Пастори, священники, монахи, рабини, парафіяни – нині всі розуміють – просто молитися за Україну замало. Бронежилети, військова амуніція, аптечки, прихисток та поселення українців з гарячих точок – храми створили потужний волонтерський фронт.
Часом духовний десант робить неймовірні речі, пише Репортер, з посиланням на репортаж ICTV.
Монах монастиря Святого Йосифа УГКЦ Іван Зубрицький завантажує машину на передову. тут армійські сорочки, наплічники, розвантажувальні желети, тактичні окуляри. Усе закуповують коштом парафіян та іноземних доброчинців.
Поїздки на передову організовують кожних десять днів. Ця машина залишиться на фротні. Тільки в цьому монастирі військовим передали чотири буси.
Читайте також: Євгенія Бардяк: «Війна нікого не змінила, тільки підкреслила, хто є хто»
Свіжий запашний хліб, круасани та печиво також будуть везти на передову. На території монастиря є садочок та келії, де живуть переселенці. Майже 350 людей.
Ми допомагаємо переносити ящики з їжею, допомагаємо з батончиками, з сітками, на кухні, – говорить Данило Танчук з Краматорська. Його тато православний священник з Донбасу, родину прихистили греко-католики.
Жодного поділу на своїх чи чужих нема і в івано-франківських євангелістів.
В одному з Домів Молитви щотижня видають допомогу 2000 переселенців. За зошитом, куди записують усіх можна вивчити географію гарячих точок України.
Понад 2 000 людей перейшли через нас, – говорить пастор церкви Християн Віри Євангельської В’ячеслав Бевзюк. – Як правило це була, як перевалочна база. Вони були у нас від трьох до семи днів. Оговтувалися і вибирали, куди їм далі рухатися. Хтось повертався додому, хтось їхав за кордон.
На подвір’ї церкви одразу кілька черг по допомогу. Ірина з Херсону два з половиною місяці в окупації називає пеклом. У руках тримає перелік потрібних ліків.
Усі медикаменти видають безкоштовно. Щоправда, більшу частину передають на схід та військовим.
Повноцінний обід абсолютно безкоштовно в одному з місцевих кафе з початку війни годують вимушено переміщених осіб. Попри це, що ця ідея керівництва місцевої єврейської громади, смачно поїсти можуть люди різних конфесій. Щодня ситні пакунки отримують зо три сотні людей.
І матеріально, і духовні у ці скрутні часи церква разом з народом і разом з армією наближає нашу перемогу.
