Леді
«Українська правда», 26 липня 2009 року:
Юлія Тимошенко: «Я точно знаю, що якщо я переможу на президентських виборах, країна заощадить на утриманні першої леді».
З першими леді у нас завжди були якісь «неув’язочки». Одна була «жінкою за майбутнє», інша – не з тим паспортом. Які саме бюджетні суми йшли (йдуть) на утримання цих леді – таємниця за сімома печатками. Хоча можна не сумніватися, що суми були і є чималими. І от він – порятунок! Юлія Володимирівна буде в нас і президентом і першою леді в одній особі. Якщо ми вірно зрозуміли її натяк, то «першого пацана» вона офіційно мати не збирається й жодної наближеної особи чоловічої статі присаджувати на бюджетну копійку не планує. Як нам полегшало! Але все одно якесь недобре передчуття залишається. Певно, воно пов’язане зі словом «леді». Якесь воно таке, не українське…
Елітороб
«Главред», 25 липня 2009 року:
Йосип Вінський: «Треба міняти систему координат, формувати нову політичну еліту в країні».
От і знайшовся новий «виробник української еліти». Плани грандіозні. Кажуть, що пан Вінський – людина не без розмаху. Що його столичний особняк є точною копією будинку посольства Індонезії. Такому крутеликові, подейкують, що залізницю зреформувати, що еліту вродити – все, як два пальці об асфальт. Але, попри круті заяви, нам цей персонаж скорше нагадує того нещасливого головнокомандувача мікробів з реклами, який ретельно планував атаку, але був змитий густим і жовтим миючим засобом.
Затягування
«Дурдом», 25 липня 2009 року:
Дмітрій Медвєдєв: «Наша позиція проста: ми не вважаємо правильним затягування держав до військово‑політичних альянсів попри волю їхніх народів».
Так і бачиш цю картину. Чергову нетверезу державку затягують до кабака з написом «НАТО». Але «бдітєльний» пацан у косоворотці лапа ту державку за комір і нагадує їй: «А чи є на це воля твого народу?». П’яненька державка тупо лупає очима (грошей нема, а в кабаку, кажуть, наливають на халяву) і каже: «Та ми ж не так, щоби аж, ведмедику-братику, а так собі просто…».
Comments are closed.