Щодня, навіть у найлютіші морози на франківському міському озері ще зрання збираються «моржі». Їх є десяток. Вони всіх агітують вести здоровий спосіб життя та купатися взимку. Але люди щось не ведуться…
Літні-зимові
На міському озері о 8.00 неймовірна атмосфера, тишина і жодних тобі проблем. Навколо нього бігають, ходять чоловіки та жінки. Всі у спортивних костюмах. Цікаво, що всі переважно старшого віку. Повільно ходити — аж соромно.
Одразу навпроти пристані, на іншому боці озера, стоїть групка чоловіків. Це — «моржі». Рухаємося до них — прямо через озеро.
Вони також у спортивних костюмах, махають руками, стрибають, розминаються, підтягуються на турніку. Поруч — вирублена в озері прямокутна ополонка. Б-р-р-р… Але ніхто ще не купається, бо, мовляв, нема «зимових моржів». А ті, що є, називають себе «літніми». Вони в мороз не купаються, але щодня приходять на озеро, аби виконати якісь вправи та просто поспілкуватися. Поруч бігають троє вуличних собак. Чоловіки сміються, що це також «моржі». Їх тут знають, підгодовують.
До нашого невеличкого гурту підбігає захеканий молодий чоловік. Каже, що моржуванням займається два роки. «Одного разу спробував і так донині, — розповідає Микола. — Такий тонус зранку додає! Мені здається, що будь-яка здорова людина може купатися. Тут головне, аби не переохолодитися і аби тебе не обвіяло. А яка ейфорія! Спробуйте!».
У розмову втручається старший чоловік — Михайло Лукінів. Він у синьому спортивному костюмі й кумедній чотирикутній шапці. Застерігає, що до цього треба підходити поступово — без фанатизму. Мовляв, спершу треба добре підготувати організм. Наприклад, пообливатися холодною водою в душі. Спершу руки, потім ноги, а далі все тіло. «У людей, які «моржують» роками, вже виробилася така звичка, вона стає щоденною необхідністю, як чищення зубів — розказує пан Михайло. — Я от ніколи не хворію. Коли говорять про вакцинацію чи грип, то для мене це якісь дивні речі».
В Івано-Франківську є ще одна точка, де купаються «моржі», — на річці в районі АЗС «Словнафта». Хоча багато людей з того району частіше приходять на озеро, бо тут своя аура. Серед них і Олександр Якушевич. Чоловік понад 17 років займається зимовим купанням. Він витягує з рюкзака магніт, бо вчора рубав ополонку та втопив сокиру.
«Знаєте, іноді у людини є таке бажання — підкорити гору, — каже Якушевич. — Так я свого часу те побачив, мене воно зацікавило, захотів спробувати і відчути, що воно таке. Добре пам’ятаю, що приходив сюди рівно два тижні. Брав з собою рушника, підходив до ополонки та йшов геть. А потім як стрибнув, і пішло. Треба просто психологічно налаштуватися. Людина сама має зрозуміти, коли вона готова».
І вітер нам товариш!
До 9.00 стає людно. Всі з усіма вітаються, скоса поглядають на чужих. До речі, у «моржів» є три групи. Перша купається з 6.00, друга о 8.00, остання — об 11.00.
Мало не з оваціями зустрічають низенького чоловічка, який легенько добігав до будки. Михайло Босак — справжня легенда, бо «моржує» вже понад 30 років. Спортивний дідусь каже, що таке купання для нього — спосіб життя.
«Це гармонія тіла й духа, — впевнений чоловік. — Якщо до всього підходити з розумом, то не зашкодить. Перед тим як купатися, я маю пробігтися, розім’яти м’язи. Є легкі вправи, є важчі. Треба знати свій організм і брати, що йому потрібно. От, зараз я пробіг, маю тут невеличкий килимок, підстелю й буду займатися. Треба, аби організм мав силове навантаження, тоді й буду купатися. А можна і скупавшись розігріватися».
Чоловік роздягається та ще й примудряється ретельно поскладати одяг — в одних плавках, на морозі! А далі — в ополонку. Ще й позує, аби сфотографувала. Про те, що вода крижана на його обличчі жодної ознаки. Спокійне, усміхнене.
«Ми колись навіть на змагання їздили з моржування, — пригадує пан Михайло, витираючись. — У Києві кілька разів займали призові місця. У команді 1996 року був і я. Але потім те все закинули. Ви уявіть, були такі гарні результати, хоч ми не мали відповідних умов. Наприклад, у Тернополі усе поставлено на широку ногу. Біля озера є приміщення, душові, лікар. А ми мало не в тільняшках, і вітер нам товариш…».
Чоловіки бідкаються, що вже давно директор парку обіцяв поставити їм більшу кабінку, аби можна було б переодягнутися, коли вітер, але… Кажуть, якби були умови, то, може, й людей би додалося.
Правда, є один день у році, коли народу тут — купа. Йордан. Таких називають «одноденними моржами». Кажуть, що з півсотні люду лізе купатися, а назавтра — знов ті самі одиниці.
Зловила себе на думці, що отак з першого погляду і не скажеш, скільки років цим усім дідусям, бо виглядають дуже молодо. От, що значить здоровий спосіб життя!
Купатися з вірою
У переддень Водохреща всі говорять про цілющу силу Йорданської водиці, мовляв, скупаєшся і ніц тобі не буде.
«В році є кілька днів, пов’язаних зі стихією води, — каже біоенергетик Олександр Корицький. — Йордан — один із них. Цього дня вода сягає свого пікового енергетичного заряду, що якраз і дає імпульс для оздоровлення, оновлення, очищення…».
А отець Йосафат Бойко говорить, що купання на Йордан без віри не є таким цінним для християнина. «Христос увійшов у Йорданські води і своїм входом він яко Бог освятив їх, — пояснює священик. — Ісус був без гріха, він приймає хрещення і дає такий приклад людині, бо хто охреститься, буде спасенний. Щодо купання на Йордан, є така небезпека, що люди, які нехтували Службою божою, Святими Тайнами — таке купання для мене як християнина не робить честі. Якщо людина на перше місце ставить собі життя з Богом і купається, тоді це гарна річ».
Comments are closed.