Вже понад 35 років на Бурштинському водосховищі рибу ловлять установкою ЕЛУ-4М Тетяна Соболик Про нашумілу проблему Бурштинського моря говорять вже кілька років. Найцікавішим з того всього був, м’яко кажучи, безкомпромісний конфлікт тодішнього заступника голови ОДА Дмитра Шлемка з тодішнім начальником рибінспекції Русланом Коцабою. Їхня «розборка», яка тривала ще кілька років тому, так і не припинена досі, хіба що дещо призупинена. Адже Коцабу звільнили чи то через конфлікти, які мають давність ледь не 20?річної давності, чи то через електротрал на Бурштині, чи то ще через щось.Розмови про спеціальний дозвіл бити електрострумом рибу на Бурштинському водосховищі виринають час від часу майже з нічого. Так і цього разу. Під час 20 сесії Івано-Франківської обласної ради, яка відбулася понад місяць тому, депутат обласної ради Ігор Гаврилюк знову повернувся до проблем рибальства у Бурштині. Він звернув увагу на те, що цей дозвіл є єдиним в державі. Ми спробували збагнути, чим рибгосп «Галицький» заслужив до себе такого ставлення.
Дев’ять хвилин монологу
Перш за все слід зазначити, що ми намагалися поспілкуватися з директором рибгоспу «Галицький» Петром Мазуром. Він поквапно переніс зустріч на наступний тиждень. Однак вже в понеділок наступного тижня він виїжджав до Києва і тому знову ж таки запропонував перенести нашу зустріч до «після свят». Проте, дав телефон виконуючого обов’язки головного рибовода Галини Мазур (яка є його дружиною). Вона відмовлялася говорити, проте зауважувала, причому сама, що їй не потрібні були наші запитання.
Галина Мазур наголосила, що водосховище зарибнюється рибгоспом «Галицьким», за його кошти (у нас, до речі, щодо цього були сумніви). А найефективнішим засобом вилову риби на водосховищі і водночас найбільш ефективним засобом зняття браконьєрських сіток є трал. Бурштинська ТЕС є первинним користувачем, а вони вторинним, тому музику може замовляти тільки ТЕС, яка дуже задоволена тим, як працює водосховище.
«… Ніякого наказу ви виконувати не будете, бо ми вже всоте це не допустимо. Я напишу офіційний лист від колективу, бо я — голова профспілки і хочу бачити тих депутатів. Вони ні разу не були на рибгоспі, ні разу не бачили, яка вирощується у нас риба і яка це тяжка праця, а розказують. Інтерв’ю ніхто не буде давати… Ми визначаємо, кому давати інтерв’ю, а не ви. І депутатів Галицького району ми слухаємо, бо вони знають Бурштин, людей, які тут працюють, знають, що тут було лише 175 тисяч картотеки і 25 тисяч боргу по зарплаті, а зараз про це й мови нема», — сказала вона.
Коли ми на секунду спинили її, зауважити що згідно з Законом України «Про інформацію» ми маємо право на отримання інформації (ч. 4 ст. 29). Більше того, у нас є право одержувати з будь-яких джерел суспільно значиму інформацію (ст. 30 ЗУ «Про інформацію, ст. 26 ЗУ «Про пресу», Галина Мазур зауважила, що вони зобов’язані давати інтерв’ю тільки порядним людям, а не таким, які дають викривлення. Відтак, за її словами, виявилося, що порядні люди є лише у «Галичині» та «Галицькому слові».
Далі вона порадила нам почитати інтерв’ю у «Галичині» і сказала, що оскільки в них дуже багато роботи (цікаво, що ж вони таке роблять у нерестовий період?), інтерв’ю у рибгоспі «Галицькому» беруть тільки перед Днем рибалки або після оказії, наприклад, нагородження директора рибгоспу Знаком Пошани. Що й говорити, а хто б відмовився давати інтерв’ю, якби воно мало бути присвячене його Знаку Пошани?
На наше прохання сфотографувати ставки, в яких вирощується риба, нас знову ж таки поставили на місце: «Будете мати право сфотографувати, коли ми вважатимемо це за потрібне!».
Закінчилося все банально, нам повідомили, що в разі тиску на рибгосп Галина Мазур буде змушена звернутися до 5 каналу, щоб захищати колектив як голова профспілки і як виконуючий обов’язки головного рибовода. Ще вона сказала, що звернеться до депутата Верховної Ради, який захищає рибгосп від початку, Дмитра Шлемка, голови райдержадміністрації Василя Крука та інших.
Рибна сфера неприбуткова?
Дмитро Шлемко, який займався рибним питанням у 2005 році через відповідну посаду, зауважує, що Бурштинське водосховище — спеціальне і практично не має жодного відношення до риби, бо основне його відношення — до Бурштинської електростанції.
Адже товстолобик потрібен, бо він поїдає рослинність, яка засмічує воду, а заодно й турбіни. Однак, він, за словами Д.?Шлемка, не ловиться сітками, його можна виловлювати тільки через систему електротралу, і комісія Інституту київського рибгоспу, яка засідала у нього в кабінеті, дала позитивну відповідь, відтак це має право на існування.
Чому товстолобик не ловиться сітями, ми пояснити собі не можемо, адже в нашій області, зрештою, як і по всій Україні, є повно господарств, які спокійнісінько собі ловлять товстолобика і без електротралу.
Він зауважив, що вже енну кількість разів це рибне сховище хотіли перетворити у приватне, аби ловити там рибу, а не займатися його цільовим призначенням. Однак, керівництво Бурштинської ТЕС категорично проти цього, адже воно створене для іншої мети.
До речі, Дмитро Шлемко у свій час вигнав з роботи начальника рибінспекції Руслана Коцабу через те, що той, начебто, розводив на господарстві садочки, в яких вирощував рибу, і до цього всього вирощував ще й кролики. «Я його викликав і сказав: я розумію, що в цій державі всі крадуть, директори заводів крадуть з заводів, а ти інспектор риби, то й крадеш рибу. Але я як людина, яка прийшла, не дам красти, тому що сам не краду. Тому я запропонував йому забратися звідти. Він забрався, але після того почалися отакі дискусії. Питання Коцаби — це питання амбітне, бо його колись погнали з Бурштина», — розповідає Д.?Шлемко.
Руслан Коцаба на такі слова вже не ображається. «Це стандартна його відповідь, — говорить він, — ніякого господарства, жодні перевірки не виявили. На Бурштинському водосховищі у рибінспекції була своя охоронна дільниця, де були сторожі. Час від часу туди приїжджали рибінспектори, коли треба було переночувати, наприклад, під час рейдів. Сторожі тримали два кролика, це не об’єм корупції, який мені Шлемко хотів пришити. А за вказівкою мене перевіряло і СБУ, і ряд інших організацій і вони встановили, що в мене все нормально».
Чому Дмитро Шлемко так завзято відстоює права рибгоспу «Галицький», ми не мали ні найменшої підозри. Однак нам навіяли підозри, що він відстоює якісь свої приватні інтереси. На це він відповів, що не займається бізнесом, тим більше рибним, який, на його думку, не є прибутковим. Чи так воно насправді є, нам важко сказати, адже тільки в нашій області є понад десять, в основному приватних, підприємств, які займаються рибою, а приватники рідко коли займаються неприбутковою справою.
Варварство за законом
За нормами виходу електротралу на водосховище мав би хтось слідкувати. Однак до сьогоднішнього дня ніхто цього не робив. Часом, звичайно, рибінспекція й робила перевірки, але постійного нагляду за роботою установки не було. ЕЛУ-4М виходить в море по 3?4 рази на тиждень, кожен його улов становить від 300 до 700?кг риби.
Аби підозри і розмови про те, що щось не так з самим процесом вилову риби було менше, Анатолій Пилипчук, начальник держрибоохорони головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області прийняв рішення, що після закінчення нерестового періоду (він триває з 1 квітня по 10 червня) інспектор рибоохорони постійно буде присутнім під час виходу в море електротралу.
Володимир Лущак, завкафедри біохімії Прикарпатського університету, який працює з рибою з 1983 року, розтлумачує специфіку проблеми так: «Риба отримує шок. Тобто, риба на якийсь час спливає догори і її треба взяти, якщо її не взяли, то вона залишається. Як правило, чутливіші малі рибки. Вони при тій самій силі струму можуть і загинути. Однак, доля маленької риби, яка страждає, нікого не цікавить. А в неї пошкоджується здатність відкладати ікру або у самців запліднювати ікру. Страждає репродуктивна система маленької риби, яка вже не буде повноцінною».
Депутат облради Ігор Гаврилюк має категоричну позицію. На його думку, ловити рибу струмом — це варварство, адже ловити її треба руками, вудками, сітями, але аж ніяк не струмом. Схожих думок багато. Вони викликають величезну кількість запитань, на які потрібні відповіді.
Тому після Великодніх свят має відбутися розширена нарада, до складу якої ввійдуть ті депутати, які неодноразово піднімали це питання, і там буде прийняте рішення, аби зробити звернення до голови Комітету рибного господарства, які б мали зробити обґрунтований висновок дозволу на використання електротралу. Анатолій Пилипчук сподівається, що ще до закінчення нерестового періоду буде рішення фахівців, які скажуть заборонити вихід установки чи ні.
Депутат облради Костянтин Бородайко теж вже давно цікавиться цією проблемою. «Хай це моя суб’єктивна думка, але я можу назвати це тільки браконьєрством. Окрім цього, як можна порівняти те, що приїжджають пенсіонери з вудочками і їх ганяє міліція. А в той час на їхніх же очах їздить електротрал, який просто масово нищить рибу. Це свавілля спостерігається впродовж декількох років. Повне безправ’я», — сказав він. Більше того, К.?Бородайко наголосив, що всі дії, пов’язані з електровиловом на території України, заборонені.
Ми спробували перевірити достовірність його слів і знайшли Правила любительського і спортивного рибальства, де у п. 3.15. сказано, що лов водних живих ресурсів забороняється «із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї…».
Що з цього буде?
Це питання є болючим не просто для одного-двох рибалок, насправді ним переймається велика кількість людей. Їх число поповнюють організації, партії та спілки, які неодноразово зверталися до владних структур з проханням заборонити дії електроструму на Бурштинському морі.
Рибалки та організації стверджують, що вирішення цих питань назріло через цинічні неодноразові відмови органів виконавчої влади задовольнити потреби в проведенні здорового дозвілля рибалкам-аматорам на довгому скидному каналі Бурштинської ТЕС за оплату, натомість вони дозволяють рибгоспу «Галицький» знищувати рибу електрострумом.
Тому можемо спробувати спрогнозувати виходи з цієї ситуації. Перший — директор рибгоспу нарешті збагне, що треба йти на перемир’я з рибалками, і дозволить їм рибалити у якісь відповідні дні. Це спершу пом’якшить ситуацію, а згодом всі потрохи, може, й забудуть про те, що виступали проти електротралу. Другий — Бурштинська ТЕС відмовиться від «послуг» риби-меліоратора і перейде на інші методи очищення турбін. Однак кажуть, що інші методи дуже дорогі. І третє — скличуть нараду, приїдуть київські фахівці і докажуть всім депутатам, що нема чого їм пхатися туди, де вони нічого не розуміють. Проте, можна припустити, що третій варіант не задовольнить ні депутатів, ні рибалок. І питання все одно час від часу підніматиметься. Як от зараз.
До теми:
Електроловильний комплекс ЕЛУ-4М створений для лову і регулювання видового складу іхтіофауни в озерно?товарних рибних господарствах і господарствах, які займаються промисловістю на водоймах, водосховищах і озерах з інтенсивним рибовирощуванням. Комплекс складається з промислового катамарана, підводного імпульсного генератора для подачі уніполярних імпульсів на два електроди, які кріпляться вздовж трала чи буксирного катера.
Установка ця розроблена ще при Радянському Союзі, в Прибалтиці. Рибгосп «Галицький» здійснює експлуатацію цієї установки з 1972 року. Правда, Бурштинським морем тоді ходило аж три електротрала, та й риби тоді було в рази більше, ніж тепер: від 100 до 200 тонн на рік (зараз — 30 тонн на рік). Збувалася риба ледь не на всю територію Радянського Союзу. Електротралами ловили рибу не лише на Бурштині, а й в Ладижині та Харкові (може й ще десь, але ми про це не знаємо), однак зараз залишився лише один — «наш».
Обслуговувати цей комплекс має чотири людини. Є відповідні норми використання цієї установки: швидкість тралення (1,5?3,5?км), глибина тралення (1,5?2?м), вага улову (не більше 1500?кг) тощо. Максимально допустима величина промислового зусилля при лові електроловильною установкою — 450 годин тралення на рік, частка рослиноїдних риб повинна становити не менше 70?% загального улову.
Comments are closed.