Згода на життя. Як на Прикарпатті зробили першу посмертну трансплантацію та чому це добре (ФОТО)

Минулого тижня франківець став посмертним донором органів. Його серце, нирку та печінку пересадили трьом людям, які були в черзі на трансплантацію.

Лікарі кажуть, для Прикарпаття це – історична подія, адже досі родичі померлих не погоджувались на забір органів. Хоч це могло врятувати десятки життів, пише Репортер.

Часу було обмаль

54-річний франківець помер внаслідок важкої черепно-мозкової травми. Згоду на донорство підписали його рідні. Із вилученням органів прикарпатським лікарям допомагали колеги зі Львова та київського Інституту серця.

«Ми діагностували в пацієнта смерть мозку, що зараз прирівнюється до смерті людини, та повідомили про це його родичів, – каже завідувач центру нефрології, діалізу і трансплантації обласної лікарні Олег Легун. – Вони лікарі, тож з розумінням поставилися до ситуації, дали дозвіл на забір органів і врятували кілька молодих життів».

Нирку пересаджували в обласній клінічній лікарні. Її отримав 31-річний львів’янин Ігор Бобало. Чоловік перебував на гемодіалізі понад шість років, а більше двох років стояв у черзі на трансплантацію у Білорусі.

«Про свою хворобу Ігор дізнав­ся, коли проходив медкомісію у військкоматі, – розповідає його дружина Надія Бобало. – Через високий креатинін він був змушений проходити гемодіаліз. А три роки тому ми почали збирати документи на трансплантацію. Дізналися, що можна записатися в чергу в Білорусі. Більше двох років кожних три місяці ми їздили здавати необхідні аналізи та чекали, що нам подзвонять. Дякуючи Богу, трансплантація стала реальна в Україні».

До теми: Донація – не боляче! Що потрібно знати про донорство крові (АУДІО)

Знайти потрібного донора було складно, бо в Ігоря рідкісна група крові. Але бажаного дзвінка він таки дочекався. З лікарні зателефонували опівночі та сказали, що є донор. Часу на збори було обмаль, тож взяли найнеобхідніше – гроші, документи – і поїхали. Операція розпочалась о третій ночі і тривала близько трьох годин. Вже о сьомій Ігор прийшов до тями. Нині чоловік у стабільному стані.

«Я дуже дякую родині донора, що погодились віддати органи. Завдяки їм мій чоловік буде жити, – ледь стримуючи сльози, каже Надія. – Закликаю всіх, якщо у вас буде можливість врятувати чиєсь життя – не вагайтеся! Я не знаю, яка в мене доля. Але я б хотіла, аби мої органи комусь послужили».

Серце та печінку 54-річного франківця у супроводі патрульної поліції доправили до Львова. Серце отримав 29-річний чоловік з Вінниччини, в якого через ускладнення від коронавірусу його власний орган уже ледь виконував свої функції. Печінка дісталася 43-річній матері двох дітей із Закарпаття. Операцію проводили тамтешні фахівці разом з колегами з лікарні «Феофанія».

На знак подяки за врятовані життя лікарі Івано-Франківської обласної лікарні створили для померлого донора «коридор пошани».

Без людського фактору

За офіційними даними, сьогодні в Івано-Франківській області є 81 людина, яка перенесла транс­плантацію. Йдеться про нирки, печінку, серце та легені. Натомість в «листі очікування» є 60 людей, які чекають на трансплантацію нирки, та двоє – на пересадку серця. Окрім того, є прикарпатець, який потребує пересадки легень, але його дані ще не внесені в Єдину державну інформаційну систему трансплантації (ЄДІСТ).

«Звичайно, це не повна картина. Людей, які потребують транс­плантації, значно більше. Але вони ще не знають, куди їм звертатися, аби їх записали в чергу, – каже головний спеціаліст з хірургії та трансплантології департаменту охорони здоров’я ІФ ОДА Петро Соломчак. – Ну і не всі трансплантовані сьогодні внесені в систему. Адже ЄДІСТ за великим рахунком запрацювала тільки в цьому році».

Аби дізнатися, чи потрібна людині трансплантація, вона має пройти обстеження. Перш за все, слід звернутися до свого сімейного лікаря, а він вже скерує до профільних спеціалістів. Після цього трансплант-координатор вносить дані реципієнта в ЄДІСТ.

«Трансплант-координатори – це люди, на яких базується вся трансплантація, – говорить Соломчак. – Вони є ключовими фігурами між реципієнтом, донором і лікарем. Від них фактично залежать людські долі. На сьогодні транс­плант-координатори є в Івано-Франківській ЦМКЛ та в міській лікарні № 1, в ОКЛ, у Косівській, Надвірнянській та в Коломийській районних лікарнях. Тобто в усіх ключових лікувальних закладах області».

Разом з тим, трансплант-координатори не можуть впливати на те, хто з людей отримає донорський орган. Система сама визначає сумісність між донором і реципієнтом.

«Тут повністю виключений людський фактор, – пояснює транс­плант-координатор обласної лікарні Лілія Шевага, – Наприклад, якщо ми констатуємо смерть мозку, а родичі погоджуються на трансплантацію, то я вношу в ЄДІСТ дані про донора. Записую групу крові, біохімічні та клінічні показники тощо. Після цього система підбирає реципієнтів, яким можуть підійти органи».

Платить держава

Операції з трансплантації органів в Україні стали можливими з квітня 2019 року, відколи набув чинності відповідний закон.

Нині трансплантації проводять у 43 медзакладах у різних регіонах України. На Прикарпатті ліцензію на практику, пов’язану з трансплантацією, мають Івано-Франківська ЦМКЛ та обласна клінічна лікарня.

«Перша операція відбулась в ЦМКЛ, там зробили родинну трансплантацію. Другу родинну трансплантацію провели в обласній клінічній лікарні. Третю, посмертну, як ви вже знаєте, також здійснили в обласній лікарні, – розповідає Петро Соломчак. – Решта пацієнтів, що перебувають в нас на обліку, були трансплантовані по всій Україні та за кордоном. Величезна кількість пацієнтів була трансплантована у Харкові. Багатьом нашим пацієнтам робили пересадку в Білорусі, в тому числі від трупних донорів».

За його словами, наші лікарні мають право на трансплантацію всіх органів, але поки освоїли лише трансплантацію нирок. Хоча, сподівається, з часом в нас будуть трансплантувати і серце, і печінку, і легені. Та поки реципієнтів відправляють в інші центри. Найближчий до нас – клінічна лікарня швидкої медичної допомоги Львова.

Щодо вартості трансплантації, то і для донорів, і для людей, які потребують органів, – це безплатно. Національна служба здоров’я фінансує кожну операцію з транс­плантації, а лікарні, де їх проводять, отримують за це кошти.

Нині в Україні діють такі тарифи на пересадку органів:

• печінка від живого донора – 1 579 165 грн;
• печінка від померлого донора – 1 428 734 грн;
• нирка від померлого донора – 801 071 грн;
• нирка від живого донора – 788 314 грн;
• кістковий мозок від неродинного донора – 2 484 470 грн;
• кістковий мозок від родинного донора – 1 874 969,08 грн.

Як стати донором?

За життя будь-яка здорова людина віком 18-35 років може стати донором кісткового мозку – м’якої тканини всередині кісток, яка виробляє кровотворні стовбурові клітини.

Донорство кісткового мозку – відновлювальне й безпечне. Донор жертвує не більше ніж 1-5 % від загального обсягу кровотворних стовбурових клітин, чого достатньо для хворого пацієнта.

Щоб стати потенційним донором кісткового мозку, потрібно зареєструватися на сайті благодійного фонду «Український реєстр донорів кісткового мозку», запов­нити форму-заявку та отримати поштою тестовий набір донора. У ньому будуть спеціальні палички, якими потрібно буде потерти за щоками і відправити їх у конверті назад. Ваш зразок ДНК занесуть у базу даних реєстру з пошуку донорів. Щойно ваші клітини матимуть збіг із клітинами хворого пацієнта – вам повідомлять.

Родичі також можуть ставати донорами органів за життя. Наприклад, мати може стати доноркою нирки або частини печінки для своєї доньки.

Також може бути варіант перехресного донорства. Це коли у двох сім’ях є реципієнти, яким групи крові рідних не підходять. Натомість підходять групи крові донорів іншої родини.

Щодо посмертного донорства, то найпростіший спосіб – поговорити зі своїми родичами про те, що ви не проти, аби після смерті вони дали згоду на трансплантацію ваших органів. У разі, коли така мить настане, вони передадуть цю інформацію трансплант-координатору.

Також за життя кожна людина може написати згоду на донорство органів після своєї смерті. Її потрібно віддати трансплант-координатору будь-якого закладу охорони здоров’я, який внесе інформацію до ЄДІСТ.

Якщо ви раптом передумаєте, трансплант-координатор так само зможе внести зміни до системи. З такою заявою органи після вашої смерті ніхто вилучати не буде, навіть попри рішення рідних.

Авторка: Ірина Гаврилюк

Фото: Надія Шегда