Війна

Чужа сорочка

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Івано-Франківськ останнім часом перетворюється на суцільний базар. Нам постійно намагаються щось всучити. Це може бути стартовий пакет, реклама супермаркету, політична агітація. Будь-що. І все це робиться в центрі міста. Про літні майданчики, сіті-лайти, білборди взагалі краще мовчати. Зрештою, ми живемо в часи ринкової економіки і з цим треба миритися.

 

Втім, не з усім. До прикладу, минулої п’ятниці харківська делегація виробників виставила свої товари прямісінько перед Ратушею. І відразу вибухнув шквал емоцій івано-франківських підприємців. У них перед святами забрали заробіток. Відтак, вони висловили своє «фе» владі, харківським гостям і навіть журналістам. В харків’ян не залишилося вибору – вони поїхали.

Справедливість

Торгівлю на головній площі обласного центру широким вибором товарів легкої промисловості, від шкарпеток і майок до ковдр, підприємці називають тривожним дзвоником. Мовляв, якщо проковтнеш це одного разу, то місто з часом перетвориться на суцільний базар.

Підприємець Максим Мурзов обурюється: «Торік я водив дітей до вертепу, щоб сфотографуватися, цьогоріч мені водити їх на базар?». Він підкреслив, що зовсім не проти того, аби харків’яни продавали. Але в Івано-Франківську є «добра» практика оренди приміщення в будинку Просвіти чи Спілці художників. А влада дала їм «найпрохідніше» місце – центр.

Зрештою, що не кажіть, а за орендовані площі треба платити. Так і роблять наші підприємці. Правда, грошей від оренди місто не бачить. Адже ті, хто «тримає» базари, платять місту тільки за землю, решту залишають собі. А суми там чималі. Наприклад, один метр квадратний в універмазі «Прикарпаття» коштує 280 грн. на місяць. Стандартне місце має 9 м2, тому коштує це понад 2,5 тис. грн.

Заступник міського голови Ярослав Яцишин каже, що підприємців влада підтримує. Аргументує тим, що в місті ледь не найнижча ставка єдиного податку. «Підприємці кажуть, що вони багато платять, – каже Яцишин. – Але вчителька середньої школи чи лікарка платять від 225 грн. до міського бюджету. То ще треба подумати, чи це соціально справедливо».

Втім, якщо підприємці економлять на податках, то вони сповна сплачують за оренду.

Від свят до свят

Наші підприємці вже рік перебувають в кризі, стверджує один із них – Михайло Гакало. «Ми живемо від свят до свят, – каже підприємець. – Бо тільки перед святами є маленьке пожвавлення. Далі знову сидиш на голодному пайку. А тепер ще й перед святами в нас забрали частину доходів». Гакало називає це подарунком від влади до Миколая. Мовляв, заборонено для наших – відкрито для чужих. Люди, які приїжджають з інших міст, отримують кращі умови.

З’ясувалося, що проведення ярмарку планувалося на початок листопада. А став він передсвятковим «подарунком» тільки через карантин. Як пояснює начальник відділу торгівлі міськвиконкому Ігор Витриховський, тоді його заборонила санстанція.

За словами Ярослава Яцишина, така виставка є новинкою тільки для Франківська, для Львова чи Тернополя вона є звичною. Заступник мера підкреслює, що в сусідів ярмарок теж проводять в центрі міста. І тамтешні підприємці не скаржаться.

Зі старих часів

Львівський приклад прикарпатців не «гріє». Тим паче, що маємо два ринки – «Новгородський» та «Східний» – які, м’яко кажучи, порожніють. Чому влада не додумалася помістити гостей там?

«Мене поставили перед фактом, – відповідає Яцишин. – Є розпорядження міського голови: провести ярмарок на площі Ринок. Якщо мене питати, чи я згідний, то я категорично проти. Коли приїжджали харківські виробники, то я їм пропонував місце на ринках, наче відчував, що буде конфлікт з місцевими виробниками».

Якщо Яцишина поставили перед фактом, то «Репортер» вирішив спитати в міського голови Віктора Анушкевичуса: чому саме Ратуша? «А тому що це площа Ринок, – відповів мер, – традиційно, зі старих часів всі ярмарки відбувалися саме там, вона має таке функціональне призначення». Отакої, бідолашні підприємці про це просто не знають…

Анушкевичус підкреслив, що влада міста ніколи не дасть дозвіл на те, щоб там торгували постійно. Такий ярмарок відбувається лише напередодні свят. Як правило, наші виробники продають там сільгосппродукцію. Правда, тут не продавалася ані харчосмакова продукція, ані ялинкові прикраси. Шкарпетки, сумки, ковдри, пальта… Мер підкреслив: нема питань, якщо підприємці запропонують таку ініціативу, то їм теж дозволять винести свою продукцію.

А не зверталися вони, тому що вважають питання від початку безглуздим. «Це – центр, і тут не має бути торгівлі. Нормальний підприємець не йде питати у влади про дозвіл на торгівлю в історичній частині міста», – підкреслює Михайло Гакало.

Майже задурно

Зрештою, місто не спромоглося навіть заробити на тому, що в історичній частині на кілька днів виклали 37 торгових палаток. Однак, як каже Ярослав Яцишин, харків’яни заплатили все, що передбачено законом. Втім, небагато. «Це є тимчасова виносна торгівля – до двох тижнів, тому вони мають право тільки брати дозвіл на торгівлю та торговий патент. Це залежить від виду оподаткування».

Тобто, якщо платник на єдиному податку, то за торговий патент він не платить, а тільки за дозвіл на торгівлю – 17 грн. Саме таким чином розрахувалося з міською владою 30 харківських виробників. Інші сім – ті, що на загальній схемі оподаткування, заплатили ще за торговий патент. Це коштує трохи дорожче – 170 грн. Також, за словами Яцишина, виробники заплатили за прибирання, вивіз сміття та встановлення біотуалету.

Налагодження контактів

Це цікаво, але наші підприємці не впевнені, що представлена на ярмарку продукція є харківського виробництва. Мовляв, лейби наклеїли, а привезли чуже. Ярослав Яцишин підкреслює: економічний блок міста виставив умову – це мали бути виключно харківські виробники. Начальник відділу торгівлі міськвиконкому Ігор Витриховський підтверджує: абсолютно всі товари були харківськими. Про це свідчать і документи.

«Харків – це великий індустріальний центр, – каже Витриховський, – і там завжди була розвинута легка промисловість».

У свою чергу Анушкевичус підкреслив: все це зводилося до налагодження добрих контактів. «Якщо є попит, – сказав мер, – то краще брати товар харківський, ніж везти із Китаю та підтримувати економіку інших країн». Зрештою, серед налагодження добрих контактів була й інша пропозиція – влаштувати таке своїм. Відтак, наші виробники теж висловили бажання поїздити зі своїм товаром по Західній Україні.

Компроміси

Конфлікт з торговцями залагодити було складно. Так чи інакше, а харківські товари були значно дешевшими. А тому всі, хто проходив центральною частиною міста у ті кілька днів, до «наших» просто не доходили. Відтак, як каже Ігор Витриховський, харків’яни, влада та підприємці прийшли до спільної угоди – згорнути продаж у понеділок. Тобто не через вісім днів (як планувалося), а через чотири.

Що не кажіть, а конкуренція нашим підприємцям таки потрібна. Вони ж бо живуть від свят до свят, як правило, піднімаючи ціни перед святами практично на все. Мовляв, рятуються. А криза‑то – у всіх. Інша справа, що для конкуренції мають бути прописані правила – однакові.