Туристичні об’єкти України можна умовно поділити на дві категорії – давні та модерні. До перших належать замки, храми, фортеці, яким уже купа років. Крім них, час від часу з’являються нові атракції, які швидко завойовують популярність у туристів. Тунель кохання – один з них, пише Репортер.
Тут зустрічають із музикою
Коли ви візьмете путівник по Волині п’ятирічної давності, то знайдете інформацію про Луцький і Дубенський замки, Тараканівський форт, княже місто Острог і поле битви під Берестечком. А от про Тунель кохання – жодного слова. Слава прийшла до нього недавно, і нині відвідувачів тут не бракує.
Із Франківська туди шлях не близький – десь під 300 кілометрів. Чудо природи і техніки розташоване у Рівненській області, біля селища Клевань. Якщо їхати з Луцька на Рівне, то у селі Зоря треба звернути з траси ліворуч та трохи попетляти вуличками. Місцеві пишаються своєю знаменитістю та із задоволенням покажуть вам дорогу.
З першого погляду розумієш, що туристичні потоки хлинули сюди порівняно недавно. На невеличкому п’ятачку – кілька яток з сувенірами та палатка «Кава. Чай. Солодощі». Поки що це вся інфраструктура, але поруч уже будується щось подібне на готель з кафе.
Біля автобуса гостей зустрічає босий дядько з акордеоном у козацькому вбранні. Як тільки він побачив фотоапарат, то одразу розкарячився на рейках, зобразивши щось подібне на півшпагат. На запитання «Де тунель?», козак впевнено махнув рукою у ліс, куди бігала колія. І ми пішли.
Усе починалось з маскування
Хоча пішли це не зовсім вірне визначення – народ туди ледь не побіг! Логіка проста: якщо ти зайшов у тунель першим, то маєш унікальний шанс зазнимкувати цікаві краєвиди, а не спини тих, хто йде попереду. Тому всі намагаються вирватись вперед, обставивши конкурентів. А дивитись там є на що. Не якась там вузькоколійка, а справжня, широка колія, прокладена ніби у живому гроті. Майже ідеальні зелені стіни та такий самий аркоподібний дах навіюють атмосферу казкових фільмів. Здається, що там, десь у кінці, існує портал у чарівний світ ельфів чи телепузиків.
Насправді тунель веде до Оржівського деревообробного комбінату. Колись біля нього розташовувалась військова база, до якої провели гілку від колії Луцьк-Рівне. Аби ворожі супутники-шпигуни не відслідковували вантажообіг бази, вояки обсадили дорогу молодими буками. А коли дерева підросли, солдатики зв’язали їхні верхівки – утворився довгий зелений коридор. Вікіпедія пише, що вся колія має близько чотирьох кілометрів. Хоча з туристів ніхто так далеко не забрідає – для фотосесії достатньо заглибитись у ліс на сотню метрів.
Рейки не іржаві, видно, що ними їздять. Це товарний потяг, який возить деревину і курсує тричі на день. Саме він задає гілкам напрям для росту, бо інакше тунель заріс би дуже швидко.
А якщо раптом на шляху потяга опиниться туристична група? Нічого страшного. По-перше, він не їде зі швидкістю нічного експресу, а по-друге – там не метро. Між деревами і кущами є великі проміжки, крізь які можна без проблем відійти до лісу.
Чудо під боком
Вдома бувалих туристів легко пізнати по холодильниках. На кожному з них видно місця його «бойової слави». Підприємливі тутешні мешканці пропонують гостям магніти на будь-який смак. Ціни корелюють із розмірами – від 10 до 25 гривень. Справжнім ноу-хау є магніти, що світяться в темряві. Вони вкриті спеціальною плівкою, яка вдень накопичує енергію, а вночі її віддає. Зрозуміло, що газету при світлі того магніту не почитаєш, але у холодильник точно не вріжешся.
Одна з продавчинь виявилась нашою землячкою. Народилась у Коломиї, але вже 30 років живе на Волині. Каже, донедавна ніхто з місцевих навіть гадки не мав, що під носом є Тунель кохання. Це була звичайна залізниця крізь ліс, повз яку люди ходили ледь не кожен день. Але якось сюди занесло туриста із фотоапаратом, що зміг розгледіти красу цього місця. Він виклав фото в інтернет і понеслось…
Навіть японський режисер Акійоші Імазакі у 2014 році зняв фільм «Клевань: Тунель кохання». Кіномитець стверджував, що найкрасивіших декорацій у світі годі й шукати.
Фотографії тут дійсно виходять класні. Щоправда у мережі, особливо на сайтах турагенств, вони, зазвичай, оброблені у фотошопі.
Він, вона і залізниця
Незважаючи на очевидну молодість, тунель потрохи обростає власною міфологією. Наприклад є повір’я, що якщо молода і, бажано, закохана пара загадає тут одне бажання на двох та поцілується, воно неодмінно збудеться. Також сюди варто завітати самотнім чоловікам. Їм достатньо встати на рейки та побажати чимскоріш знайти своє кохання – і омріяна незнайомка незабаром увірветься до його життя. А ось дівчатам такого щастя місцевий фольклор чомусь не обіцяє.
Легенди тут також є, при чому різні. Одна з них, трагічна, оповідає, що колись давно потяг переїхав закохану пару. Цікаво, чим вони займались на рейках, що не почули гуркіту коліс? Кров коханців всмокталась у коріння дерев по обидва боки колії і тепер вони тягнуться назустріч одне одному, переплівшись у тісних обіймах.
Інша легенда – технологічна. Ніби, ще за Польщі, жила у Клевані дівчина українка, яка закохалась у молодого поляка з сусіднього Оржіва. Той служив інженером і мусив будувати колію між тими населеними пунктами. Батьки красуні не хотіли зятя католика, тож заборонили доньці бачитись з коханим. Спочатку він таємно приїздив ровером на побачення, але якось його «спалив» тато і бачитись стало важче. Тоді інженер пішов іншим шляхом.
На виробничій нараді він запропонував провести залізницю найкоротшим шляхом – напряму через ліс. Це давало певну економію коштів. Проект затвердили і незабаром проклали колію. Вечорами чоловік виходив з ліхтарем на рейки та сигналив своїй коханій. Якщо вона відповідала, що тата немає вдома, інженер сідав на дрезину та їхав на здибанку.
