Країну вже заполонила передвиборча агітація. А до початку президентських перегонів залишається ще місяць Тетяна Соболик Попри те, що офіційно президентська кампанія-2010 ще не почалася, основні кандидати на найвищий державний пост вже виплеснули на вулиці, телебачення та в Інтернет величезну порцію своєї передвиборчої агітації. Білборди та палатки з газетками-буклетами вже декілька тижнів активно «мерехтять» перед очима як мешканців Івано-Франківщини, так і всієї України. Політики взялися за старе. Втім, годувати електорат звичними обіцянками про те, як добре житиметься людям після виборів, дедалі стає все складніше.
Піонери
Першим рекламні площини «забив» екс-голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Якщо у виборців ще був бодай малесенький шанс пропустити його білборди із «Врятувати країну. Арсеній», то він одразу розчинився після антиреклами. На такому ж фоні кольору хакі нікому не відомий Онаній вимагав обирати президента з 25 років. Ким оплачений — не знав ніхто. Зрештою, це було й не потрібно. Відтак, вислів про те, що антиреклама все одно є рекламою, таки підтвердився. Білборд запам’ятався надовго.
Одразу за цим «підтягнулися» щити Бориса Тарасюка «Рух. 20 років з народом і для України», Сергія Тігіпка «Сильний Президент — сильна країна» та Олег Тягнибок «У них влада? У них гроші? Але ж нас більше» та інші.
Як стверджує виконуючий обов’язки начальника обласного управління юстиції Володимир Ковальчук, офіційно передвиборча кампанія починається 19 жовтня. Саме до цієї дати буде розписаний порядок передвиборчої агітації.
«Все, що зараз відбувається, просто не передбачено законом, — зазначає Ковальчук. — Однак, якщо взяти ці білборди, то можна побачити: ніде не пише, що це — кандидати у президенти. Вони просто асоціюють себе з якимись проблемами».
Незабутні гасла
Ні для кого не є секретом те, що над розробкою мінімально простого, однак ефективного політичного слогана, яким буде «вкрито» весь інформаційний простір країни, працюють цілі армії іміджмейкерів. Доречно згадати Володимира Литвина з його — «Країні потрібен Литвин». Нічого банальнішого вигадати, певне, неможливо. Та чи пам’ятає хтось ще бодай один рекламний ролик іншої політичної сили так само яскраво, як оцей? Отож бо й воно.
Дуже схожим за підходом цього року є слоган Арсенія Яценюка: «Врятувати країну…». Втім, з продовженням. Якщо перша «порція» білбордів ще викликала запитання та була дещо понурою, то друга вже давала відповіді. Відтак стало зрозуміло, що країну врятує «продуктивне село», «нова індустріалізація», «освічені і здорові люди» та «боєздатна армія». Більше того, вивіски замайоріли яскравими кольорами: синім, жовтим, салатовим. Лідер «Фронту Змін» у мас-медіа навіть пояснював зміст такої реклами. Зауважуючи, що вона має відповідати дійсності, яку люди бачать щоденно.
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко цьогоріч вирішила вирізнитися. Адже «сердечка» хоч і пам’ятаються, але цього замало. Як не крути, слова таки потрібні. Тож, цьогорічний її слоган може увійти до списку незабутніх своєю претензійністю та мінімалізмом. «Вона працює». Більше того, не просто собі тихенько працює, а працює саме в той час, як «Вони балакають», «Вони блокують», «Вони зраджують», «Вони руйнують».
До речі, сама Юлія Тимошенко вважає, що це зовсім не передвиборча, а соціальна реклама. За її словами, «основна ціль такої реклами — підтримка духу населення країни». Супер, нє? І дух народу підтримала, і себе похвалила, і в опонентів декілька камінчиків жбурнула. При цьому жодних імен-прізвищ-назв…
Інтерактив
На початку вересня в полі зору з’явився і головний опозиціонер країни з обіцянкою, що «Почує кожного». На тому ж таки рекламному щиті Віктора Януковича, як бонус, додається адреса громадської приймальні «Партії регіонів». До речі, громадські приймальні — це доволі старий «прийомчик» політиків. Однак про ефективність його сперечатися, певне, не варто.
Цьогоріч є й повністю нові передвиборчі технології. Таке собі залучення інтерактиву. Цим методом користуються ті політики, які ще недостатньо «обросли» своїми людьми в обласних, районних центрах та інших населених пунктах. З пропозицією працювати депутатами різних рівнів та долучитися до команди, зателефонувавши на пряму лінію, вийшли Володимир Литвин та Сергій Тігіпко.
Слід також згадати, що Юлія Тимошенко у цей самий час також користується прямою лінією, правда, поки що урядовою.
Впливати легко
За словами психолога Наталії Чаплинської, політична реклама таки дає ефект. Це вже інша справа, яким чином людина на все це реагує. Бо декого може дратувати, а дехто навпаки сприймає все абсолютно нормально.
«Усе залежить від симпатій до тих чи інших політичних партій чи течій, які людині близькі, — говорить Чаплинська. — Політична агітація в будь-якому разі може вплинути на те, щоб людина віддала голос за того чи іншого кандидата. Наші люди в більшості випадків не вийшли зі стану конформізму, тому на них легко впливати. І, як правило, тих, хто має власну думку, є дуже мало. Найчастіше люди підпадають під вплив маси. Так легше і простіше, бо таким чином людині легше сказати: я такий, як усі».
Сухі цифри
За оцінками Асоціації зовнішньої реклами, кожен із цих кандидатів тільки у вересні віддасть на зовніш-ню рекламу 1‑3 млн. грн. Вулична пропаганда зазвичай відтягує на себе 15‑25 % від бюджетів кандидатів. Відтак, у перший місяць осені претенденти на пост глави держави викладуть ще приблизно по 4‑12 млн. грн., передусім на телебачення, а після — на Інтернет і друковані ЗМІ. Загалом, за оцінками Комітету виборців України, витрати кожного з фаворитів виборчих перегонів дійдуть до планки у 500 млн. доларів.
Говорять люди
«Репортер» спитав у мешканців Івано-Франківська:
«Чи звертаєте ви увагу на вуличну передвиборчу агітацію? Що думаєте про неї?».
Богдан, економіст: «Завжди звертаю увагу на рекламу. Проте, на мій вибір це не впливає. Найчастіше вона мене просто дратує».
Пані Олександра, пенсіонерка: «Все беру, що дають, і читаю. Деколи це впливає на мою думку. Це — потрібна річ».
Володимир, начальник відділу: «Звертаю увагу на зовнішню рекламу. Вважаю, що воно підсвідомо впливає на мою думку. Онанія пам’ятаю досі»
Пан Іван, пенсіонер: «Звісно, звер-таю увагу на все і все читаю. Але в мене є своє особисте бачення. Я вже в таких роках, що на мою думку це не вплине. Просто спостерігаю: читаю газети, слухаю радіо, дивлюся телевізор. Насправді я вже визначився з вибором, хто б і в чому мене не переконував».
Василь, студент: «Думаю, що не впливає. Хіба що негативно настроює. Думаю, що насправ-ді — це просто переведення паперу та грошей».
Comments are closed.