В Україні є місця, які обов’язково варто побачити хоча б раз у житті. До них, безперечно, належить дендропарк Софіївка, що в Умані. Аби туди дістатись, потрібно проїхати п’ять областей та подолати 540 кілометрів. Через це туроператори не часто влаштовують подібні екскурсії.
Отож, коли побачите оголошення про поїздку – не проґавте свій шанс, пише Репортер.
От, що можна зробити з води й купи каміння
Два краще одного
Тури до Умані бувають одно- та дводенні. У першому випадку з Франківська виїжджають ввечері, аби на ранок бути у парку. Під час дводенної екскурсії стартуємо вранці, по дорозі дивимося купу цікавих місць, ночуємо десь біля Умані і наступного дня гуляємо парком. Краще обирайте другий варіант. По-перше, ви нормально виспитеся і будете оглядати Софіївку на свіжу голову. По-друге, у вас буде цілий день для огляду інших туристичних об’єктів. Єдиний мінус дводенного туру – більша вартість за рахунок ночівлі у готелі.
Іменем Софії навіть називають пароплавчики
Що є цікавого по дорозі в Умань? Та повно всього. Наприклад, печерний монастир у селі Рукомиш, що під Бучачем, або фортеця у Меджибожі, яка мало чим поступається славетному Хотину. А ще автобус обов’язково заїде до Вінниці. Раніше туристів везли в садибу-музей Пирогова та демонстрували забальзамоване тіло відомого хірурга. Але нині пріоритети дещо змінились. Після відкриття у 2011 році знаменитих вінницьких фонтанів, лікар Пирогов втратив актуальність. Тепер всі прагнуть побачити фонтанне лазерне шоу. Воно дійсно того варте, але про нього іншим разом.
За кохання треба платити
І ось ми в Умані. Історія міста тісно пов’язана із родиною Потоцьких. Уманська або Тульчинська гілка походить від рідного брата засновника нашого міста – Фелікса Казимира. Його правнук Станіслав Щенсний (або Фелікс Щасливий) вважався чи не найбагатшим вельможею Речі Посполитої. Річний дохід магната перевищував три мільйони злотих, він володів 9 містами та 264 селами, на його ланах «вкалували» 130 тисяч кріпаків.
Станіслав Щенсний Потоцький
Потоцький був одружений на Жозефині Амалії з Мнішків, від якої мав 11 дітей. Щоправда, своїми визнавав лише перших трьох.
У 1791 році, перебуваючи в Яссах, Потоцький вперше побачив дружину коменданта Херсона Юзефа Вітта гречанку Софію. Магнат одразу в неї закохався і вони стали жити разом. Чоловік-генерал особливо не протестував, оскільки Щенсний покрив усі його борги та регулярно давав кишенькові гроші. У 1795-му, вже маючи двох дітей від Софії, Потоцький вирішує розлучитись і навіки поєднати себе із коханою. З Юзефом проблем не виникло. «Зрубавши» із закоханого магната 2 мільйони злотих, рогатий чоловік легко відпустив Софію. А ось із Жозефіною виникла накладка. Дружина Потоцького довго не погоджувалась дати розлучення і лише відступне у 7 000 кріпаків змусило її розірвати шлюб.
Софія Потоцька
Таке дарують на іменини
У 1795 році Софія гостювала в Неборові у Гелени Радзивіл і та похвалилася своїм парком «Аркадія». У листі до Потоцького прекрасна гречанка пише, що парк їй надзвичайно сподобався і непогано мати такий самий, а, може, ще й кращий.
Магнат натяк зрозумів і вже наступного року в околицях Умані закипіла робота. Закладкою парку керував артилерійській капітан Людвіг фон Метцель. На будові щоденно працювали близько 800 кріпаків. Спочатку вони не сильно квапились і Метцелю доводилось підганяти їх батогом. Втім, коли Потоцький став платити робітникам, справа пішла значно веселіше.
Масштаби будівництва вражали. Осушували багна, міняли ландшафт, завозили величезні кам’яні брили, статуї, саджанці різноманітних дерев, деякі навіть з Туреччини. Парк мав кілька ставків, затишні гроти, штучні водоспади, звіринець і велику оранжерею – Потоцькі споживали ананаси і банани власного виробництва.
Сучасник Юліан Урсин Немцевич так описує творіння капітана Метцеля: «Прозорі й широкі кришталево чисті води, шумливі, чудові каскади цих вод, високі, на сорок ліктів, водограї, прохолодні й мальовничі гаї, пишні портики, обеліски, колони, гранітні вази – все це вражає…». Не менш вражає сума витрачених коштів. Забаганка Софії обійшлась Щенсному у 2 мільйона карбованців сріблом або 15 млн. злотих.
Урочисте відкриття парку відбулось 15 травня 1802 року в день іменин пані Потоцької. «Коханий дарує Софії» було написано на одній з колон. Так парк став Софіївкою.
Як жінка віддячила чоловікові за цей подарунок? Невдовзі вона наставила роги Потоцькому з його старшим сином від попереднього шлюбу. Юрій був молодший за мачуху на 16 років. Коли старий Щенсний застукав коханців на гарячому, його зловив удар і незабаром він помер.
Алеями парку
Сьогодні Софіївка – Національний дендрологічний парк, площею 179,2 га. Тут росте понад 2000 видів дерев та кущів. Плюс є зо півтора десятки статуй, мальовничі павільйони, затишні альтанки, ставки та озера.
Пройшовши крізь парадні ворота, потрапляємо на головну паркову алею. Біля неї розташоване джерело «Срібні струмки», де вода б’є з трьох кранів. Екскурсовод пояснює, що ці струмені відповідають за силу, красу та здоров’я, але пити можна лише з одного.
Головна алея впирається у павільйон Флори. Через те, що Софія була гречанкою, компоновка парку тісно пов’язана із давньогрецькою міфологією. Флора – богиня квітів і весни.
За павільйоном міститься величезний Нижній став, який більше нагадує озеро. На невеличкому острівцеві змонтований фонтан «Змія», який є символом Софіївки. З пащі чавунної рептилії на 18 метрів вгору б’є потужний струмінь. Саму статую встановили у 1852 році, але фонтан створили ще за Потоцьких. Найцікавіше, що тут не має ніяких насосів. Вода подається з верхнього ставу і потужний напір утворюється завдяки перепаду висот у 20 метрів.
Став плавно завертає, омиваючи напівкруглий півострів – Площу Зборів. На ньому розбита клумба, де квітами викладено число «218». Рівно стільки років пройшло від заснування Софіївки.
Далі по маршруту все частіше трапляються античні скульптури. Дуже симпатично дивиться бог кохання Амур. Цей бешкетник пускає невидимі стріли у серця і тоді у них спалахує кохання. Коли ж Амур промахується, то сильно психує. Скульптор зобразив бога у момент, коли після невдалого пострілу він ламає свій лук.
Втім, у Софіївці є не лише міфологічні пам’ятники. У тихому закутку парку стоїть Колона смутку, вершина якої обламана. Це місце поховання трьох дітей Софії, які померли маленькими від пошесті. Слід зауважити, що Потоцький не зупинився на досягнутому і зробив своїй коханій ще п’ять діточок.
У північно-західній частині парку, перед оранжереєю, міститься партерний амфітеатр. Він складається з трьох рівнів, на яких розбиті квітники. Квіти посаджені таким чином, що кожного місяця пейзаж змінюється. Народна назва амфітеатру – Долина троянд.
Значну частину парку займає верхній став з мальовничим островом. На острові є дуже красивий Рожевий павільйон, біля якого традиційно фотографуються весільні пари та й просто закохані.
Гуляти Софіївкою можна довго, описувати ще довше, втім жодна стаття не передасть неповторної атмосфери того місця. Їдьте, не пошкодуєте.
P. S. А ще екскурсія до Умані має один вагомий бонус. При поверненні автобус зазвичай зупиняється у містечку Летичів (Хмельниччина). Там цілодобово працює рибний базар, де можна дешево купити копчену, в’ялену і сушену рибу. Хто любить пиво, той мене зрозуміє.
Фото Романа Водвуда
Comments are closed.