З першими леді у нас завжди були якісь «неув’язочки». Одна була «жінкою за майбутнє», інша – не з тим паспортом. Які саме бюджетні суми йшли (йдуть) на утримання цих леді – таємниця за сімома печатками. Хоча можна не сумніватися, що суми були і є чималими. І от він – порятунок! Юлія Володимирівна буде в нас і президентом і першою леді в одній особі. Якщо ми вірно зрозуміли її натяк, то «першого пацана» вона офіційно мати не збирається й жодної наближеної особи чоловічої статі присаджувати на бюджетну копійку не планує. Як нам полегшало! Але все одно якесь недобре передчуття залишається. Певно, воно пов’язане зі словом «леді». Якесь воно таке, не українське…

 

От і знайшовся новий «виробник української еліти». Плани грандіозні. Кажуть, що пан Вінський – людина не без розмаху. Що його столичний особняк є точною копією будинку посольства Індонезії. Такому крутеликові, подейкують, що залізницю зреформувати, що еліту вродити – все, як два пальці об асфальт. Але, попри круті заяви, нам цей персонаж скорше нагадує того нещасливого головнокомандувача мікробів з реклами, який ретельно планував атаку, але був змитий густим і жовтим миючим засобом.

 

Так і бачиш цю картину. Чергову нетверезу державку затягують до кабака з написом «НАТО». Але «бдітєльний» пацан у косоворотці лапа ту державку за комір і нагадує їй: «А чи є на це воля твого народу?». П’яненька державка тупо лупає очима (грошей нема, а в кабаку, кажуть, наливають на халяву) і каже: «Та ми ж не так, щоби аж, ведмедику-братику, а так собі просто…».