Крісло, що виросло з кольорової плями, лампа, яку можна ввімкнути, і віртуальна копія виставкового залу, яку відкривають на телефоні. Такий підсумок Школи сучасного мистецтва, створеної у франківському Палаці Потоцьких за грантові кошти. Проєкт «Освітньо-мистецькі горизонти без кордонів» добігає кінця, а придбані для школи 3D-принтери, сканери, лазерний гравер, фрезер і VR-окуляри в Палаці планують використовувати й далі – від макетування до відтворення археологічних знахідок.
Грант і обладнання
На виставці, що наприкінці вересня відбулася в Палаці Потоцьких, на частину експонатів можна було не лише дивитися, а й посидіти. В один зі світильників навіть було проведено світло, тож його можна було ввімкнути. Усі ці речі зробили учасники Школи сучасного мистецтва, створеної в межах міжнародного проєкту, який Івано-Франківськ реалізує разом із повітом Ботошані з Румунії і який співфінансується програмою Interreg NEXT Румунія-Україна.
Як розповідає проєктна менеджерка Дарина Перевізник, загальний бюджет проєкту становить понад 364 тисячі євро. З них для Івано-Франківська передбачені близько 179 тисяч. Основна мета проєкту – покращити доступ до мистецької освіти.
Школа має два компоненти. Перший – сучасне мистецтво в різних напрямках, упродовж двох семестрів для дітей і підлітків провели 28 воркшопів. Другий – цифрова школа, яка влітку провела вісім воркшопів, де студенти вчилися користуватися сучасним обладнанням. А його, як наголошує Дарина Перевізник, придбали «реально багато»: 3D-принтери, лазерні гравери, верстат ЧПК, 3D-ручки, графічні планшети, набори для архітектурного макетування.
Усе це досить дороговартісне і це гарна можливість ним скористатися. Особливо студентам, які планують або вже пробують себе в архітектурі, в мистецтві. Для них це було щось дуже цінне і нове, – каже проєктна менеджерка.
Як це працювало
Чому така школа з’явилася саме в Палаці Потоцьких, пояснює директор КП «Простір інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар. За його словами, креативні індустрії є одним із пріоритетних напрямів комплексу, а школа мистецтва передбачена в його концепції. Тож, коли з’явилася нагода отримати фінансування, за неї вхопилися.
Ми в цьому проєкті взяли на себе місію залучення цифрових технологій до сучасного мистецтва, – каже Гайдар.
Як було влаштоване навчання, розповідає адміністраторка школи Галина Лукомська. Воно складалося з двох вступних лекцій, про сучасні матеріали в архітектурі та мистецтві й про обладнання, та восьми воркшопів, перші два з яких були присвячені традиційним технікам, а решта шість – роботі з обладнанням.
Учасники самі придумували, що саме хочуть створити – крісло, світильник чи інший предмет інтер’єру. За словами Галини Лукомської, на перших двох воркшопах дуже допомогла франківська художниця Оксана Мельничук, яка застосувала власну авторську методику – людина просто малює кольорові плями фарбами чи пастеллю на папері й так генерує ідею.
Читайте: Природа доступна всім. Франківську дитячу екостанцію покращили завдяки транскордонному проєкту
Після цього учасники переходили до маленьких прототипів із глини або пластиліну. Їх сканували, переносили в комп’ютер і доопрацьовували в спеціальних програмах, змінюючи форму та пропорції. Далі модель друкували на 3D-принтері, а окремі деталі виготовляли з фанери на лазерному гравері. Коли невеликий прототип набував потрібної форми, його можна було масштабувати й створити повнорозмірний предмет.
Фактично за цей курс воркшопів учасник міг згенерувати ідею, пройти весь шлях від її створення до реалізації в маленькому прототипі, а потім у повнорозмірному вигляді й одержати елемент інтер’єру, крісло чи світильник, – пояснює Лукомська.
За роботу з цифровими моделями відповідав експерт із 3D-технологій Сергій Войтович. Він допомагав учасникам сканувати створені вручну об’єкти, переносити їх у віртуальний простір, опрацьовувати в програмах і готувати до друку. Цифрові моделі, за його словами, дають змогу не лише відтворити задум, а й перевірити його практичні характеристики.
Наприклад, під час створення меблів учасники могли оцінити пропорції, стійкість конструкції та міцність окремих деталей. Наприклад, якщо ніжка стільця виявлялася надто тонкою або форма крісла-гойдалки створювала проблеми з рівновагою, модель можна було змінити й випробувати ще раз.
Минуле у 3D
Грантовий проєкт добігає кінця, а от обладнання, придбане для школи, ще дуже стане у пригоді, Володимир Гайдар розповідає, для чого саме. Передусім майстерня, за його словами, буде цікава художникам, архітекторам і дизайнерам. Вони зможуть змоделювати річ, роздрукувати її, спробувати перемоделювати та використовувати для макетування в повсякденній роботі.
Але найбільше планів пов’язано з археологією. Знайдені артефакти тепер можна «доопрацювати». Горнятко чи пляшечка доходять до нас уламками, пояснює Гайдар, але їх можна відсканувати, домоделювати те, чого бракує, і віддрукувати копію або зробити її на гравері чи фрезері з пластику, металу чи дерева.
Є в Палаці й «дуже цікавий фрагмент ліпнини – лик ангелика, десь дві третини збережено, одну третину можна домоделювати». За описом Гайдара, завдяки придбаному обладнанню можна створити копію, ідентичну оригіналу. Так само можна відтворити частини керамічних, дерев’яних і металевих люльок, які збереглися.
Читайте: HAMLET у підземеллі Ратуші: як міжнародний проєкт подарував Франківську новий мистецький простір
Підсумкову виставку, розповідає Володимир Гайдар, повністю відтворили у віртуальному просторі. За QR-кодом на телефоні відкривається програма, яка заводить у віртуальну аудиторію.
Це була повністю зроблена копія нашого залу, – пояснює він, – а до кожної моделі в ній можна підійти, покрутити її з різних боків і відкрити додаткову інформацію: графічну, аудіо чи відео.
Така технологія придасться і для позначення втрачених архітектурних об’єктів. Без втручання в середовище можна, наприклад, обійти Станіславівську фортецю та побачити гіпотетичні реконструкції втрачених брам і веж.
Важливо це й для самого палацу.
Ми не знаємо, як виглядав комплекс палацу, – каже Володимир Гайдар, – тож за допомогою доповненої реальності можна показати, як у цьому середовищі міг виглядати комплекс.
Авторка: Євгенія Ступ’як
Для отримання додаткової інформації та медіазапитів звертайтеся:
Департамент інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоції міста Івано-Франківської міської ради
Контактна особа: Лідія Черевко
Посада: Начальник управління проєктної діяльності
E-mail: edahifroua@gmail.com
Щоб дізнатися більше про програму Interreg NEXT Румунія–Україна 2021–2027, перейдіть за посиланням: www.ro-ua.net
Програма Interreg NEXT Румунія–Україна 2021–2027 фінансується Європейським Союзом і співфінансується країнами, які беруть участь у програмі.
Ця публікація представлена за підтримки Європейського Союзу. За зміст даної публікації несе власну відповідальність Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради і вона не обов’язково сприймається як офіційна позиція Європейського Союзу або структур управління Програми Interreg VI-A NEXT 2021-2027 Румунія-Україна.
