СВІЖЕ:

Слідами старого Станиславова. Готель «Центральний»

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Цю ділянку на сучасній вулиці Січових Стрільців забудували ще у XVIII столітті. Від початку наступного і до 1870-х тут стояв будинок вірменського купця Вікентія Аксентовича, потім його придбав друкар-українець Іван Данкевич, пише Репортер.

соб (2)
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

 

соб (1)

Наступним власником землі й нерухомості став бізнесмен Леон Кесслер. Він завалив стару хату та в липні 1903-го оголосив про початок будови готелю на Собеського, 4. Вже у травні 1904 року готель «Центральний» відкрився.

Газета «Кур’єр Станіславовський» не скупилася на компліменти:

«Має 36 елегантно умебльованих покоїв, розкішний вестибюль, широкі світлі сходи і коридори, газове освітлення, водопровід, ванни, телефон. На подвір’ї містяться великі стайні, що здатні вмістити кільканадцять пар коней, а також возівні».

Тоді це був найкрутіший готель Станиславова. У червні того ж року на інтронізацію єпископа Григорія Хомишина прибули намісник Галичини і прямий нащадок зас­новників міста граф Анджей Потоцький, маршалок Галицького крайового сейму граф Станіслав Бадені та чиновники рангом нижче. Високі гості зупинились у «Центральному». Кращої реклами годі було вигадати.

У січні 1912-го Кесслер продав кам’яницю Шимону Гюбнеру за 300 тисяч корон. Можливо, це був той самий Соломон Гюбнер, який мав готель «Брістоль», де перед тим помер композитор Денис Січинський.

Невдовзі «Центральний» прогримів на все місто. В одному з його номерів з власного браунінга пустив собі кулю у скроню відомий польський купець, директор Каси ощадності Кароль Піскож. Тодішні журналісти розкопали, що причиною самогубства стали непорозуміння із податковою. Він свідомо занижував розмір своїх доходів, щоб платити менше податків. Коли це виплило, спалахнув скандал, Піскожу загрожував величезний штраф, репутацію було безнадійно заплямовано. Цікаво, що він мав переселятись зі Станиславова до Відня, вже відправив туди дружину й доньку, а сам чекав на потяг у готельному номері…

Як би там не було, але бізнес у Гюбнера тут не пішов. У березні 1914 року він «помінявся» з Озіяшем Єгером, замість готелю отримав пасаж на Собеського (Січових Стрільців, 16). Новий власник привидів самогубців не боявся, готель процвітав. Родина Єгера володіла ним аж до радянської націоналізації. У грудні 1939-го власницею значилась якась Циля Єгер. Згідно з актом інвентаризації, у споруді було три крамниці, 15 мешкань, що освітлювались електрикою, у підвалі стояла ручна помпа для подачі води. Цікава деталь: при відкритті готель мав 36 покоїв, а через 36 років – лише 15. Куди ділася решта? Може їх об’єднали у двокімнатні люкси?

За совітів готель перейменували у «Червону зірку». Там зупинялись офіцери, які приїздили у відряд­ження. Мілітарних об’єктів у місті тоді вистачало – штаб 38-ої армії, авіадивізія, під два десятки частин.

З Незалежністю військових у місті значно поменшало, а «червона» назва готелю багатьом муляла очі. Тому він став просто «Зіркою». Заклад якось дотягнув до 2000-х, поки остаточно не припинив свого існування. Нині доля приміщення вирішується, а доки йдуть майнові спори, кам’яниця руйнується.

На підлозі вестибюлю плиткою викладені ініціали першого власника і дата побудови: «LK 1904». Ззовні кам’яниця виглядає значно гірше, ніж на старій поштівці. Фасад давно потребує ремонту. На аттику зникли дві великі вази із кулями, а центральна люкарна*, схоже, доживає останні дні. Балконам теж добряче дісталося, особливо верхньому. Він майже повністю втратив решітку огорожі.

Чого додалось, то це входів. Якщо раніше готель мав два входи обабіч аркового проїзду, то нині лівий замурований. Натомість бічні вікна розтесані під входи до торгових закладів. З пам’ятками архітектури таке робити заборонено, але якщо власнику дуже хочеться, то, схоже, можна.

* люкарна (від французької «світло»), дерев’яна надбудова на даху, що має вертикальне вікно і призначена для освітлення мансарди або горища

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Екскурсія_3_facebook_event_cover
знімок2
Українська Республіканська Капела у Станиславові
ОСТАННІ НОВИНИ
749286946_122232471914291099_7309975811223298704_n
На Донеччині загинув військовий Петро Михалейко, якого понад два роки вважали зниклим безвісти
cover
Небезпечна глибина, безпечний туризм: як Ворохта перетворила болото й старий віадук на нові точки на мапі
751833256_1556930342601205_9021420531477286760_n
Прогноз погоди на Прикарпатті: 22 липня очікується туман і до 24° тепла
751666193_1717967706184727_2405626825640843541_n
В Івано-Франківську підлітки «по приколу» пошкодили електросамокат: батьків притягнули до відповідальності
753783288_1355421636796663_7393792145605766165_n
Алея Віри і Надії у Городенці: в місті встановили світлини 90 зниклих безвісти воїнів
sud__1
На Прикарпатті судили продавчиню, яка адмініструвала Viber-групи про ТЦК
Screenshot
Верховний Суд підтвердив 5 років тюрми для колишнього начальника обласної судмедекспертизи
mamaichuk
Івано-Франківський обласний ТЦК та СП офіційно очолив полковник Євген Мамайчук
ярмарок у Польщі
Команда ГО «Громадська ініціатива Галичини» зібрала для ЗСУ 129 000 грн на лемківському фестивалі
Любомир Паньків_3
Франківець Любомир Паньків після повернення з полону зняв свій портрет з Алеї Віри і Надії
749301506_1412947174020151_8634058067669691066_n
Переправлення ухилянтів до Румунії: на Прикарпатті викрили злочинну групу
750085705_2101352267441049_6086853330521215349_n
На кордоні затримали двох прикарпатців, які пропонували прикордонникам хабар
Прокрутка до верху