Без категорії

Дорогами Чехії: про віньєтки, три зони Праги й тоновані вікна поліції

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Нагадаємо, це ж ми досі їдемо з Португалії додому. Вже проїхали Іспанію, Францію та Німеччину. І от справа — довгоочікуваний вказівник Чеської республіки. Україна все ближче…

Киньте оком у дзеркало заднього виду. Якщо на хвості німецькі поліцаї, не думайте, що на кордоні з Чехією вони розвернуться і залишать вас у спокої. Як показує досвід, вони вже на території іншої держави цілком можуть стягнути вас з траси до паркінгу, де вже чатує чеський патруль, і тоді вони спільно «відпрацюють об’єкт».

При в’їзді в Чехію всюди стовбичать написи Vignetta (віньєтка — стікер оплати дорожнього збору), а поруч завжди є кілька осіб, що зазивають купити то лише в них.

Якщо плануєте їхати платними магістралями, придбати її треба обов’язково. Мінімально — на 10 днів, вартість 310 чеських крон (11-14 євро залежно від курсу), при вазі автівки до 3,5 т. Інакше, якщо вас зупинять, гаманець полегшає на 1000-2000 (максимум — 5000, тобто 185 євро) крон.

Якщо віньєтка приліплена не там, де треба, то вважайте, що її нема. Хоч і штрафують за таке по мінімуму. Але краще ліпіть відірваний трикутник у правому нижньому куті лобового скла. Більше того, треба особисто заповнити відривний талон (вписати номер авто) і зберігати весь час дії. Без відривного талону віньєтка вважається недійсною.

Що запримітив — обмінювати євро на чеські крони вигідніше ще в Німеччині, під кордоном, і віньєтку купувати там вигідніше, бо впливає ще курс валют. У німців вийде не більше 11 євро.

Якщо ж не плануєте їхати автобанами, можете на це все не зважати. Хоча вигода сумнівна. Рухатись націоналами — ще те задоволення.

Отже, придбавши віньєтку, їдемо до Праги. Там перепочинемо, оглянемо цікавинки старого міста а далі через Гумполець на Брно, Оломоуц, Остраву і до Польщі.

До Праги від кордону 150 км, по Е50. Дорога пристойна, краєвиди навколо суперові. Швиденько промчали попри Пльзен, місто пивоварів, а далі інформаційні щити висвітлили що на дорозі — семикілометрова тягнучка. Так воно і було, причина — чергове ДТП. Можна зауважити, що європейці автівкою не переймаються: страхівка все покриє. Це в Україні ґазда порохи здуває з чотириколісного друга і готовий кинутись на будь-кого, хто пошкодить йому авто. Європеєць просто викличе поліцію.

Цього разу вирішуємо трішки заглибитися в місто, до центру Праги. Загалом парковки столиці діляться на три зони, позначені кольорами: помаранчева, зелена, синя.

Помаранчева зона — це історичний центр Праги. Тривалість парковки до двох годин. У деяких місцях на вихідні паркомісце платне, до 40 крон за годину.

Зелена зона дозволяє паркування до шести годин, 30 крон. Однак у свята, вихідні дні парковка там безплатна.

Синя зона дозволяє паркуватись тільки місцевим мешканцям за наявності спецкарти з номером авто.

Отже, доїхали ми до Праги-5, району Сміхов, залишили авто на вільному місці, оплатили в паркоматі та й пішли пішки на оглядини цікавинок, адже центр міста був не надто далеко. На Карловому мості, визитівці Праги, який виключно пішохідний, туристів — то щось страшне! Але нема на то ради, ти не один такий, тут усі рівні…

Потім виїжджаємо до проміжної точки — Гумпольця, до якого 105 км. Однак отримаємо інформацію, що на виїзді з Праги великий затор через аварію. Тому вирішуємо об’їхати по трасі N603. Ця дорога — націонал — швидкість квола, адже не ми одні такі розумні. Та ще й конвой вояків НАТО попереду, тягачі з військовою технікою.

Доїхали, спали біля Гумпольця у знайомих заробітчан. Далі — Брно, друге за величиною місто Чехії. Промислове, на відміну від історичної Праги.

Поліції не видно. Хоча знаємо про приховані поліцейські автівки, які на трасі слідкують за трафіком.

Ото якось летів під 180 також із Праги до Брна та й обігнав чорну Шкоду на цивільних номерах. Лише запримітив, що задні вікна тоновані, хоча чехи таке зазвичай не практикують. Шкода сіла на хвіст, десь через 10 км пішла на обгін, і тільки тоді на пасажирських дверцятах побачив герб дорожньої поліції. А далі… ледве відбився.

Навіть не маючи навігатора, заблукати тут важко, вказівники на Оломоуц, Остраву рясніють попри дорогу. Не так давно побудували об’їзну, тож Оломоуц можна залишати збоку. Звідти до Острави — 90 км. Її колись ще називали циганською столицею Чехії.

З Острави до Польщі найкраще рухатися трасою А1. На диво, перед кордоном — жодних поліціянтів — чи то сховались від дощу, чи мали справи важливіші.

Просто чудовою дорогою вкатуємось до Польщі, а це вже наш сусід, і відразу думка — дім зовсім поруч!

Сергій Підгайний

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні