Надія Галайчук з села Цінева на Рожнятівщині уже кілька років виготовляє ляльок – на подарунок і для продажу. Одягає свої вироби у вишиванки, орнаменти підбирає кожній індивідуально. Мистецтву рукоділля навчає й онуку.
Пані Надія почала робити ляльки близько семи років тому. Надихнула її коліжанка, яка теж займалася рукоділлям. Надія Галайчук ще й до того любила вишивати. Жінка працює у лікарні, тож це хобі відволікало її під час довгих нічних чергувань, пише Репортер.
Коли бував вільний час на чергуванні, то я брала вишивку, щоб його згаяти, зосередитися на чомусь позитивному, – розповідає пані Надія. – Це дуже заспокоює. Люблю саме малі вишивки, бо щось велике набридає – один і той самий орнамент.
Тоді жінка вирішила робити ляльок. Ідеї бере в інтернеті, але створює свої неповторні вироби.
Перша лялька була смішна – на той час виглядало мені, що вийшла гарна. Потім ще три рази її переробляла, – пригадує Надія Галайчук. – Сувернірних ляльок в інтернеті мало, більше мотанок. Але мені більше подобаються ляльки з обличчям. Мотанок я зробила десь дві чи три за весь час. Мотанки несуть свою енергетику, вони трохи містичні. Я не ризикую їх часто робити.
Свої вироби майстриня переважно дарує або продає односельцям чи знайомим. Продаж через інтернет не практикує, бо для цього треба займатися рукоділлям постійно. А вона створює свої ляльки, коли є час, – переважно, восени чи взимку. Зате через знайомих ляльки Надії з Ціневи уже встигли помандрувати в подарунок до Канади, США, Німеччини, Польщі, Чехії.
Читайте: Енергія танців. У Бурштині Олена Харченко з сином вчать дітей перемагати
Скільки піде часу на окремий виріб, залежить від настрою, – каже Надія Галайчук. – Можна одну ляльку робити тиждень, а можна два дні, якщо є азарт і бажання. Для того, щоб створити ляльку, потрібен особливий настрій, зосередження. Спочатку придумую орнамент вишивки. Потім до нього підбираю спідничку, запаску, головний убір. У процесі роботи щось може змінитися.
Вишивки для сорочок своїх ляльок жінка обирає з різних регіонів. Орнамент має бути дрібний, бо кожна лялька – не вище 30 см. Найбільше любить гуцульські мотиви, але обирає різноманітні.
Надія Галайчук вже встигла дати майстер-класи дітям у місцевій школі та організувати виставку.
Багато односельців здивувалися, вони не знали, що я таке роблю, – посміхається пані Надія. – Але люди підтримують, і це дає наснаги. Так само підтримує та заоохочує родина. Особливо мама, бо вона сама колись дуже багато вишивала. У дитинстві, в зимові вечори, пам’ятаю маму завжди з вишивкою в руках. У нас вдома було дуже багато вишитих речей. Мама мене навчила вишивати, показала, як правильно. Тож я полюбила вишивку ще з дитинства.
Також багато вишивала прабабуся Надії Галайчук. Тож ця справа передається через покоління. Зараз пані Надія навчає цього мистецтва онуку. Дівчинці всього сім років, але, за словами жінки, вона дуже творча, гарно малює і цікавиться рукоділлям.
Для своїх робіт рукодільниця використовує підручні матеріали, щоб не викидати. Це ще більше стимулює, бо дає друге життя речам і хоч трохи допомагає планеті.
На обличчя, руки потрібен специфічний трикотаж, я використовую те, що є вдома. А для вишивки матеріали купую, – говорить жінка. – Часто беру обрізки у магазині для вишивки, які планували викинути. А раніше для обличчя я використовувала капрон з колготок. Але, якщо переробляти, капрон рвався. На трикотажі теж не варто часто перешивати, бо залишаються сліди. Але інколи доводиться, бо обличчя для мене – це найважче. Інколи перешиваю по три-чотири рази, щоб надати потрібного виразу ляльці та зберегти пропорції.
Також, за словами пані Надії, часто люди на подарунок просять зробити пару до ляльки: хлопця і дівчину. Скоріш за все, це символізує подружнє щастя, тож заміжнім жінкам переважно дарують пару ляльок.
Крім ляльок, Надія Галайчук виготовляє ще й об’ємні 3D-картини – поєднання вишивки та аплікації. Та з початку повномасштабного вторгнення, робота йде помалу. Надія сподівається повернутися до свого хобі, щоб знайти в ньому заспокоєння.
Авторка: Ольга Романська
