Вже 30 років Мальтійська служба допомоги зі своїми численними добродійниками є надійним тилом для людей, які опинилися у складному становищі. В часи пандемії коронавірусу, коли на Прикарпатті бракувало найнеобхіднішого, мальтійці були серед перших, хто взявся допомагати лікарням і лікарям.
Нещодавно вони отримали нове медичне обладнання вартістю мільйон гривень, яке також має полегшити роботу медиків і допомогти пацієнтам, пише Репортер.
Повінь не відпускає
В офісі Мальтійської служби допомоги (МСД), що навпроти катедрального собору у Франківську, все закладено різними коробками. Але нині тут не так людно, як зазвичай. Керівник мальтійців Роман Яручик і бухгалтерка служби Ірина Гаврилюк працюють з документацією. Багато волонтерів нині вже «в полі» – поділилися на групи та пороз’їжджалися в різних напрямках.
За словами Романа Яручика, МСД на Прикарпатті має близько сотні волонтерів, які пройшли спеціальні навчання. За 30 років роботи волонтерять уже цілі покоління, адже мальтійці приводять сюди і своїх дітей. Волонтери несуть медичне патрулювання, складають продуктові пакети, розвозять їх.
«Нас ця логістика дуже виручає, ми мобільні, мотивовані, є багато розумних хлопців і дівчат, ми не чекаємо наказу, а швидко обговорюємо проблеми та приймаємо рішення, – говорить Яручик. – Принцип нашої організації – діяти на випередження, і то якнайширше».
Зараз мальтійці ще допомагають людям, які постраждали під час червневої повені. Є групи, що й досі відкачують воду з криниць, інші розвозять воду та подарунки – харчові набори й засоби гігієни. Під опіку взяли Галицький і Тлумацький райони.
Аби уточнити список та роздрукувати ще якісь документи, до офісу заходить Іван Вацик. Він ще хлопчаком доєднався до спільноти і вже близько 20 років волонтерить у вільний час. Працює вчителем. Нині має розвозити подарунки для постраждалих від повені.
Партнери завжди поруч
За словами Романа Яручика, епідемія не надто додала мальтійцям нових викликів, адже вони були готові. Ще після Майдану накопичили великий резерв на випадок бойових дій чи якихось надзвичайних ситуацій. А це багато перев’язувальних, дезінфікуючих матеріалів, засобів захисту тощо.
«Якраз тоді всім довелося це шукати, а ми вже мали й передали медикам трьох опорних лікарень, які боряться з COVID-19, – обласній інфекційній, обласній і міській клінічним, – розповідає Яручик. – Допомогу на суму близько 300 тис грн розділили на три автомобілі. Але ми також розуміли, що того замало, адже ця біда надовго».
За роки сумлінної роботи мальтійці мають чимало партнерів і серед міжнародних благодійних організацій.
«Це дуже добре, що ти є в цій мережі, – каже Роман Яручик. – Воно допомагає, бо є в кого вчитися. Маємо поляків, італійців, німців, Посольство Суверенного Мальтійського Ордену. І ми одразу почали звертатися за всіма цими напрямками – питали, пропонували, описували реалії та потреби. От, коли німці говорять, що у них проблема з медичними масками, то ти маєш донести, що проблема з масками у них і у нас – то різні речі. Можу показати багато повідомлень з районних лікарень, де медсестрам видали три пари рукавичок на дві зміни, бо більше нема. Люди писали: «Дайте хоч щось!». І це не до порівняння з тим, що було в Німеччині».
За словами Яручика, їхні закордонні партнери також потерпіли від пандемії, але, попри це, завжди готові помагати Україні.
Наприкінці весни франківські мальтійці разом з посольством Польщі в Україні написали грантовий проєкт з на 1 млн грн – на сучасний апарат ШВЛ та інше обладнання. Скоро мають це все передати до обласної клінічної лікарні, що на вулиці Мазепи.
Мальтійці й надалі поповнюють свої резерви за допомогою закордонних партнерів, але є й проблеми. Так, нині у Німеччині на відправку до України чекають дві фури гуманітарної допомоги – медичні засоби, ліжка, памперси. Кожна вантажівка на 15-20 тонн. Перевезти й отримати заважають бюрократичні процедури. Мальтійці кажуть, ситуація з пандемією, не спростила, а навіть ускладнила процес.
Тримають світ на плаву
Після допомоги лікарням мальтійці взялися за продуктові пакети для прикарпатців, які найбільше потерпіли від карантину: самотні пенсіонери, люди з інвалідністю тощо.
МСД роздавала подарунки у три хвилі: спершу 600 пакетів, через місяць ще 300 і потім ще 160. Вартість кожного – близько тисячі гривень, пакет розрахований на місяць. Крупи, макарони, олія, чай, кава, шоколад, цукор, борошно, печиво тощо. Загалом харчових наборів накупили на мільйон гривень.
Подарунки адресно розвозили по всій області. Так, 400 пакунків отримали сім’ї з дітьми з інвалідністю, ще 200 – сім’ї репресованих, адже це переважно люди похилого віку…
Роман Яручик розповідає історію, яка його сильно вразила. Якось волонтери занесли черговий пакунок для старших людей. Ті чемно подякували, а наступного дня прийшли до офісу та пожертвували тисячу гривень.
Село і вірус. Як Котиківка воює сама та допомагає цілому району (ФОТО)
«Зазвичай ми питаємо імена благодійників, аби потім згадати їх у молитвах, – розказує Яручик. – Питаємо й адреси, аби надіслати інформаційну листівку чи заклик про наступну акцію допомоги. А ті люди кажуть, що вони вже є у наших списках. Яких? Мовляв, ми привозили їм харчі. Люди пояснили, що у них є діти, які їм помагають, тож вони почуваються добре. Але вирішили не повертати харчі волонтеру, щоб його не образити, а принести гроші, аби ми допомогли комусь ще. Ця історія не єдина. І справа не в грошах, а в тому, які бувають люди. Вони багато пережили, були десь у Сибіру, Казахстані. І наскільки вони тактовні! Такі «дрібнички» і тримають цей світ на плаву».
Головні благодійники
Нині мальтійці проводять навчання для водіїв громадського транспорту, поліцейських, вчителів і працівників соціальних установ. Адже вони найбільше контактують з населенням. Їх навчають спеціалізованої першої допомоги при загрозах життю у часи пандемії, вчать, як правильно наблизитися до хворого, які показники повідомити на швидку, як реанімувати. Мають провести 80 занять. Крім того, мальтійці ще передадуть спеціальні аптечки, де є пульсоксиметри, дистанційні термометри, засоби захисту, дезінфектори тощо.
«Наступний наш виклик – це комунікація в часи пандемії, – каже Роман Яручик. – Онлайн тут не працюватиме, бо нам важливий контакт – очі, руки. Тож, наступного тижня будемо мати загальні збори активу, де обговоримо, як працювати з нашою молоддю, бо бачимо, що втрачаємо комунікацію».
Також, за словами Романа, багато людей переживають, чи через пандемію не призупинять традиційну акцію «Листи до святого Миколая». «Люди приходять і самі просять: тільки не відмовляйтеся, ми хочемо робити подарунки», – посміхається Яручик.
Якраз до офісу заходить старша жінка. Вона вітається, кидає складені гроші у скарбничку й мовчки виходить. Роман каже, такі «маленькі» жертводавці для них є дуже важливими, більше того – головними.
Авторка: Світлана Лелик
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.
