У Тисменичанах (Надвірнянщина) виник конфлікт. Люди не хочуть віддавати землю під забудову, де облаштували територію під спортивний майданчик та використовували її для випасання худоби.
Щоб вирішити цю проблему, у п’ятницю, 4 грудня, селяни зійшлися на збори. Сільський голова Сергій Баланюк каже, що непорозуміння виникло після того, як двоє селян – Тарас Куртяк і Роман Кушнірчук – написали заяви з проханням виділити їм землю під забудову. Оскілки це не суперечить генплану села, сесія сільради виділила їм по 15 соток на вул. Зарічній. Але потім до голови сільради звернулися інші мешканці вулиці з вимогою відмінити рішення сесії, бо те місце вони вже давно облаштували під спортмайданчик. До того ж використовують його для випасання худоби. «Ми заслухали скаргу на сесії сільради, і депутати рішення не відмінили, тому що не було законних підстав», – каже Баланюк. За його словами, люди й надалі можуть використовувати земельну ділянку як футбольне поле, але для цього доведеться змістити його на декілька метрів.
Конфлікт загострився після того, як виділену під забудову ділянку обстежили районна та обласна комісії. Неподалік знаходиться озеро, а з іншого боку протікає річка Бистриця. За законом, відстань житлових будинків від водоймищ має становити не менше 25 м, тому під забудову необхідно забрати не 2‑3 м, а половину футбольного поля.
Та зміщення майданчика не було єдиним аргументом селян на зборах. Виникли запитання: чому не порадилися з іншими мешканцями, чому одним дали землю, а іншим – ні? «Десь три роки тому я подавав заяву на будівництво. Люди зібралися і сказали, що то є людське, і я відступив. Тепер кажуть, що все можна вирішити без людей», – говорить один із жителів села Віктор Волошин.
«Ці земельні ділянки, за генпланом, підлягають під забудову житловими будинками, – відповідає сільський голова. – А Волошин хотів облаштувати станцію техобслуговування, що суперечить цільовому призначенню». За його словами, на цю землю більше ніхто не претендував. Та коли сільська рада виділила її під забудову, з’явилися заяви ще на дві ділянки, які передбачені генпланом. «Через конфлікт ми призупинили видачу землі. Хоча, можливо, у перспективі там спортмайданчика не буде», – каже Баланюк.
Серед людей, які претендують на цю землю, – один із депутатів сільради Степан Костюк. За словами скаржників, саме він мав погодити із ними будівництво, відстоювати їхні права, проте на збори навіть не з’явився. Щоб загладити провину перед односельчанами, він пред’явив «Репортеру» заяву із понад 80 підписами проти будівництва і сказав, що рішення сесії приймалося незаконно: «Серед 20 депутатів шість голосувало «проти», чотири – «за», решта «не голосувало».
Як свідчить протокол сесії, депутат Костюк справді не голосував, тому що не з’явився ні на одну із сесій, де розглядали питання про виділення цих ділянок.
Тож вирішити земельний конфлікт не вдалося. Селяни планують оскаржувати рішення сесії в суді. Хоча на зборах обговорювали компроміси. Наприклад, розпаювати територію, яка залишилася, між скаржниками. Тоді всім перепаде по 2‑3 м землі, яку разом віддадуть під стадіон. Або ж відкоригувати генплан, що, за словами сільського голови, коштуватиме близько 80‑90 тис. грн. Таких грошей у сільському бюджеті нема, а пересувати стадіон селяни відмовляються. Мовляв – нема куди.
P. S. На зборах також говорили, що коли почнуть будувати, то тракторам доведеться за гравієм на річку їздити не по дорозі, а через стадіон.
То може людям варто зосередитися на укріпленні берегів? А то, не дай Бог, ще одна повінь, то не буде ані хат, ані стадіону, ані пасовища.
