Готельний бізнес у Франківську розвивається динамічно. Нині маємо майже 30 готелів, із них половина відкрилася зовсім недавно. Проте, як у нас буває, поки бізнес розвивається, комунальне майно занепадає. Приклад – готель «Прикарпаття», що поруч із аеропортом. Останні кілька років готель працює у збиток, дотується з бюджету. Наскільки доцільно витрачаються кошти?
Виглядає, що не тільки «Репортер» поставив собі це запитання. Три місяці тому міський голова Віктор Анушкевичус призначив керуючим «Прикарпаття» депутата міськради Юрія Шуляра. Перед обранцем постало завдання – «підняти» готель хоча б до такого стану, аби не просити дотацій.
Збитки на баланс
Як розповідає заступник міського голови Микола Саєвич, до середини 1990-х готелі, які залишилися Івано-Франківську у спадок з радянських часів, були об’єднані у готельне господарство. «Україна», «Дністер», «Київ», інші. Більшість із них потрапили під приватизацію, а «Прикарпаття» потрапило на баланс міського УЖКГ.
«Готель тоді нормально працював, – говорить Саєвич, – адже функціонував аеропорт. Управління ЖКГ тоді мало вільні кошти, могло собі дозволити ремонтувати. Крім того, міський бюджет щороку додавав по 200-300 тис. грн.».
Так готель працював приблизно 10 років. У 2007-му навіть відремонтували верхній, четвертий, поверх. Проте, занепад вже було не зупинити.
Минулоріч, коли сесія міськради прийняла рішення про створення Департаменту ЖКГ, Саєвич ініціював передачу готелю на баланс якомусь із комунальних підприємств. «Департамент через цей готель не міг зареєструватися як бюджетна установа, – каже Микола Саєвич. – Бо ми мали його на балансі, податкова визнавала нас господарюючим суб’єктом, оподаткування мало відбуватися на загальних підставах».
Так з’явилася ідея вивести готель з УЖКГ в окрему юридичну особу. Проте, такий варіант підтримки не знайшов. Мовляв, абсурдно виводити в окреме господарювання планово збиткове підприємство – спершу його треба довести до ладу. Тож виконком прийняв рішення передати «Прикарпаття» структурі, яка могла б його розвивати. Так і зробили – з лютого готель переданий на баланс Єдиного розрахункового центру (ЄРЦ). Хоча по суті нічого не змінилося.
 |
Бюджетний напрямок
Нині на відремонтованому четвертому поверсі «Прикарпатті» працюють 26 більш-менш пристойних номерів: 16 одномісних, дев’ять – двомісних та один напівлюкс. Ціни невисокі: одномісний – 150 грн., двомісний – 200, напівлюкс – 260. Крім цього, здають 13 номерів на другому та третьому поверхах. Там, м’яко кажучи, без ремонту, й ціни відповідні – 50-60 грн.
Усю цю «інфраструктуру» обслуговують шість осіб: керівник, чотири адміністратори (працюють добу через три, заміняють і покоївку, і прачку) та оператор-опалювальник. На зарплату працівників йде менше 7 тис. грн. Звідки збитки?
Маємо 39 номерів. Ціни невисокі. Ще є 30 приміщень, у яких теж можна відновити поселення. Правда, наразі про це не йдеться, бо і так гостей бракує. Наприклад, у листопаді готель відвідали 63 людини, у грудні – 106, у січні – 60. Так, за три місяці готель заробив близько 50 тис. грн. На зарплату вистачить, а от за газ «Прикарпаття» взимку платить по 25-30 тис. грн. щомісяця. На рік їм з міського бюджету додають на це 100 тис. грн…
Як каже керівник готелю Юрій Шуляр, у 2008 році, коли почалася криза, закрили майже всі авіарейси, і готель забідував. «Наприклад, у 2008 році основними гостями були ті, хто приїжджав по лінії МНС під час повені, – говорить він. – Ще льотчики жили, різні організації замовляли готель і розраховувалися з УЖКГ безготівкою. А зараз цього нема. Крім того, раніше на першому поверсі працювало кафе. Його теж нема. А щоб його відновити, треба зробити ремонт, але гроші на це десь випарувалися».
За словами Шуляра, у грудні минулого року до готелю навідувалися кілька інвесторів, готових зробити ремонт і відкрити кафе. Якщо вони погодяться, то вже влітку можна буде у дорожчі номери постачати сніданки. Це мало би збільшити кількість відвідувачів.
«Зараз ми працюємо з рекламною агенцією, щоб вони виготовили вказівники, які приб’ємо до стовпів, – каже Шуляр. – Також плануємо написати листи у бюджетні організації. Наприклад, в Івано-Франківськ прибувають люди по лінії культури, то хай би селилися в нас. Якщо вийдемо на лінію сприяння, то це нам допоможе».
Трохи бізнесу
Начальник відділу туризму міськвиконкому Володимир Устинський розповідає, що в Івано-Франківську є 29 готелів. Половина відкрилася за останні кілька років. Причина – приплив туристів. «В більшості відкриваються мотелі або недорогі готелі, – говорить Устинський. – У нас немає чотирьох- чи п’ятизіркових готелів. В області є чотири сертифіковані тризіркові, три з них – в Івано-Франківську. Це «Надія», «Аускопрут» і «Під темплем». Останній, до речі, спеціально відкрився під Євро-2012».
Ціни у готелях відповідні, каже Устинський. Наприклад, у «Надії» мінімальна ціна одномісного номера – 350 грн., а максимальна – 850. А от якщо тих зірок нема, то ціни практично не відрізняються від тих, що є в готелі «Прикарпаття». Особливо, якщо ці готелі теж старі, радянські. Наприклад, середня вартість одномісного номера у готелі «Нива» – 120 грн., у «Дністрі» – 100. А якщо говорити про готелі, які відкрили недавно, то там номери дорожчі, але не дуже. Наприклад, у «Станіславові» найдешевші номери коштують 120-150 грн.
«Прикарпаття», вважає Володимир Устинський, то окрема тема. Мовляв, в кінці грудня минулого року сесія міськради прийняла програму розвитку туризму на наступні чотири роки. У ній були заходи, які стосувалися ремонту «Прикарпаття». Проте, депутати не підтримали. Причина банальна – нема грошей.
«Шкода, що не підтримали, – говорить Устинський, – тим більше є сподівання, що в аеропорту відкриються нові лінії, і готель мав би з того зиск. Але з нього треба буде зробити «люди». Бо наприклад на четвертому поверсі там людські номери, а на інших – совдеп. Тому, якщо хочете потрапити у радянську епоху, зайдіть туди. Там шпари у вікнах, обдерті шпалери, відсутній харчоблок і т. д.».
До речі, на думку Устинського, продавати готель не можна. Бо так колись вже не буде, що продавати. Зрештою, і в концесію віддавати нема чого. «Дивлячись на наших недобросовісних інвесторів, маю на увазі аеропорт чи стадіон «Рух», виглядає, вони чекають, що їм це впаде з неба задарма, – пояснює начальник відділу туризму. – Бо не хочуть вкладати гроші».
Микола Саєвич має таку ж думку. «Як на мене, то місто повинно мати хоча б один свій готель, – говорить віце-мер. – Ми його не продавали й не віддавали нікому, тримали з метою, що на випадок якогось стихійного лиха тут можна зробити відселенський фонд».
Ну, такий фонд можна робити і в старих подертих кімнатах. А от, щоб «розкрутити» комунальний готель без коштів, схоже, треба мати неабияке вміння. Особливо, якщо згадати, що в нас усе державне – як нічиє.
