Мабуть, кожна людина час від часу зіштовхується із проблемою купівлі квитків на потяг. Особливо на свята або влітку, коли всіх тягне або в гори, або на море. Каси, черги, перекупники.
Літо вже близько. Ви готові, майже як у радянські часи, «діставати» квитки? А може, їх реально купити й без особливих проблем? Пішли – подивимось.
Перекупників переможе інтернет
Із залізничними квитками в Україні майже завжди були проблеми. То їх робили іменними з надією відбити перекупників, то відміняли прізвища на квитках і паспорти на вході до вагону. І виглядає, що ті невловимі перекупники не страждали жодного разу.
У квітні цього року квитки із прізвищами знову в законі. Чекаємо покращення. Інакше доведеться шукати знайомих, які «можуть допомогти». Особливо у сезон відпусток.
Як повідомив «Репортеру» начальник пасажирської служби «Львівської залізниці» Богдан Яворський, випадків фактів перепродажу проїзних документів сторонніми особами на вокзалі вони не виявляли. Також Яворський послався на Постанову Кабміну № 160, яка й встановила порядок іменних документів – власне для того, щоб унеможливити перепродаж.
Прес-служба Мінінфраструктури ще в березні задекларувала, що основне завдання Укрзалізниці – повний перехід на електронний квиток. Адже це повністю відповідає європейським стандартам обслуговування пасажирів. А іменні дані у квитках є невід’ємною частиною електронного проїзного документа.
До речі, ця послуга щороку збільшує популярність. І має непогану статистику. Так, з моменту впровадження послуги бронювання і продажу квитків на поїзди через мережу інтернет в Україні реалізовано понад 3,4 млн. квитків. У 2009 році їх було 83,5 тис., у 2010‑му – 132,5 тис., 2011 – 693,9 тис., 2012 – понад 2,1 млн. За два місяці цього року через інтернет продали понад 440 тис. квитків.
Справді, процедура доволі проста. Треба хоч трохи вміти користуватися інтернетом і мати банківську картку. Можна скористатися послугою прямо на офіційному сайті «Укрзалізниці», натиснувши на банерок «Онлайн резервування та придбання квитків». Якщо через пошук, то знайдуться ще кілька сайтів з подібним сервісом, але там може бути дорожче.
На сайті «Укрзалізниці» все просто – уважно читаєте, натискаєте необхідне. Все видно, все є. Обираємо, що треба, вводимо свої дані: ім’я, прізвище, телефон, е-мейл. Вкінці інформацію з банківської картки – 16 цифр її номера й так званий CVV2‑код (три цифри). Залишається тільки підтвердити замовлення та отримати 16‑значний код. Саме з цим кодом треба підійти до каси та забрати свій квиток. Звісно, краще робити це завчасно, бо за 15 хвилин до потягу точно буде пізно.
Норми передбачають черги?
Правда, з чергами на вокзалі таки є проблема. І особливо після того, як ввели іменні квитки. Адже тепер процес купівлі займає більше часу. А отже збільшилося навантаження на касирів.
Приблизно місяць тому на івано-франківському залізничному вокзалі мешканці, які купували квитки, змушені були вистояти в черзі приблизно півтори години. Людей було зо два десятки, не всі каси працювали.
«Вечір, черги були великі, – розповідає іванофранківець Євген Вершинін. – Ми хотіли купити квитки наперед. Натомість довелося йти в каси добового продажу, а там нас обслуговували вже після тих, хто купував квитки на потяг, який має зараз відправлятися. Усе це затягнулося на півтори години».
Як каже інший свідок вокзальних черг Тарас Случик, о сьомій вечора працювала тільки одна каса попереднього продажу. Черга була довжелезною. Оскільки каси попереднього продажу працюють тільки до 20:00, то він зрозумів, що не всі зможуть придбати квитки.
«Я підійшов до інформаційної довідки та пояснив проблему, – продовжує молодий чоловік. – Але мені сказали, що це не проблема. Я захотів поговорити з черговим по вокзалу. Відповіли, що його треба шукати. Спробував шукати сам – не вдалося. Тоді попросив його викликати по радіо – мені відмовили».
У результаті Случик склав акт про те, що працюють не три каси, як передбачено інформаційними стендами, а тільки одна. Поштою направив скаргу до обласної прокуратури. Наразі чекає відповіді.
«Назавтра в обід було те саме, – наголошує Тарас Случик. – Мало працювати мінімум три каси, а працювала одна звичайна та друга – міжнародного продажу».
Случик пішов до начальника вокзалу й не застав його. Тоді працівниця викликала завідувача касами. Тарас Случик спитав: невже штатний розпис передбачає таку кількість кас? Йому відповіли, що все так, як і має бути. Мовляв, працюють дві, а зараз буде і третя.
Як каже Случик, через 10 хвилин дійсно відкрили ще одну касу, але закрили іншу…
Невже це норма? Просимо прокоментувати історію. За словами Богдана Яворського, того дня о 19:10 у центральному вокзалі працювали три каси. Перша – попереднього продажу № 4 (її режим роботи з 9:00 до 20:00, крім цього, є година обіду та кожні десять хвилин технологічна перерва на 10 хв.). Друга – добового продажу № 2 (з 7:30 до 19:15 та з 19:30 до 7:15, теж з обідом та перервами). І третя – у транзитному залі для інвалідів – каса попереднього продажу № 10 (з 8:30 до 19:30, також є обід та перерви).
«Чисельність квиткових касирів на вокзалі, – стверджує Яворський, – відповідає нормативному розрахунку чисельності з урахуванням коефіцієнта сезонної нерівномірності пасажиропотоку». І підкреслює: інформація про розпорядок роботи квиткових кас розміщена на віконечку кожної каси, де враховано режим роботи, обідню перерву, передачу зміни та технологічні перерви.
Богдан Яворський зміг пояснити навіть відсутність чергового помічника начальника вокзалу. Каже, причина у тому, що відповідно до розкладу руху поїздів черговий помічник організовував безпечну посадку й висадку пасажирів, які їхали поїздом Львів-Рахів (прибуття в Івано-Франківськ о 19:10) …
Примусити працювати
Як бачимо, знайти «крайнього» непросто. Виявляється, все в порядку, усі на роботі, працюють. Крім цього, маємо ще одну погану новину: скаргу, яку направив Тарас Случик в обласну прокуратуру, ми так і на знайшли. Зникла десь у дорозі. Він наголошує, що направив її поштою, але звичайним листом, не рекомендованим. У прокуратурі її не знайшли.
Сподіватися на покращення не дуже виходить. Хіба на локальне: для кожного окремо. А це можна зробити, тільки освоївши купівлю квитків в інтернеті. Правда, поки ця послуга нова. Відтак теж не до кінця врегульована.
Чому? Та тому, що після того, як ви отримуєте 16‑значний код, ви мали б забрати квиток поза чергою. Але це якщо пощастить. Бо на вокзалі в Івано-Франківську таке можна зробити тільки в касі № 7. Якщо вона в цей час працює і якщо біля неї немає великого скупчення людей, які все одно примусять вас стояти в черзі.
«Коли ти купуєш квиток в інтернеті, то ти все одно займаєш час цієї пані-касира, – каже Тарас Случик. – Такий самий час, бо вона потім так само вводить код і друкує квиток. Ти не стоїш в черзі, а інші стоять. А це означає, що проблема все одно не вирішена».
Що ж робити? Є вихід помріяти, що ми доживемо до цивілізації. І будемо самі роздруковувати квитки, як у деяких країнах світу. А провідник тільки скануватиме штрих-коди. Сподіватися можна, але виглядає, що краще діяти й вимагати відповідальності. Але – відправляйте скарги рекомендованим листом.
