На Прикарпатті хазяйнує чупакабра. Принаймні, така чутка прийшла з невеликого села Кулачківці Снятинського району. Кажуть, що невідома істота ночами з неймовірної силою роздирає клітки і душить кролів, залишаючи на їхніх шиях дві характерні рани.
Собаки на нічного гостя чомусь не реагують. А господарям лишається тільки збирати тушки замордованих тварин.
Журналістам уже за фахом слід ставитися до подібних історій з певною іронією. Бо іноді люди таке напридумують, що жодною лопатою не розгребеш. Але ж хтось душить тих нещасних довговухих, і то не вперше? Їдемо в Кулачківці.
«Щось зняло блєху»
Село Кулачківці можна проїхати не помітивши. Лише напис на старій ще радянській автобусній зупинці вказує – ми на місці. Якраз навпроти зупинки стоїть і сільська рада. Пані Марія Соколюк, тутешній бухгалтер, погодилася стати нашим гідом і одразу ж приступила до своїх нових обов’язків. Жінка керує водієм і одночасно розказує: «… то все на Горі сталося, так той кусок села в нас називають. Зараз їдемо на самий верх».
У першій господі брама ще прикрашена каблукою, видно, тут недавно гуляли весілля. На подвір’ї гавкає, аж заливається, невеликий чорний пес. З літньої кухні виходить молодий чоловік. Назвемо його Петром, бо дуже не хотів, аби згадували його справжнє ім’я. Мовляв, не любить «то всьо». Чи «то всьо» – преса, чи то галас навколо подушених кролів, залишилося невідомим. Але розказати погодився.
 |
«Ввечері перед тим з клітки, де самець, щось зняло блєху, я самця забрав, – розповідає Петро. – А на другий день зранку приходжу, а всі кролі порозкидані біля кліток. З ран – тільки укуси на шиї». Після тої ночі у Петра вижили лиш двоє кролів. Їх і стереже той гавкучий чорний пес, якого зараз спеціально припнули біля самих кліток.
На наступному подвір’ї про чужих знову сповіщає собака. На гавкіт з хати виходить господиня. Мар’яна Каралаш гостей також не чекала, але говорить охочіше. «Перше то сталося у Матейчука, – каже пані Мар’яна. – Вони ще мені кажуть, ніби якісь пси прийшли і кріликів подушили. А я ще й відповіла, до нас не прийде, бо ми загороджені. А на другий день всі наші крілики, дванадцять штук, лежали на землі біля койців (так тут називають клітки – Авт.)».
Ідемо до сусідів Мар’яни Каралаш – тих самих Матейчуків. Пан Михайло розказує, що першою у них пропала крільчиха. «Дивлюся, коєць відкритий і там кров, – пригадує він. – Думав, що пси забрали. А назавтра прийшла сусідка і каже, що пси тягають крілика. Пішов подивився, а вони всі складені під другим койцем в один ряд. Знаків ніяких не було, просто подушені, кров висцана. Не знаю, чи в шию кусало, чи куди. Бо я на то не можу дивитися. Але кажуть, що воно в шию гризе».
Усі три випадки, які сталися по сусідству, дуже подібні. Клітки пороздирані, кролі подушені, ніхто нічого не чув, собаки не гавкали. І всі господарі не стали розбиратися, хто винен. Трупики кролів просто закопали.
 |
Лапчик досі боїться
У Володимира Кофлюка нічний гість подушив кролів зовсім недавно. На подвір’ї у клітці заметушилася велика німецька вівчарка. І літні кухня, і хата відкриті, а господарів нема. Марія Соколюк сміється: «Якщо щось пропаде, то скажуть, що то були люди з сільради».
Попросили сусідів, аби подзвонили пану Володимиру на мобільний. Ті телефонують і піджартовують, мовляв, «Володя біжи, тут із Києва приїхали про чупакабру послухати».
За кілька хвилин Володимир вже тут. «Тихо Яна, – цитькає він на пса. – Їсть як свиня, а кролів не вберегла. А то – наживка на чупакабру, Лапчик». Так він називає маленьку коричневу псину, припнуту недалеко від кліток.
«Зранку, десь о пів на сьому, приходжу до криниці по воду, а тут усі кролі порозкидувані, двадцять одна штука, – розказує Володимир. – А та «наживка» – Лапчик – воно бідне аж під качатник сховалося. У кожного кроля хребет переломлений: задні лапки в один бік, передні – в інший. І за вухами дірки. Лише в одного голова відгризена. Вони ще теплі були. Всі кажуть, що воно приходить десь з четвертої ранку, коли сон найдужчий».
В одного Кофлюка за ніч те «воно» порвало одинадцять кліток. Повиривало доволі великі шурупи, погнуло сітки, погризло дошки. Чоловік нічого не ремонтував. На одній із кліток уже хтось намалював білою крейдою кумедну істоту та підписав «чупакабр». «То племінники були з Коломиї», – пояснює господар.
«Тих кролів я пооблуплював. Псам віддав, моїй Яні та Петровій Азі. А що добру пропадати? – сміється чоловік. – Яна потім тиждень лише водичку хлебтала».
Видно, що до візиту нічного гостя тут поставилися по житейському, з гумором, незважаючи на відчутні збитки.
 |
Сільські легенди
Того ранку, як пан Володимир знайшов своїх кролів мертвими, на його подвір’ї було повно народу. А далі, як прописано у законах будь-якого села, новина швидко розійшлася по людях. І тепер кожен має свою теорію.
«Може, то щось з лабораторії випустили. Хто знає, що там за радянських часів робили. А зараз не фінансується, то повипускали і воно живе десь у дібровах, – висуває гіпотезу Володимир Кофлюк. – А, може, то пси здичавілі. Мій сусід Петро, ветеринар, дивився на тих кріликів і казав, що можуть бути пси. Вони як у безвиході від голоду, то й не на таке здатні».
«По селу люди різне балакають, – розповідає Марія Соколюк. – Ми ж і в газетах читали, і по телевізору бачили, то стали говорити, що Воно й до нас нарешті прийшло. Інші кажуть, що то пес чи лис. В нас тут є один чоловік. То він казав, що бачив, як воно з лісу виходило. Передні ноги коротші, задні довші – на кенгуру подібне. Але йому не вірять, бо любить байки складати. А ті, хто має крілів, таки сполошилися. Мій син їх розводить, то тепер на ніч у дворі вмикає світло».
Кролячі погроми у Кулачківцях стали чи не найпопулярнішою темою для тутешніх бесід. Як хтось заводить мову про містичну чупакабру, місцеві воліють іронічно посміхатися. Та, попри іронію, не припиняють видумувати нові «охоронні системи» для своїх кролів…
Коментар до теми:
Володимир Косило, головний лікар Снятинської державної лікарні ветеринарної медицини:
«Щодо подушених кроликів, то до ветеринарів зверталися тільки Кофлюки. Наш спеціаліст оглядав тих кролів. Видно було механічне пошкодження в області голови. У людей жодних претензій не було, тож на подальші дослідження кролів не відправляли. Підозрюємо бродячих псів. Тим більше, люди самі кажуть, що там їх бігає багато».
