Комунальний громадський транспорт у Франківську активно розвивається й потроху видавлює з ринку приватників.
Про транспортну політику міста і найближчі плани «Репортер» говорив з директором КП «Електроавтотранс» Віталієм Голутяком.
– Пане Віталію, через карантин громадський транспорт перевозить менше пасажирів, а деякий час взагалі не курсував. Як це позначилось на бюджеті підприємства?
– Тролейбуси та автобуси ми маємо розглядати окремо, бо це різні методи фінансування. По тролейбусній частині ми не залежимо ні від тарифу, ні від кількості пасажирів. Наше завдання – від’їхати певну кількість кілометрів і отримати оплату від нашого замовника, тобто міста. Ці кошти, а також ті, що ми зібрали з пасажирів, повинні забезпечити функціонування нашого підприємства – електроенергія, обслуговування, зарплата. За частину березня та квітень, коли ми не їхали взагалі, місто нам перерахувало менше, бо ми не витрачалися на обслуговування. До того ж, частина людей пішла у відпустку без збереження зарплати. В інші ж місяці ми свої кілометри від’їздили, і місто нам заплатило.
До теми: Нема тупих. Франківськ шукає інвесторів, але досі не знає як
Що ж стосується автобусів, то вони обслуговуються за рахунок проданих квитків, а місто платить лише за пільговиків. Позаяк кількість платних пасажирів зменшилась, то зменшились і надходження. Звісно, стало тяжче, але рік ми закінчили без боргів і критичних проблем зараз немає. А от на міський бюджет навантаження збільшилось.
– Про які суми йдеться? Скільки сьогодні місто витрачає на «Електроавтотранс»?
– У 2021 році сума буде однозначно більша, ніж торік, бо зросла зарплата, пальне, електроенергія. За попередніми підрахунками, загальні витрати підприємства цьогоріч становитимуть 200 млн грн. Тобто плюс-мінус 17 млн на місяць. Половину ми можемо зібрати самостійно, якщо дозволять перевозити стоячих пасажирів і буде переглянутий тариф. Але поки що цього ніхто робити не збирається.
– Купа люду здивувалася, коли мова зайшла про підняття тарифів на проїзд, а мер сказав, що «Електроавтотранс» служить олігархам…
– Думаю, мер не мав на увазі конкретно «Електроавтотранс». Там йшлося і про підняття тарифів на електрику, на газ, на воду. Нас просто поставили під одну лінійку.
Зрозуміло, що через карантин тяжко всім. Та якщо 70 % людей з серпня не скористалася можливістю заплатити чотири гривні замість шести, то очевидно, що для них дві гривні не така вже й суттєва різниця.
За великим рахунком, нам теж без різниці, який тариф. Але нам ставлять завдання мінімізувати витрати з бюджету, то ми, у свою чергу, пропонуємо такий варіант. Він, в принципі, не вигідний лише тим, хто користується громадським транспортом рідко. А от для франківців, які їздять постійно, нічого б не змінилося.
Ми підготували транспортний тариф, надали всі обґрунтування, департамент інфраструктури нам цей тариф погодив, а виконком затвердив. Це те, що стосується тарифу на кілометр. А скільки мають платити люди – це вже компетенція управління транспорту, виконкому, міського голови. Хай вони вирішують.
Словом, коли нас попросили розробити своє бачення, то ми його розробили. Але нарвалися на реакцію, що це не на часі.
– Вже майже рік, як у Франківську працює електронна картка «Галка», її впровадження якось вплинуло на рентабельність підприємства?
– Впровадження «Галки» в першу чергу мало бути зручним для людей. Ми хотіли мінімізувати їхнє спілкування з водієм. Маєш «Галку», то йдеш собі в будь-які двері, валідуєшся карткою і не спілкуєшся з водієм. Також це мало пришвидшити посадку та висадку пасажирів, аби не втрачати час на зупинках. Але через карантин ні першого, ні другого ми не досягли, бо люди все одно йдуть через передні двері. Та й багато людей продовжує користуватися готівкою. Аби їх стало менше, має бути велика різниця між оплатою готівкою та карткою.
Але ми вивели багато готівки «в біле». Водії тепер не мають можливості зловживати тим, що не видають квитки. В нас були дуже великі проблеми з тим, що пасажири не вимагали квитків, а водії їх не видавали навмисне. Через це не всі кошти доходили до підприємства. Після впровадження «Галки» ми кожен проданий квиток бачимо онлайн. Навіть зважаючи на те, що зараз перевозимо лише сидячих пасажирів, кількість проданих квитків зросла.
– Контролери часто ловлять порушників?
– Справді, ще до карантину ми впровадили систему контролю. Але спершу ми контролювали більше своїх водіїв, лише зараз переходимо до контролю пасажирів. «Електроавтотранс»
Починали з роз’яснювальної роботи, зараз вже переходимо до виховної. Одним із методів є придбання штрафного квитка, або, як ми його називаємо, квитка контролера.
Було кілька таких випадків, продали більше 10 штрафних квитків. Але завдання контролерів не штрафувати, а проводити більше роз’яснювальну роботу. Хоча, якщо пасажир не хоче купувати будь-який квиток, в тому числі й квиток контролера, тоді ми викликаємо поліцію і складаємо адмінпротокол. В цьому випадку контролер здійснює відеофіксацію адмінправопорушення.
– Зараз є відчуття, що ЕАТ намагається витіснити з міста приватних перевізників. Це так?
– Ми не плануємо нікого витісняти. Ми навпаки зацікавлені в роботі приватних перевізників. От наприклад, коли 31 приватний маршрут відмовився обслуговувати село Микитинці, нам довелося додавати два тролейбуси, міняти маршрут і розробляти новий графік. Тобто, коли погано працює приватний перевізник, нам це створює незручності.
Треба розуміти, що така сфера, як громадський транспорт, в нинішніх умовах – це не про бізнес. Це про послугу, яку місто мусить забезпечити своїм мешканцям.
Якщо проголосують законопроект про оплату за кілометр, як це зараз є з тролейбусами, то приватний перевізник матиме більше переваг, ніж комунальний. Але чи будуть готові до цього місцеві бюджети?
Громадський транспорт для будь-якого міста – дуже дороге задоволення. Дешевого та якісного громадського транспорту в нас просто немає. Якщо ви хочете, аби автобуси були чистими та їздили за графіком, а водії слідкували за дорогою, а не за тим, якого пільговика вигнати, то за це треба платити. У всіх цивілізованих містах це оплачується з коштів міського бюджету. «Електроавтотранс»
– Які маршрути найзбитковіші?
– Всі маршрути по-своєму збиткові. Зараз взагалі важко сказати, бо карантин, і ми перевозимо тільки сидячих пасажирів.
З іншого боку, збитковий маршрут – це не зовсім правильний вислів. Наше завдання – виконати транспортну угоду, проїхати певну кількість кілометрів. Ми маємо заплатити зарплату, заправити автобус, помити та полагодити його. Просто питання, хто за це заплатить. Звичайно, що для міста маршрути на села дорожчі. Та й усе залежить від кількості пільговиків, бо насправді ніхто не їздить безкоштовно.
– Скільки у вас сьогодні є працівників?
– У нас 504 людини. В принципі, цього вистачає. На водіїв автобусів величезна черга. Завершує навчання, здається, шоста група на водіїв тролейбусів. За рахунок того, що в нас більш-менш конкурентна зарплата, з водіями проблем немає. Те саме стосується обслуговуючого персоналу.
– В «Електроавтотрансу» є стратегія розвитку?
– На 2021 рік маємо три основні завдання. Перше – знайти територію під автобусне депо. В нас дуже тісно на Тролейбусній. Якщо депо було розраховано на 100 одиниць тролейбусів, то на сьогодні маємо більше 120 одиниць техніки. На нову техніку в нас просто немає місця. Тому автобуси треба «переселити». Без цього подальша закупівля техніки для «Електроавтотрансу» практично неможлива.
Друге завдання – будівництво тролейбусної лінії. Наразі відбуваються всі погодження з Держархбудконтролем, проводяться проектні експертизи. Думаю, з весни почнеться етап активного будівництва. Буде нова лінія, нова підстанція – те, чого у Франківську років 25 не будувалося.
Третє завдання – докупити під нову лінію 10 тролейбусів. Це мають бути тролейбуси VOLVO, які вже два роки їздять в нашому місті.
А от нові автобуси ми б не хотіли цьогоріч купувати – тільки через те, що їх нема де ставити та обслуговувати.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Comments are closed.