Івано-Франківськ, автостанція номер один. На в’їзді чекають зо два десятки людей. «А що, хіба посадка тут відбувається?», – робимо здивований вигляд. Одна з дівчат не менше дивується запитанню: «Ні, вона далі, але ж усі водії тут спиняються, ще й дешевше беруть».
До речі, правила не забороняють водіям продаж квитків «після закриття квитково-касової відомості», пише “Репортер“.
Адже трапляється різне, наприклад, хтось добігає в останню хвилину. Та наші люди – і водії, і пасажири – інтерпретують це все по-своєму.
Водії кажуть, що пасажири дуже часто питають, чи йти їм в касу.
«Я кажу, куди хочете – туди й ідіть, – говорить один із шоферів (прізвищ тут, звісно, не буде). – Але я не зможу вас посадити, якщо не буде квитка. Бо як прийде людина з білетом, то вона має сидіти. А я біля тих безбілетних потім буду «коломийки співати». Квиточок є – сідаєте на місце, от вам і вся музика».
«Дивіться, наприклад, пасажир знає, що квиток у касі коштує 68 гривень, але дає 50 ще й дивиться на мене, чисто «кіна грає», – скаржиться інший водій. – То я таких не беру в салон, бо маю з них брати мінімум 60 гривень. Бо в мене автостанція, крім касового збору, страхування, ще відсотків з 10 на відомості та контролерів забирає».
Шофери стверджують, що їх навіть штрафують за безбілетних, але то лише на автостанції. Тому там вони пильні, аби ніхто без квитка не сів. А як уже з автостанції виїхав…
«Раніше на шлагбаумі перевіряли, а зараз є тих два «митники» (має на увазі контролерів), то вони ходять на вокзалі. Якщо виявляють зайвих пасажирів – на другий день маю сам купувати на них білети. І тоді вже касовий збір плачу зі своєї кишені. А перевіряють кожен день, тож я стараюся чесно набирати. Ті, кого підбираю по дорозі, – то вже автостанцію не цікавить. Там, що взяв – то твоє».
За словами ж контролерів, вони на безбілетних впливати не можуть.
«За виїздом більше стоять старші люди, їм грають роль ті 4-5 гривень, – каже один з них. – Я не змушу людину взяти квиток. Це якби на виїзді була Укртрансбезпека і за цим дивилася, то там би жоден шофер не ставав».
Також розповідають, що не можуть проконтролювати, скільки людей їде з районів до Івано-Франківська, бо там ніде квитки продавати.
«Але якщо ви попросите квиток, то водій повинен дати. Найчастіше людям квиток потрібен для відрядження».
Це дивно, але вже за кілька хвилин після нашої розмови з контролерами до групи водіїв, які курили між рейсами, підійшла жінка й попросила такий квиток. Вона уточнила, що їхати не збирається, їй потрібно пред’явити його на роботі.
От власне через такі усвідомлені хитрощі й пасажири на контакт з журналістом йдуть неохоче.
«Я розумію, що це неправильно, але так зручніше, ну погодьтеся», – виправдовуються люди.
Поговорити погоджувалися здебільшого молоді.
Олег із Делятина розповідає, що те, чи бере він квиток у касі, залежить від часу коли він їде додому:
«Якщо їду вдень, то ще беру квиток, а якщо під вечір, то вже чекаю біля автостанції, щоб без білету їхати. Так виходить скоріше, і тоді я точно встигаю на автобус. Бо, буває, добігаю, а він одразу й відправляється».
Христина – студентка, родом з одного із сіл Галицького району. Квиток не бере ніколи.
«Якщо заставляють, то звісно беру, а якщо водій не вимагає, то нащо його брати? – каже дівчина. – Інколи з Пасічної я можу сісти без квитка одразу на автостанції, але то прямо перед від’їздом».
Вона їздить без квитка, бо так дешевше, хоч іноді й доводиться стояти.
«Справа в тому, що водії й самі ніби заохочують не брати квиток, – говорить Христина. – От порахуйте, квиток у касі коштує, ну, наприклад, до Коломиї – 61-62 гривні, а у водіїв – 55. Різницю відчуваєте?».
Касири кажуть, поки наші люди зрозуміють, що життя та здоров’я не коштує тих кількох гривень, які додає автостанція за обов’язкове страхування кожного пасажира, пройде ще багато років. А що – усім зручно. І поки обходити правила буде вигідніше, ніж їх дотримуватись, й нікого за це не каратимуть, більшість матиме ті правила в носі.
