Влада вирішила вкотре потішити українців своєю креативністю. Цього разу — податком на продаж іноземної валюти. Відповідні законопроекти зараз на всю пишуть і переписують. А нарід? А він, як завжди, поки що мовчить та інтенсивно чухає потилицю — де ж нас цього разу обдурять, і що робити з долярами та еврами?
Чутки та паніка
Є в нас хороший анекдот про три стадії бідності пересічного українця. Перша — нема грошей, друга — зовсім нема грошей, третя — час міняти долари. Так уже повелося, що запаси «на чорний день» відкладаємо у доларах чи євро, і без нагальної потреби ніхто їх у рідну гривню не переводить.
«От подзвонила вчора мама і каже, що вже треба міняти всі євро, які я повисилала додому, — розказує заробітчанка Наталія Косюк. — Бо десь сусіди балакали, що з тисячі євро тепер треба буде заплатити 150 податку. А то великі гроші. То мусіла лізти в інтернет, шукати про то всю інформацію, дзвонити й заспокоювати маму, що ще таке в нас не прийняли».
Скільки ще в Україні таких бідось і чи багато з них таки понесли валюту в обмінники, ми поцікавилися у самих працівників обмінних пунктів. Ті до розмови не надто охочі, але стверджують, що нічого від тих чуток не змінилося.
«А звідки люди візьмуть ті долари? — переконував один із мінял, що назвався Максимом Криворотом. — Нині всі банки ввели обмеження на продаж валюти, 500 доларів в одні руки і все. Хоча… от на днях мені принесли шість з половиною тисяч доларів, то купюри були аж пліснявою покриті. Видно, така «заначка», що багато років до неї ніхто й не торкався».
Аж гай шумить
Отже, спробуємо розкласти усе по поличках. Епопея з податком на продаж валюти почалася ще в середині листопада. Так, 16 листопада голова комітету з питань фінансів, банків, податкової та митної політики, нардеп-регіонал Віталій Хомутиннік зареєстрував у Верховній Раді проект про запровадження 15% збору із операцій з продажу готівкової валюти. Як йшлося у пояснювальній записці — це має вирішити три ключові проблеми. Перша — збільшити надходження до Пенсійного фонду, бо саме туди мають іти ті 15%. Друга — зменшити доларизацію української економіки та збільшити довіру народу до гривні. І третя — не дати спекулянтам можливості заробляти на коливаннях курсів валют.
Та вже через чотири дні Хомутиннік сам відкликав свій законопроект з Ради, мовляв, на доопрацювання. Купа люду зітхнула з полегшенням.
Але вже 3 грудня у парламенті зареєстрували аж два проекти законів щодо продажу валюти. Перший від бютівця Андрія Павловського. Той пропонував брати ці 15% податку тільки з юридичних осіб. На його думку, саме різні фірми та банки є найбільшими спекулянтами на валютному ринку. Та свій проект Павловський також відкликав і заявив, що ним він хотів лише показати саму абсурдність введення податку на валюту.
Другий проект закону від позафракційного депутата Валерія Шаманова. Він слово в слово копіює ідею Хомутинніка, тільки цифри там інші — йдеться уже не про 15% податку, а про 10%.
Поговорювали, що за цей закон Рада буде голосувати на своєму останньому засіданні, 6 грудня. Але тодішні нардепи вирішили перекласти це щастя на совість нової Верховної Ради.
Отож, за Шамановим, людина, яка хоче продати 100 доларів, має 10 віддати державі, за Хомутинніком (бо не виключено, що його проект закону знову повернеться після допрацювання) — треба віддати 15.
Є три варіанти, за якими цього податку можна уникнути. Перший — перекази з-за кордону. Якщо це не більше 150 тисяч гривень і від моменту переказу пройшло не більше місяця, то ви не платитимете цього податку…, якщо прямо на місці переведете гроші у гривні.
Другий — коли продаєте валюту, яку знімаєте зі свого ж депозиту. Але тому вкладу вже має бути не менше місяця і валюту так само треба продавати вже.
І третій, який більшість із нас не зачіпає — це продаж валюти, яку отримали внаслідок виплати купонного доходу та від продажу або погашення казначейських зобов’язань.
Народ, запевняють автори обох законопроектів, усе це мало зачепить. Адже люди матимуть аж 60 днів від моменту прийняття закону, аби поміняти свої заощадження. А от по кому вдарить новація, то це по валютних спекулянтах.
Хворого треба рятувати
Ми звернулися до кількох франківських банків, аби вони дали власну оцінку цій новації. І знаєте — всюди отримали відмову, бо офіційно виступати проти законотворців ніхто не захотів. Навіть без прізвищ. Врешті, знайшли екс-керівника франківської дирекції однієї з банківських структур. Той погодився говорити, але таки попросив не називати імені.
«Щодо банків, то в них однозначно зменшаться обсяги обмінних операцій, — каже він. — На ринку нині є дуже багато операторів — і білих, і сірих, і чорних. А люди підуть до тіньовиків». Щодо депозитів та переказів, то тут, на його думку, нічого суттєво не зміниться.
Ми мусимо витісняти долар, запевняє він: уявіть, що ви маєте другу групу крові, а вам влили половину крові четвертої групи, як ваш організм буде працювати? Іноземна валюта — чужа кров. Так, цей законопроект — наше ноу-хау, більше у жодній країні такого немає. Але коли людині потрібна реанімація, то, буває, їй ламають ребра, аби врятувати життя. Це не надто гуманний спосіб, але збити попит на валюту треба.
Українська любов до іноземної валюти, таки проблема, каже доцент кафедри фінансів Прикарпатського університету Омелян Левандівський. «У нас більше поширені долари, ніж євро. Коли проводимо розрахунки у доларах, тим самим даємо йому розвиватися та зміцнюємо як грошову одиницю. А нашу гривню знецінюємо, — пояснює експерт. — У США вже стільки надрукували тих доларів і як наркотик кидають в інші країни. Він приживається та розвивається. І до чого це призводить? Вони свою інфляцію передають нам. Долар добряче знецінився за останні роки, просто по відношенню до гривні цього не видно».
Але й запропонований податок не є виходом, вважає Левандівський. І це легко передбачити. По-перше, ринок піде у тінь. По-друге, сплеск надходжень можливий тільки на початку.
«Люди вже під паніку продають валюту, — говорить він. — Введуть податок, місяць-два-три буде підйом, а далі заспокоїться. Люди будуть вишукувати різні схеми. Є інші джерела наповнення бюджету, за які влада не береться. Це ті ж офшори, податок на розкіш і так далі. Але вони вкотре вирішили брати не з тих, хто має багато, а з тих, хто має трохи, але їх є багато».
А нам що…
Нині існує два можливих варіанти розвитку подій. Перший, вся ця катавасія зав’язалася, аби збити попит на валюту. Паніка — страшна річ. І, як заявив на початку цього тижня голова комітету НБУ з попередження недобросовісних валютних операцій Юрій Горшков, за останні три тижні населення здало іноземної валюти вдвічі більше, ніж до цього часу. Можливо, на цьому все й закінчиться.
Варіант другий — усе серйозно і податок таки введуть. Спробуємо спрогнозувати наслідки.
Перший і найочікуваніший. Тіньовий ринок. Продавати без податку, але на свій страх і ризик. За це й відповідальність передбачена — попередження або штраф від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-748 грн.) з конфіскацією валюти.
Другий — всі в банки. У попиті будуть короткотермінові депозити. Віднесли валюту до банку, вона там постояла місяць, забираємо гривнями, не платимо податок. Прогнозовано, що ставку на такі депозити банки знизять до мінімуму, але все ж не найгірший варіант.
Третій — перекази. Не секрет, що чимало сімей живе за рахунок валюти, яку їхні рідні заробляють за кордоном. Ці гроші часто передають через водіїв або пхають у сумки. І то з двох причин — аби не платити банківську комісію й тому, що бояться через регулярні перекази привернути увагу податківців до своєї сім’ї. З податком переказ стане таки найдешевшим варіантом. Як на те реагуватимуть податківці, невідомо…
Щодо спекулянтів на валютному курсі, то їх, очевидно, стане набагато менше. Бо яка існує можливість, що найближчим часом курс долара або євро виросте більш, ніж на 15%?
Чи допоможе той податок гривні, бюджету, простим українцям — питання риторичне. А от що дозволить державі вчергове залізти у гаманець чи не кожного з нас — це точно. Бо в них золото на унітази закінчується.
Comments are closed.