Наприкінці року всі підводять підсумки. У пресі з’являються усілякі рейтинги на кшталт «найбагатший», «найуспішніший» тощо. «Репортер» також вирішив провести таке оцінювання за показником «найвпізнаваніший». Об’єктом дослідження обрали Івано-Франківськ. Чим відоме наше місто? Які речі формують його обличчя? Отже, сім номінацій — сім брендів.
Людина. Тут важко визначити якусь конкретну особу. За 300 років історії місто стало непоганим стартовим майданчиком для багатьох видатних діячів, які «розкручувалися» уже в якихось столицях. Тому справедливим буде присудити цю номінацію людям, яки, здобувши популярність, зберегли вірність Івано-Франківську. «Станіславський феномен» – явище, яке в українській культурі ототожнюють зі справжнім вибухом. Найвідоміші нині «феноменалісти»: Юрій Андрухович, Володимир Єшкілєв, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик, Мирослав Яремак. Усіх цих людей досі можна запросто побачити на вулицях міста.
Споруда. Безперечно – Ратуша. По-перше, символ. По-друге, це єдина ратуша в Європі, збудована у конструктивістському стилі (вона зводилась у 1930‑ті роки і є чи не наймолодшою серед інших). По-третє, це єдина світська споруда в Україні, яка має позолочений купол. Зображення ратуші є на торгових марках, листівках, сірникових коробках тощо. Жодна інша споруда за популярністю навіть близько не стоїть поруч із творінням архітектора Трелі.
Заклад. У місті є заклад, аналогів якому немає в Україні. Мова про Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Від інших вишів він відрізняється тим, що готує представників таких унікальних спеціальностей, як буріння свердловин, проектування, спорудження і експлуатація нафтогазопроводів і нафтобаз. Саме тому тут можна зустріти чисельних студентів з Індії, Пакистану, Сирії, Єгипту та багатьох інших країн світу.
Пам’ятник. Колись головною скульптурою міста був Ленін перед готелем «Україна». Пізніше його замінив велетенський Франко. Зараз міська влада піарить пам’ятник Бандері. Але найкращим пам’ятником ми обрали фігуру Адама Міцкевича. Його зображення прикрашало собою поштівки Австро-Угорщини, Польщі, СРСР і незалежної України. До того ж Міцкевич «із плащем» є найстаршим пам’ятником міста і цього року відсвяткував своє 110‑ліття.
Продукт. Хай пробачать мене борці за тверезість, але – «Бальзам Прикарпатський». Його почали випускати на івано-франківському спиртзаводі ще у 1979 році. Роблять і тепер. До складу напою входять 17 трав, соки й мед. Технологія зберігається в секреті, аналогів у світі немає. До речі, за цей продукт навіть точилася жорстока торгова війна. У 2008 році ТзОВ «Станіславська торгова компанія» випустила свій «Прикарпатський бальзам». ТМ «Княгинин» подала до суду і виграла справу. Тепер у місті виготовляють тільки один продукт під брендовою назвою.
Природний об’єкт. Де влітку можна покупатися? Де наші безсовісні городяни миють машини та перуть килими? На Бистрицях – Солотвинській чи Надвірнянській. Ці річки настільки тісно переплелися з Франківськом, що його називають містом у межиріччі двох Бистриць. Вони навіть потрапили на радянський герб Івано-Франківська, а це багато говорить. І нарешті, історик Грибович у 1847 році писав: «Річки славляться чистотою і здоровою водою. Не тільки з міста, але й здалеку приїздять люди, щоб скупатися у них». Цікаво, що б він написав зараз?
Вулиця. У Лондона – Пікаділлі, в Києві – Хрещатик. А в нас це вулиця Незалежності, точніше та її невелика частина, яку в народі називають «стометрівкою». У 1980‑х роках цей відтинок перетворили на пішохідну зону і з того часу вона є «центровою». Саме тут знаходяться найпрестижніші крамниці, кафе, банки, фірми та установи. Саме тут можна побачити величні кам’яниці золотого віку австрійської монархії. Є навіть пісня – «Стомєтровка», а не брендовим вулицям пісень не присвячують.
На завершення зауважимо, що цей рейтинг є суб’єктивною думкою автора. У першу чергу зверталась увага на об’єкти, привабливі для туристів, гостей міста та й самих мешканців. Усі номінанти відомі вже не один десяток років, а перевірка часом – найкращий доказ справжнього бренду.
Comments are closed.