Діти – не для краси

У Франції намагаються заборонити дитячі конкурси краси. Уповноважений із захисту прав дитини Юрій Павленко заявив, що краще їх не проводити і в Україні. Що ж відбувається за лаштунками популярних шоу і що доводиться переживати маленьким красуням?

А ви дітей питали?

Звичайна маршрутка. Дві жінки – гарні, непогано вбрані – обговорюють заборону дитячих конкурсів. «Ти бачила, що там робиться? Дітям і брови вищипують, і батокс колють», – обурюється одна. «Та то десь за кордоном, в нас такого нема, – відповідає інша. – Я от свою малу відвела б. Подивися, яка вона в мене гарна. А фарбуватися вона у мене сама любить».

Жінка киває на дівчинку років восьми, яка сидить позаду. Поруч – її однолітка, певно, донька першої пані. Жінки далі розвивають тему. Перша починає доводити, що її дитина не гірша. І що спокійно перемогла би на якому хоч конкурсі.

Врешті у розмову втручається старший чоловік. «Пані, а ви своїх дітей питали, чи вони б туди хотіли? Добре, що забороняють, дітей якраз від таких мамочок рятують»…

У Франції нині і справді активно працюють над забороною таких конкурсів. Сенат уже підтримав відповідний законопроект. Порушників закону пропонують карати позбавленням волі терміном до двох років і штрафом у 30 тис. євро. Тепер законопроект має розглянути парламент.

В Україні ж мова про це не йде, але минулого тижня, будучи в Івано-Франківську, Юрій Павленко сказав: «Знаючи, що відбувається в Україні з дитячими конкурсами краси, я близький до того, щоб їх краще не проводили».

Навчити перемагати

Якими ж бачать ці конкурси їх організатори? Про це ми запитали у директора продюсерського центру «Фостер» Володимира Федоришина, який уже 14 років бере участь в організації конкурсів краси – і дорослих, і дитячих.

«У цих конкурсах є важливий момент – творче завдання, – каже він. – Діти можуть реалізувати себе в танці, пісні, поезії. І це великий плюс».

Федоришин визнає, що є частина дітей, яких тягнуть на конкурс батьки, бо самі свого часу в чомусь не реалізувалися. І, звісно, це мінус. «Але таких дітей десь 20 %, – запевняє продюсер. – У більшості діти ідуть свідомо. В цей вік дуже важлива самореалізація, відчуття значимості».

Фотосесія трирічної давності стала поштовхом до заборони у Франції дитячих конкурсів краси. Модель звати Тілейн Блондо, на час зйомок їй було 10 років

Щодо косметики на дитячих личках, то Федоришин запевняє, що то не про конкурси, до організації яких він причетний (міні-міс Україна, міні-міс Західна Україна). «Є чіткі правила – не робити дітей старшими, вульгарними. Якнайменше макіяжу, – каже він. – Хоча є в Україні й інші конкурси, там просто заробляють гроші, їм все одно, як дітей малюють».

Не бачить Федоришин проб­леми і в тому, що в конкурсі більше переможених, ніж переможців. «Ми вчимо їх одній важливій речі – вигравати, – говорить продюсер. – Вони розуміють, що це, як у спорті: нині я програла, завтра можу виграти. Даємо поради, до якого фахівця звернутися, з ким попрацювати, аби мати все для виграшу».

Своїх би не пустила

«Я вважаю, що дитячі конкурси краси взагалі не потрібні», – каже Тетяна Терсенова-Заводовська, керівник Центру естетичного виховання та модельного агентства «Ювента».

За словами пані Тетяни, бувало до неї зверталися батьки з пропозицією – давайте я профінансую, а ви проведете такий конкурс. «Але я категорично проти, – запевняє вона. – У мене дві онучки-красуні, я б їх на конкурс не пустила. Подумайте, з якою ціллю їх організовують – пропіаритись або ж заробити гроші. А діти? Вони маріонетки в руках своїх батьків і тих людей, які це організовують. Ну пішла дитина на конкурс, виграла, а що далі? Так, є світовий конкурс у Домініканській Республіці, поїздка туди – десь 5 тис. доларів тільки на дитину. Для чого такі витрати? Ти хочеш довести всім, що твоя дитина найкраща, то вклади гроші в її освіту, розвиток».

Коли тільки прийшла у модельний бізнес, продовжує Терсенова-Заводовська, то через неї «пройшов» один дитячий конкурс, там навіть брала участь її племінниця.

«Виграли ми регіональний, поїхали на всеукраїнський, – ділиться пані Тетяна. – Картина – приїжджає п’ять джипів, звідти виводять дитину шести років у норковій шубі, охорона розштовхує натовп перед мамою, та каже – ми вже виграли. А збоку стоять діти з периферії – підготовлені, хороші, але… Які в них шанси? Бути масовкою? То кому це треба?!».

А в очах – сум

Як може вплинути на дитину участь у такому конкурсі? Перший аспект – дорослий макіяж і дорослі сукні. «Такі речі однозначно прискорюють сексуальний розвиток, – каже Людмила Підлипна, директор обласного центру практичної психології та соціальної роботи. – На все свій час. Те, що вросте дуже швидко, буде слабеньким. Тож потім у дівчат можуть бути проблеми в побудові стосунків».

Аспект другий – «ти не став кращим». Тут дуже багато залежить від батьків. «Якщо вони мудрі, то просто дають дитині можливість взяти участь у конкурсі, спробувати свої сили, – продов­жує Підлипна. – А в разі поразки, підтримують – «ти спробувала, у тебе не вийшло, але скільки всього навчилася». Тут можна говорити про «плюс».

Натомість буває інший варіант – установка на перемогу, батьки просто забороняють програвати. Тоді дитина не справляється з напругою. І це може призвести навіть до хвороби – ослабляється імунітет. А ще дитина на все життя запам’ятає, що вона не виправдала очікувань батьків, каже психолог.

Буває, що батьки заспокоюють і себе, і дитину – ти у нас найкраща, просто все було куплено. І це теж не найкраще. «Якщо говорити про справедливий конкурс, то у цьому випадку батьки все роблять, аби дитина не зіткнулася з реальністю, – пояснює пані Людмила. – Ти ідеальна, у нас усе ідеально, а за порогом усі брешуть. Тоді в дитини немає шансів сепаруватися від сім’ї, вони ніби зліплені. Дитина не буде вірити у свої сили. Можливо, і пробувати не буде».

За словами Людмили Підлипної, ще у 1990-х вона працювала психологом на конкурсах краси, а зараз бачить, як складається життя тих дівчат. «Хто вчасно встиг піти, то все нормально, – говорить вона. – А кого ці речі затягнули, то таке враження, що вони змагаються з вітряками. Коли зустрічаєш на вулиці, питаєш, як справи, вони посміхаються. А в очах – сум».

Тож просто любіть своїх дітей. Вони у вас і так – найкращі!