Скажіть, що ви будете робити, якщо побачите, що загорівся будинок (чи квартира) сусіда? Як мінімум зателефонуєте 101, або, що теж не виключено, схопите вогнегасник чи відро з водою та рішуче кинетеся гасити пожежу. Зовсім інакше поступив би мешканець Станиславова середини ХІХ століття.
Ось як писав про тодішні звичаї Венедикт Площанський у своїй «Історії галицько-руського міста Станиславова: «Коли поблизу починав горіти сусідський будинок, то хазяїн із родиною вголос читав уривок із св. Іоанна «Спочатку було Слово». І читав аж до чотирнадцятого стиха, після якого всі ставали на коліна та, піднявши руки вгору, казали «І Слово сталося Тілом – істина». Потім на тарілці виносили хліб-сіль, ставили на порозі будинку. Це символізувало, що й ворогів належить приймати гуманно».
Не дивно, що із таким філософським ставленням мешканців до стихії, Станиславів дощенту згорів у 1868 році.
Comments are closed.