Нещодавно в Україні з’явилися білборди з антирекламою слоганів БЮТу «Вона працює». Під Києвом розвісили плакати «Все пропало — Вона працює», «Вона працює — обіцянками годує». У Харкові: «Вони — кака, вона — цяця». У Львові хтось почіпляв наклейки з написами «Вона працює, Україна — голодує», «Вона працює, народ — бідує».Також у західних областях України поруч з рекламними плакатами Арсенія Яценюка висять білборди «Онаній. Вимагаю обирати президента з 25 років», виконані у стилі рекламної кампанії лідера «Фронту Змін».«Репортер» звернувся до відомих політиків та політологів із запитаннями:1. Чи продуктивною є антиреклама і на кого вона працює насправді?2. За допомогою якого правового механізму можна притягнути до відповідальності замовників антиреклами?
Тарас Возняк, політолог, Львів:
1. Я думаю, що антиреклама є достатньо продуктивною. Можливо, вона і є наклепом, але спрацьовує. Люди повторюють ці дурниці.
2. Дуже складно притягнути замовників до відповідальності. Має бути доведено склад злочину — що це неправда. Візьмемо приклад Арсенія і Онанія — вони начебто не мають один до другого жодного стосунку, але, насправді, мають. Тобто антиреклама є, а довести щось неможливо.
Юрій Ключковський, народний депутат України, НУ-НС:
1. Антиреклама — це негатив. Вона не дуже відповідає законодавству про рекламу, тому, як правило, працює на не дуже законні цілі і не може схвалюватися.
2. Такий механізм безумовно існує — це Цивільний кодекс. Цивільний позов про завдання шкоди честі та гідності, діловій репутації завжди можливий. І треба мати на увазі, що у випадку поширення неправдивої інфор-мації й оскарження її в суді, тягар доведення її правдивості полягає на того, хто її поширив. Якщо він не зможе довести, то буде відповідати.
Кость Бондаренко, політолог, Київ:
1. Антирек-лама насправ-ді дуже часто працює на впіз-наваність того чи іншого кандидата. Тобто, якщо про кандидата починають складати анекдоти, значить у нього є рейтинг.
2. Такого механізму немає. Але якщо якісь символи чи знаки зареєстровані як інтелектуальна власність, і якщо вони використовуються в антирекламі, то власники в такому разі можуть подати до суду.
Ігор Зварич, народний депутат України V скликання, ПР:
«1. Антирек-лама працює на того, проти кого спрямована. Тому, як правило, ті самі політичні сили, які розміщують рекламу, застосовують м’яку антирекламу.
2. Аби притягнути когось до відповідальності, насамперед треба довести в судовому порядку, що написане є неправ-дою. А оскільки неможливо довести правдивість реклами, то і неправильність антиреклами довести неможливо.
Інна Богословська, народний депутат України:
1. Сьогодні дуже великий антирейтинг у політиків старої хвилі. Тому антиреклама Тимошенко працюватиме на тих, хто це робить. Що стосується антиреклами Яценюка, то очевидно, його основним суперником і людиною, якій він заважає, є саме Тимошенко.
Для виборців антиреклама — це лише підвищення чи змен-шення уваги до тих чи інших кандидатів. Та хочу сказати: все, що робиться з антирекламою по Яценюку, називається «нижче пояса». Так робити не можна, це бруд. І те, що стосується Онанія, і те, що стосується національного походження, є просто соромом для країни.
2. Такого механізму не існує.
Дмитро Корчинський, лідер партії «Братство»:
1. У політиці, на мій погляд, антиреклама стає навіть аж занадто продуктивною. Справа в тому, що пряма реклама часто б’є по своєму замовнику, більше, ніж антиреклама, яку фінансують його конкуренти.
2. Можливо такий правовий механізм існує, але поки що у нас справляються й без нього. Я часто їжджу Україною і бачу антирекламу Юлії Тимошенко. Це все розривається і нищиться фізичними силами її команди».
Юрій Костенко, народний депутат України, лідер УНП:
«1. Антиреклама завжди є продуктивною в більшій чи меншій мірі. Вона завжди працює на пониження можливостей того, на кого спрямована. Це досить потужний інструмент політичної боротьби.
2. У правовому полі є багато прогалин, які дозволяють ефек-тивно використовувати антирекламу. Але навіть якби ці прогалини були заповнені, то поки в Україні такий низький рівень політичної культури та правової свідомості, притягнути до відповідальності замовників дуже важко.
