Війна

Дванадцять тонн над людиною

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У понеділок зранку центр Івано-Франківська заряснів білими аркушами паперу, на яких чорними літерами було написано «Транспорт без двигуна має не менше прав. Правий той, хто важчий?». А у вівторок у приміщенні Художнього музею, що на площі Шептицького, відбулася панахида – рідні та друзі прощалися з молодим фотографом Олексієм Кожушко, який загинув від наїзду МАЗа, груженого землею.

МАЗ проти велосипеда

Те, що трапилося минулої суботи біля села Підлужжя Тисменицького району, дивує своєю безглуздістю – на широкій трасі, де не було інших машин, МАЗ не зумів оминути велосипедиста.
Того ранку, 25 липня, Олексій Кожушко разом зі своїм другом Давидом на велосипедах повер-талися до Івано-Франківська з Вовчинецьких гір. Один з них потрапив до міста уже на машині швидкої.
Як розповідає Давид, Олексій поїхав наперед, а він затримався трохи позаду. «Їду по дорозі, чую за собою гучний сигнал великого автомобіля. Проїжджає повз мене вантажівка. Дорога порожня, нема чого сигналити, можна просто взяти і об’їхати».
Потім хлопець почув, як машина посигналила Олексієві. Коли ж під’їхав ближче, то побачив. «Грузовик стоїть збоку, велосипед валяється на обочині, Олексій – також. Самі ж вони сидять у кабіні. Якби я не під’їхав, вже завелися б і поїхали», – розповідає Давид.
За кермом МАЗа був молодий хлопець, разом з ним у кабіні сиділи дівчина і старший чоловік. Давида обурює те, що винуватці навіть не намагалися викликати швидку допомогу. Бо після аварії, за його словами, Олексій був ще при свідомості, просив води та лікаря, аби вколов знеболююче.
Біля них почали зупинятися машини, в когось із людей знайшлася вода. Викликали швидку та міліцію. Коли ж приїхали медики, Олексій уже втратив свідомість. Його ще встигли довезти до облас-ної клінічної лікарні. Але врятувати життя не вдалося. Кожушко помер у лікарні в ніч з суботи на неділю.

Людина на обочині

А в понеділок зранку у місті з’явилися листівки. Їх розклеїли друзі Олексія Кожушко. Бо найгірше, що може бути після втрати близької людини, це те, що винуват-
ці можуть залишитися без покарання. А саме цього побоюються близькі. У їхній пам’яті Олексій Кожушко залишиться доброю, веселою людиною, компанійським другом, який любив свою роботу фотографа, мистецькі речі, історичні розкопки. Працював у Художньому музеї молодшим науковим співробітником. У липні 2007 року відбулася його перша персональна виставка художньої експериментальної фотографії. Був ідейним засновником і організатором фотостудії «Поза часом і простором. Чотири кімнати». Після фестивалю «АртПоле», який відбувся нещодавно, його включили у віджей групу «Куб».
Один із друзів Олексія сказав «Репортеру», що було скоєно просто вбивство. Не зважаючи на правила дорожнього руху, часто стається так, що велосипедистів і мотоциклістів водії габаритних транспортних засобів не сприймають як рівноправних учасників дорожньо-транспортного руху. «Олексій їхав по краю асфальтного полотна. А водій чи то вирішив «поприкалуватися» – от велосипедист їде, треба полякати». Тим більше, що винуватці не тільки не викликали ані швидку, ані міліцію, а й відтягнули покаліченого хлопця на обочину та сіли назад у машину.
Друзі Олексія припускають, що є зацікавлені люди, які зуміють «договоритися». Це й спонукало їх до розклейки листівок.
«Коли на місце ДТП прибула міліція, то приїжджали якісь різні люди на іномарках, спілкувалися з нею, – розповідає Давид. – Потім під час підпису протоколу мені підсовували чистий листок. Коли ж міліція запитувала у водія та пасажирів, хто відтягував Олексія на обочину, ті відповідали, що ніхто нічого не робив».
Проте на фотографіях, які Давид встиг зробити мобільним телефоном, чітко видно дві смуги – сліди ніг від колеса МАЗа до обочини.

Висновки – потім

У цій справі є багато запитань, відповіді на які, можливо, згодом з’являться, а, можливо, їх не буде взагалі. Наприклад, яке покарання чекає на горе-водія? Чи доведуть те, що хлопця відтягували з-під машини на обочину? Чи вважатимуться співучасниками ті, хто був у машині?
На місце аварії того суботнього ранку виїжджали працівники Тисменицького ДАІ та місцевого райвідділу міліції. Начальник відділу ДАІ Олег Смаль розповів «Репортеру», що все сталося близько дев’ятої години ранку у суботу. Проте всі повноваження ДАІ у випадку ДТП, де людина отримала тілесні пошкодження, обмежуються оглядом транспорт-них засобів, решта – справа слідчого. За словами Олега Смаля, МАЗ наїхав на велосипедиста правим колесом, так само з правого боку була пошкоджена рама велосипеда. Цей факт, кажуть у ДАІ, спонукає до певних висновків, але офіційно їх оголошувати не беруться.
Зараз і машина, яка задавила людину, і велосипед знаходяться на арешт-майданчику в Івано-Франківську. На запитання, хто ж того злощасного ранку порушив правила дорожнього руху, відповідають: «Попередньо сказати важко. Треба брати заміри з місця пригоди, свідчення очевидців, складати це разом, а потім робити висновки, а це вже справа слідчого».
Слідчий Тисменицького РУ УМВС, який у той день виїжджав на місце події – Ольга Бойчук. З журналістами говорити не відмовилася, проте чомусь попросила не вмикати диктофон. За її словами, матеріали справи відправили в обласне управління ще в суботу ввечері. На ДТП справді виїжджала вона, місце аварії зафіксоване, особу водія встановлено, його опитали та згідно з КПК (кримінально-процесуальний кодекс) не брали під варту. Всі інші питання переадресувала до обласного управління МВС.
За словами начальника Центру зв’язків із громадськістю обласного УМВС Василя Гультайчука, кримінальної справи ще не порушено. Матеріали передали до слідчого управління області – у спеціалізований підрозділ розслідування дорожньо-транспортних пригод. «Слідчими зібрано всі матеріали, передано їх сюди для вирішення питання порушення кримінальної справи. Коли ж буде порушена кримінальна справа, то буде вирішуватися питання обрання міри запобіжного заходу для водія – чи підписка про невиїзд, чи затримання під варту», – каже Гультайчук.
Відповідей таки мало. Можливо, тому, що пройшло замало часу. Є надія, що цей випадок стане уроком для горе-водіїв, які впевнені, що на дорозі правий той, хто важчий. Та чи не завелика ціна такого уроку – життя молодої людини, скорбота друзів та сльози матері, яка втратила єдину дитину.
 
 
Олексій Кожушко