16-го листопада своє свято відзначають представники найбільш омріяних професій. Це день працівників радіо, телебачення та зв’язку. І якщо зв’язківцями себе уявляють лише одиниці, то стати зіркою телеекранів або радіоефірів у певний період життя мріє майже кожен. Однак реалізовують такі амбітні плани тільки обрані. І справа зовсім не у визначних візуальних даних чи надзвичайних дикторських здібностях. Для роботи на радіо зокрема, якщо вірити ведучим зі стажем, окрім величезного бажання, потрібні здатність імпровізувати та прагнення спілкуватися зі слухачами. А також щасливий випадок.
Без такого щасливого випадку не було б і старожила івано-франківської радіостанції “Західний Полюс” — ді-джея Дири. Цей радіоведучий розпочинав свою кар’єру на радіо ще на світанку місцевого ФМ-мовлення. Тоді довкола професії ведучого на нечисленних івано-франківських студіях був справжній ажіотаж. З часом пріоритети слухачів та шанувальників, констатує ді-джей, змінюються. Однак і досі залишаються палкі прихильники, які не дозволяють забути про те, що ця професія — унікальна. Хоча за фахом ді-джей Дира — викладач математики та інформатики.
Журналістка теленовин Іванна Янчук згідно вузівського диплому — режисер театрального мистецтва. Кожен телесюжет для неї — маленький спектакль або фільм. До цієї роботи, каже тележурналістка, цілеспрямовано йшла все своє життя. Більшість місцевих засобів масової інформації, у яких працюють представники небуденних професій, ще зовсім молоді. Однак скуштувавши хліба радіо- чи телеведучого принаймні раз, жоден не в силі відмовитися від цієї роботи. Адже ефір, чи то пак телевізійний чи радіо простір, кажуть його постійні мешканці — це наркотик. Спробував раз — не забудеш і не зможеш відмовитися від нього ніколи.
Comments are closed.