Дослідити документи буде складно, бо на Прикарпатті немає фахових реставраторів паперу.
Два роки тому жінку поховав. Гірко без неї. Батьків не послухала, за мене вийшла. Потім, коли мене перекривило, то не лишила мене каліку. Майже кожен день ходжу на її могилу…
2017 рік в Івано-Франківській області проголосили роком Української Повстанської Армії. Про це йшлося під час засідання 13 сесії облради у п’ятницю, 10 березня.
“На самому початку 1990-х у Перемишлі теж відбувалося щось подібне. І там дуже швидко виявили, що керує тим колишній працівник польської комуністичної спецслужби, свого часу пов’язаний з КДБ. І там дуже швидко усе затихло. Але тепер нагла нова хвиля”
У ХХ столітті тут активно діяла УПА, а Посіч була одним із центрів партизанського спротиву. Тому радянський режим не міг не поквитатися із посічанами, аби позбавити підтримки українських повстанців. Примусове вивезення півстолітньої давності лягло в основу розповідей свідків-очевидців та їх нащадків.
Її встановили на фасаді будинку №7 по вулиці Лесі Курбаса, де чоловік переховувався, коли втік з в’язниці.
Початкова ціна листівки на інтернет-аукціоні – 150грн. Кінцева вартість більша на декілька сотень гривень.
Наближається 25 річниця Незалежності України. За ці роки власне державі особливо й нема чим похвалитися – тільки людьми! У селі Вільхівка 91-річна Павліна Ковпак допомагала виборювати цю незалежність у лавах УПА. Була зв’язковою. Нині її внук Андрій пішов на Донбас добровольцем
Пляшку з документами всередині, випадково знайшли на місці колишньої криївки. Вона там пролежала понад 60 років. На пожовтілих від часу аркушах, серед розмитого чорнила «Репортер» розшифровував окремі спогади, уривки з життя молодої дівчини Ганни Теслі на псевдо «Весна»
Захід приурочений відзначенню 75-ї річниці проголошення у Львові Акту відновлення Української держави.
На Рожнятівщині мешкають два чудові дідусі — дві живі історії національно-визвольних змагань — 95-річний Іван Попович та 90-річний Микола Корольчук. Один три роки відвоював по лісах у лавах УПА, а другий два роки працював у підпіллі й помагав провізією тим, хто в лісі.
«Те, що викопали – уривки зі щоденника, малюнки, вірші тітки – дідової сестри Анни Теслі, – говорить госпітальєр. – Воно все було у пляшці за нашою хатою. Там колись поруч була літня кузня і вхід у криївку. Дядько робив прибудову до хати, копав на фундамент і знайшов ту пляшку з документами».