Статті

«Вільна» об’єднує жінок. Як у Франківську працює дружній та безпечний простір

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Для жінки дуже важливо бути почутою. Коли вона отримує підтримку, їй легше себе проявити. Вона починає краще почуватися, стає більш впевненою та перестає боятися відстоювати свою позицію.

Вже кілька місяців в Івано-Франківську працює дружній до жінок і дівчат простір «Вільна». Для відвідувачок проводять корисні майстер-класи, допомагають з працевлаштуванням. Крім того, тут можна отримати консультацію психолога. І все це – безкоштовно, пише Репортер.

Простір "Вільна" в Івано-Франківську

У теплому колі

На сьогодні в Україні налічується 29 просторів «Вільна». В Івано-Франківську простір функціонує з 11 березня цього року. Робота організації спрямована на надання жінкам і дівчатам від 13 років психологічної допомоги та підтримки. А також – на виявлення гендерно зумовленого, психологічного й сексуального насильства.

Ми працюємо з дуже вразливою категорією населення, – розповідає менеджерка простору «Вільна» в Івано-Франківську Анна Сухар. – Охоплюємо також категорію підлітків, бо якщо підтримувати і допомагати дівчаткам зараз, то, відповідно, чим старшими вони ставатимуть, тим легше їм буде адаптуватися в житті, тим безпечніше вони почуватимуться.

Розклад занять складають переважно за місяць наперед. Йдеться про різні види терапії, майстер-класи, спортивні заняття, мовні курси, настільні ігри, кінопокази та індивідуальні консультації з психологом.

Ми намагаємось робити розклад максимально різноманітним, щоб дівчата могли відвідувати різні активності, – говорить Анна Сухар. – На початку тижня, зазвичай це понеділок або вівторок, ми викладаємо анонс заходів на тиждень, щоб наші відвідувачки могли спланувати свій час. Посилання на реєстрацію скидаються за день до заходу.

З жінками працюють кваліфіковані спеціалісти з досвідом, бо до кожної відвідувачки точно потрібен індивідуальний підхід. За минулий місяць заходи у просторі «Вільна» відвідали майже 1000 жінок.

Є жінки, що з нами з самого початку і вони всіляко підтримують тих, які приходять вперше, – каже Анна Сухар. – Ми з дівчатами з повагою та любов’ю ставимося до кожної. Намагаємось їх всіляко підтримувати в цей непростий час. Відтак, формується тепле внутрішнє коло.

Головне – слухати себе

У «Вільну» приходять жінки з різними проблемами, тому простір тісно співпрацює з соціальними службами та поліцією. В організації можуть допомогти з пошуком роботи, житла чи направити до юристів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Я спілкуюся з жінками, з’ясовую їхні проблеми та розповідаю, як їх можна вирішити, – каже соціальна працівниця простору «Вільна» Юлія Єремейчук. – Дуже часто жінки, стикаючись з певними труднощами, просто не знають, де шукати допомоги. Це при тому, що сьогодні є багато організацій та благодійних фондів, які готові підставити своє плече. Наприклад, ми можемо допомогти з працевлаштуванням. Відправляємо жінок до кар’єрної радниці, яка допомагає скласти резюме, а також дає перелік актуальних вакансій.

Але найбільше зараз запитів на психологічну допомогу. Особливо це стосується жінок, які переїхали до Франківська через війну.

Коли ці жінки приходять до нас вперше, то вони у такому стані, ніби загрузли в болоті і не можуть з нього вибратись, – розповідає психологиня простору «Вільна» Лілія Борисова. – Знаю, що це може звучати грубо, але я їх запитую: за що ви можете подякувати війні? І вони починають шукати позитив. «Якби не війна, то я б не наважилась з’їхати від мами». «Якби не війна, я б так і не почала власну справу». «Якби не війна, я б не розуміла цінності своєї роботи». Тобто війна – це не лише про погане.

Також багато жінок приходять до психолога з побутовими скаргами. Хтось жаліється на чоловіка, хтось на дітей, хтось на свекруху. Комусь сумно, а комусь – тривожно.

Є жінки, які на наших зустрічах тільки починають з собою знайомитись, досліджувати себе. Це особливо помітно на групових заняттях, коли одна жінка починає розповідати про свої проблеми, а інші розуміють, що вони відчувають те саме, – каже Лілія Борисова.

Важливо, що під час терапії психологиня не дає порад. Каже, якщо у жінки з’явився ресурс, щоб розібратися в собі, то однозначно всередині неї є ресурс, аби знайти відповіді на свої запитання.

І я дуже радію, коли дівчата ці відповіді знаходять, – говорить Лілія. – Бо, знаєте, в більшості випадків достатньо однієї консультації, аби окреслити для себе якісь шляхи і зрозуміти, куди рухатись далі. Потрібен лише маленький поштовх, який спонукає йти цим шляхом. Головне – слухати себе й робити так, як підказує серце.

Не можна терпіти

За словами Лілії Борисової, індивідуальні консультації за місяць відвідують 40-50 жінок. Втім далеко не всі вони готові з порогу розповідати про свої проблеми, особливо якщо йдеться про насильство. Як правило, спершу жінки відвідують групові заходи, знайомляться. А вже коли відчувають дружелюбність і комфорт, то починають розкриватися, ставити запитання, записуватись на індивідуальні консультації.

Виявляється, багато жінок не знають, що існує психологічне чи економічне насильство. І що за це також передбачена відповідальність, – каже Лілія Борисова. – Наприклад, тривожність, невпевненість в собі, низька самооцінка – це все результат психологічного насильства. Жінці навіюють думку, що вона нічого не вміє і нічого не варта без чоловіка, без його родини. У просторі ми допомагаємо дівчатам проявити себе, набути впевненості та знайти ту внутрішню опору, яка допоможе рухатися далі та чогось досягати в житті.

Лілія розповідає, що недавно у простір прийшла жінка, якій вже за 60 і більшість свого життя вона живе з кривдником. Під час психологічних тренінгів вона почала про це розповідати і стала прикладом для інших відвідувачок «Вільної».

Вона прийняла досить таке, ну, цікаве рішення, – каже психологиня. – Вийшовши на пенсію, почала робити речі, які не дозволяла собі багато років. Здається, це ніби маленький крок, але це дуже важливо. І коли вона ділиться своїми враженнями, коли вона чесно говорить, що життя прожила з кривдником, і вона дозволила собі це усвідомити, то інші жінки починають розуміти, що змінити своє життя – можливо. Тобто, якщо вас щось не влаштовує, про це потрібно говорити, а не терпіти й переконувати себе, що я не маю права відчувати дискомфорту.

Авторка: Ірина Гаврилюк

Довідка:

«Вільна» – проєкт, що реалізується Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні UNFPA в партнерстві з благодійним фондом Butterfly та за підтримки USAID.

Простір працює з середи по неділю з 12:00 по 20:00 на Південному Бульварі, 21.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.