Ви прагнете вчитись у виші, але не пройшли на бюджет і не маєте грошей для оплати? Як це не дивно, але держава про вас подбала. Існує така річ як державний цільовий пільговий кредит для здобуття вищої освіти. Хто має на нього право і чи надійним позичальником є держава, читайте далі.
Красива постанова
Теоретично все виглядає в рожевих тонах. Кожного року держава надає абітурієнтам можливість позичити у неї гроші для здобуття вищої освіти. Згідно з постановою Кабміну від 16 червня 2003 року під номером 916, такий кредит надається один раз на навчання за однією і тією ж спеціальністю. При цьому форма навчання (денна чи заочна), як і форма власності навчальних закладів, не має значення.
Таких вигідних умов повернення ви не знайдете у жодного іншого кредитора. Адже сума кредиту (за п’ять років навчання) повертається протягом 15 років зі сплатою 3 % річних. Починати сплачувати треба через рік після закінчення навчання. Або ж взагалі не сплачувати… Якщо пропрацюєте за отриманим фахом не менше п’яти років у державному або комунальному закладі чи установі в сільській місцевості. У цьому випадку достатньо буде тільки на момент оплати представляти у свій виш довідку з місця роботи.
Отримати такий кредит може будь-який громадянин України, якому ще не виповнилося 28 років і який поступив до ВНЗ або навчається на будь-якому його курсі.
Кому дати, а кому не дати державний кредит, вирішує приймальна комісія вишу. Звісно, обирають тих, хто має кращі бали. Але з усіх кращих перевагу мають пільговики. «Абітурієнти з числа дітей‑сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів I та II груп, малозабезпечених і багатодітних сімей», – принаймні так каже положення. Хоча діти-сироти і без цього вступають на бюджетну форму навчання поза конкурсом.
І звична реальність
Як діє ця постанова в Івано-Франківську, ми поцікавились у двох ВНЗ, де це практикується – в університеті нафти і газу (ІФНТУНГ) та Прикарпатському університеті імені Стефаника.
За словами першого проректора ІФНТУНГ Федора Козака, сьогодні у них на умовах державного кредиту навчається близько сотні студентів. У Прикарпатському, як розповів їхній проректор з навчальної роботи Володимир Чобанюк, близько сорока.
«Під час вступної кампанії робимо оголошення – буде цільовий державний кредит, – розповідає Федір Козак. – Як правило, тут справи погані, бо на період вступної кампанії на конкретний навчальний рік Міністерство освіти не встигає виділити гроші і повідомити нас про те, скільки будемо їх мати. З часу існування цільового державного кредиту жодного року ще не було, щоб у липні стало відомо – от є фінансування на наступний рік, який розпочнеться 1 вересня».
З цієї причини виші відпрацювали доволі складну схему. Під час вступної кампанії уже прицінюються до кількості охочих отримати таке державне благо. Попередньо з ними укладається договір про навчання як із фізичними особами. На підставі цього договору їх і зараховують до університету. «Коли нам приходить державний кредит, ми його розігруємо на конкурсних засадах, – каже Козак. – З тими особами, яким ми даємо кредит, укладаємо нову угоду, а стару ліквідуємо».
Зазвичай бажаючих отримати кредит є більше, ніж дозволяють кошти, виділені міністерством. Тому й дістається він переважно, чиї пільги (і знання) не дозволяють їм пройти на бюджетну форму навчання. Нині ситуація з кредитами взагалі виглядає плачевною. У пастку потрапили і студенти, які вчаться на умовах цього кредиту, і виші, які вчать цих студентів. Грошей‑то держава не дала…
«Оскільки бюджет не прийнятий, то природно, що стаття витрат – перший квартал і другий квартал – фінансується за об’ємом фінансування минулого року. В бюджеті 2009 року ні на перший, ні на другий квартал такі гроші для Міністерства освіти не передбачалися», – розповідає Федір Козак. – Тому Міносвіти нас попередило: поки не буде прийнятий бюджет, не чекайте, що такі гроші у вас з’являться». Втім, міністерство порекомендувало вишам студентів не ображати і не вживати до них якихось каральних заходів. «Що ми й робимо, розуміючи ситуацію, студенти ж тут ні до чого, – підсумовує проректор ІФНТУНГ. – Тому і чекаємо, коли, дасть Бог, приймуть бюджет. А раз приймуть бюджет, то і ці гроші з’являться».
Отже, на практиці ситуація з державними кредитами виявилася далекою від тієї, яку змальовує теорія. Отримати кредит можуть одиниці, та й ті потім трясуться – кредитор виявляється ніби й добрий, але трохи непунктуальний.
