сучасного приладу — гамма-бета спектрометра — її виміряють для державного планово-санітарного нагляду.
«Крім загальних планових досліджень по області, у нас є п’ять населених пунктів на Снятинщині, — розказує лікар лаборант-гігієніст Тетяна Кучерак, маючи на увазі ті самі села, які ми вже згадували. — Тут також проводиться дослідження основних харчових продуктів. З кожного села відбираємо проби на радіонукліди. Крім того, існує ще одна програма перевірки — вибіркового-розширеного санітарного контролю. За її допомогою ми можемо охопити продукти, які не входять в основний добовий раціон людини. Їх завозять на Івано-Франківщину з Росії, Білорусі, Естонії та Латвії — переважно рибні консерви та палички».
При перевірці особливу увагу приділяють приправам і сухофруктам. «Вони мають властивість вбирати радіонукліди набагато більше, ніж свіжі фрукти, — пояснює Кучерак. — Якщо у свіжих фруктах норматив — 70 бекерелів (одиниць активності) по цезію і 10 бекерелів по стронцію, то в сухих фруктах норматив — 280 (цезій) і 40 (стронцій). Останній поступає в організм разом з кальцієм, тому його вміст буде більшим у молочній продукції та кістках тварин. Цезій накопичується у м’ясі, ягодах, грибах».
В обласній СЕС впевнено заявляють, що жодних перевищень радіонуклідів у продуктах вони не виявляли. Кажуть, на Прикарпатті й після Чорнобиля перевищень не було, навіть наші гриби та чорниці — чисті. А причиною називають ґрунт.
«Наприклад, у Рівненській області — піщані ґрунти, тому там у продуктах радіаційна норма перевищена, — говорить Василь Мурзов. — Якби у нас були такі ґрунти, тут теж було би небезпечно. Нам пощастило з важкими ґрунтами, з них радіонукліди важче переходять у харчовий ланцюг».
Найбільшу здатність вбирати радіонукліди мають гриби, але якщо їх добре проварити, то можна зменшити ризик до мінімуму.
«До нас потрапили зразки грибів з іншої області, у яких було виявлено високий вміст радіонуклідів, — розказує Василь Мурзов. — До 824 бекерелів на кілограм, коли норма — 500. Через 20 хвилин кип’ятіння він зменшився майже на половину. Потім ще 12 годин замочували та знову кип’ятили — 138 бекерелів. Звісно, при цьому втрачається смак, але для безпеки — потрібно».
Також фахівці запевняють, що у процесі переробки молочних продуктів більшість радіонуклідів залишаються у відходах. Тому нижча концентрація цезію буде у сметані, творозі, сирі, а найменша — у маслі.
«В маслі радіонуклідів практично не виявляємо, — каже Тетяна Кучерак. — До нас навіть звертаються люди, щоб перевірити. Для власної безпеки радили б покупцям і в магазинах, і на базарах запитувати документ, який би засвідчував радіаційну безпеку продукції, — протокол чи сертифікат радіаційної якості. Люди мають на це право».
У лабораторії радіологічного відділу обласної СЕС поки що виміряють у харчах норму цезію-137 та стронцію-90. Але є ще один штучний радіонуклід — цезій-134. От його вже давно не виявляли. Якщо знайдуть — то буде перша ознака того, що радіація з Японії дійшла і до нас. Зараз там, у спеціальній сушарці, сохнуть зразки ґрунту, який відібрали після недавніх дощів. Сподіваємось, вони теж не «запахнуть» Фукусімою.
Comments are closed.